Ухвала суду № 16490730, 26.01.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2011 р. м. КиївК-21772/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Євтушевський В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

на постанову Господарського суду Харківської області від 23 квітня 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2007 року

у справі № АС-42/62-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаксана»

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

третя особа Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаксана»(далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000192303/0 від 13 квітня 2006 року, № 0000192303/ 1 від 24 травня 2006 року, № 0000192303/2 від 13 липня 2006 року та скасування податкової застави з усіх активів ТОВ «Лаксана»(в редакції заяви від 09 лютого 2007 року № 09/02-01).

Постановою Господарського суду Харківської області від 23 квітня 2007 року позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 13 квітня 2006 року № 0000192303/0, від 24 травня 2006 року № 0000192303/ 1, від 13 липня 2006 року № 0000192303/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Лаксана»3,40 грн. судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2007 року постанову Господарського суду Харківської області від 23 квітня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 23 квітня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2007 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Лаксана», посилаючись на те, що постанова Господарського суду Харківської області від 23 квітня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2007 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

ДПІ у Київському районі м. Харкова провела документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Лаксана»за період з 01 квітня 2003 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої було складено акт від 30 березня 2006 року № 780/23-3/31645539.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Лаксана»занижено податок на додану вартість на суму 735167,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що ТОВ «Лаксана»при передачі основних фондів до статутного фонду ТОВ «Одеська меблева компанія»не було зменшено податковий кредит в жовтні 2004 року у сумі 729045,29 грн. і в грудні 2004 року у сумі 6121,17 грн.

13 квітня 2006 року ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000192303/0, яким згідно з підпунктом «б»пункту 4.2.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Лаксана»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1102750,50 грн., в тому числі 735167,00 грн. за основним платежем, 367583,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000192303/ 1 від 24 травня 2006 року, № 0000192303/2 від 13 липня 2006 року на аналогічні суми нарахувань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача при внесенні основних засобів до статутного фонду ТОВ «Одеська меблева компанія»були відсутні підстави для зменшення суми податку на додану вартість, віднесеної до податкового кредиту під час придбання основних засобів, оскільки згідно підпункту 1.28.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внесення основних засобів, які залишилися на балансі позивача, до статутного фонду вказаного товариства є фінансовою інвестицією.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з пункту 2.5 акту перевірки, перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість було встановлено, що протягом перевіряємого періоду відповідно до умов договорів купівлі-продажу від 18 червня 2004 року № 21/05, від 29 вересня 2004 року б/н та від 27 вересня 2004 року придбало у ТОВ «Юпітер»нежитлові будівлі, обєкт незавершеного будівництва та транспортні засоби, які були передані ТОВ «Лаксана»згідно актів прийому-передачі. ТОВ «Лаксана»здійснила оплату придбаних обєктів нерухомості та обладнання.

ТОВ «Юпітер»виписано податкові накладні: № 109 від 30 червня 2004 року на загальну суму 1000000,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість 166666,67 грн., № 125 від 31 липня 2004 року на загальну суму 2650000,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість 441666,47 грн., № 147 від 31 серпня 2004 року на загальну суму 724273,0 грн. в т.ч. податок на додану вартість 120712,15 грн., № 161 від 30 вересня 2004 року на загальну суму 36727,0 грн. в т.ч. податок на додану вартість 6121,17 грн. Всього на загальну суму 4411000,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість 735166,46 грн., який позивачем було включено до складу податкового кредиту.

Основні засоби були оприбутковані на баланс позивача для використання їх у господарській діяльності.

ТОВ «Лаксана»змінило управлінську політику та місце розташування основних засобів, в звязку з чим керівництво підприємства прийняло рішення про створення в місті Одесі нової юридичної особи. Майновий внесок ТОВ «Лаксана»у статутному капіталі ТОВ «Одеська меблева компанія»становить 3675833,38 грн. Внесок позивача до статутного фонду ТОВ «Одеська меблева компанія»було здійснено згідно актів прийому-передачі від 28 жовтня 2004 року в обмін на емітовані корпоративні права.

Згідно з підпунктом 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не є об'єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України;поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Відповідно до пункту 1.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) термін «корпоративні права»розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Відповідно до підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою є прямою фінансовою інвестицією, яка не включається до складу валового доходу, відповідно до підпункту 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 цього Закону.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає проведення коректування податкового кредиту при передачі основних фондів до статутного фонду іншого підприємства в обмін на корпоративні права, у звязку з чим донарахування позивачу суми податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями № 0000192303/0 від 13 квітня 2006 року, № 0000192303/ 1 від 24 травня 2006 року, № 0000192303/2 від 13 липня 2006 року є необґрунтованим.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Харківської області від 23 квітня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 23 квітня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров