Ухвала суду № 16490506, 10.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2011 р. Справа № 30341/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Заверухи О.Б.

Ніколіна В.В.

При секретарі судового засідання Гром В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу

за апеляційною скаргою Дубенської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 р. по справі за позовом ТзОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Градобуд-Рівне» до Дубенської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія» «Градобуд-Рівне» (далі - ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне») звернулося з адміністративним позовом до відповідача - Дубенської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022350/0 від 26.02.2010 року, згідно якого нараховано податок на прибуток підприємств в сумі 554820,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 277410,00 грн., податкового повідомлення-рішення № 0000032350/0 від 26.02.2010 року, згідно якого нараховано податок на додану вартість в сумі 444516,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 222258,00 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000112353/0 від 26.02.2010 року на суму 550097,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції: №0000022350/0 від 26.02.2010 року, згідно якого ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» в сумі 832230,00 грн. в т.ч. 554820,00 грн. - за основним платежем та 277410,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №00000032350/0 від 26.02.2010 року, згідно якого ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 666774,00 грн. в т.ч. 444516,00 грн. - за основним платежем та 222258,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000112353/0 від 26.02.2010 року, згідно якого до ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» застосовано штрафну санкцію в сумі 550097,00 грн.

Постанова суду мотивована тим, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинних документів та податкових накладних, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому, господарські операції, вчинені ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» з ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» підтверджуються належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку і підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було. Аналогічним чином, податковий кредит, сформований по даним операціям ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне», підтверджується наявними копіями податкових накладних. Також суд дійшов висновку, що виконання ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» договорів операції із виконання яких оподатковувалися, підтверджується належним оформленими довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3 та актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в, оформленими належним чином і скріпленими печатками та підписами сторін. Таким чином, залучення ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» в якості субпідрядника при виконанні ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» будівельних робіт для ТзОВ «Аванті-Буд» та ТзОВ «Адмірал-Клуб» було господарською необхідністю для позивача, спрямованою на виконання взятих на себе господарських зобов'язань та на отримання прибутків.

Поміж того, суд спростував факт відсутності у ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» техніки, машин і механізмів, транспортних засобів та відсутність у необхідної кількості штатних найманих працівників, як обставину, що свідчить про неможливість виконання товариством своїх зобовязань перед позивачем, та зазначив, що такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, позаяк не залежать від волі останнього.

Окрім цього, суд першої інстанції з зясував, що на момент видачі податкових накладних ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» являлося зареєстрованим платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видало податкові накладні.

Вказане в сукупності стало підставою для висновку про те, що ТзОВ «БК «Градобуд Рівне» не вчиняло порушень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», та «Про податок на додану вартість».

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» заключено договори субпідряду із ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» - договір субпідряду, № 10 від 28 серпня 2007 року та договір субпідряду № 3 від 24 січня 2008 року. Проте, дані податкової звітності свідчать про відсутність у ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» матеріальної бази, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, для здійснення господарської діяльності. Враховуючи це, господарські зобов'язання, що виникли між ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» та ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» на підставі договорів субпідряду № 10 від 28 серпня 2007 року та № 3 від 24 січня 2008 року укладені з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту,тобто отримання «податкової» вигоди, а не з метою одержання економічного ефекту у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, що виключає їх можливість створювати податкові наслідки.

Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав:

При розгляді справи встановлено, що з 04.02.2010 року по 10.02.2010 року Дубенською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів при проведенні взаєморозрахунків із ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року, відповідно до постанови Рівненського міського суду від 02.11.2009року. ЇЇ результати оформлені актом №27/23/34712907 від 15.02.2010 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення рішення № 0000022350/0 від 26.02.2010 року, згідно якого ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» в сумі 832230,00 грн. в т.ч. 554820,00 грн. - за основним платежем та 277410,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення № 0000032350/0 від 26.02.2010 року, згідно якого ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 666774,00 грн. в т.ч. 444516,00 грн. - за основним платежем та 222258,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000112353/0 від

26.02.2010року, згідно якого до ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» застосовано штрафну санкцію в сумі 550097,00 грн.

З висновків акту перевірки, які стали основою для оспорюваних рішень, вбачається, що під час її проведення було встановлено порушення зі сторони позивача п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 554820,00 грн., п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 444516,00 грн., та п. 2.11 гл. 2, п. 3.1. гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320.

Надаючи оцінку висновкам контролюючого органу про наявність вказаних порушень вимог податкового законодавства зі сторони позивача, колегія суддів бере до уваги, що ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» укладено договори субпідряду із ТзОВ «Будівельно - сервісна компанія» - договір субпідряду, № 10 від 28 серпня 2007 року та договір субпідряду № 3 від 24 січня 2008 року. Загальна вартість виконаних ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» будівельно-монтажних робіт згідно договорів субпідряду становить 2222580,50 грн. (без ПДВ) та віднесена ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у сумі 2219280,50 грн.

По вказаних операціях на підставі п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковими накладними, що призвело до завищення податкового кредиту та, відповідно, до заниження зобовязань із податку на додану вартість, всього у сумі 444516,18 грн.

Згідно з положеннями п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

Суд першої інстанції при розгляді справи дійшов висновку, що господарські операції, вчинені ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» з ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» підтверджуються належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку і підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було. Аналогічним чином, податковий кредит, сформований по даним операціям ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне», підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних.

Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції із висновками суду про реальний характер договорів субпідряду укладених позивачем із ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» - договір субпідряду № 10 від 28 серпня 2007 року та договір субпідряду № 3 від 24 січня 2008 року погодитися не може, беручи до уваги, що з долучених до матеріалів справи документів вбачається, що вказані субпідрядні роботи ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» отримувались ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» для забезпечення виконання усього комплексу робіт по договорах підряду, які в свою чергу, укладалися позивачем, як генеральним підрядником, із такими замовниками як ТзОВ «Аванті-Буд» та ТзОВ «Адмірал-Клуб». Так, 11.03.2007 року між замовником - ТзОВ «Аванті-Буд» та генеральним підрядником - ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» було укладено договір генерального підряду на виконання комплексу монтажно-будівельних робіт за переліком, визначеним проектно - кошторисною документацією, по будівництву житлово адміністративного комплексу по вул. Відінській, 5 в м. Рівне. 22.01.2008 року було укладено договір підряду № 1/01 між замовником - ТзОВ «Адмірал-Клуб» і підрядником - ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» на виконання робіт по зовнішніх інженерних мережах (водопровідні та каналізаційні мережі, прокладання кабельної лінії, влаштування телефонної каналізації та контура заземлення) в м. Ірпінь по вул. Радянська, 116; 31.01.2008 року між цими ж сторонами укладено договір підряду № 3/01 на виконання робіт по влаштуванню пішохідних доріжок з влаштуванням водосховища об'єкту, що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Радянська,116, а 22.02.2008 року було укладено договір підряду № 2/02 на виконання внутрішніх оздоблювальних робіт в котеджах короткострокової оренди в м. Ірпінь по вул. Радянська, 116.

В силу ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ст.228 ЦК України правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок є нікчемним.

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Тому, право формування податкового кредиту та віднесення певних сум коштів до складу валових витрат підприємства на підставі операцій що виникли із договорів, які є підстави вважати нікчемними виключається.

При цьому, колегія суддів погоджується, що несплата податку є підставою для застосування податкових санкцій, а не визнання господарського зобовязання недійсним, проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у випадку якщо умисел заподіяти шкоду інтересам держави у однієї із сторін договору існував на момент укладення договору, то така обставина свідчить про те, що укладаючи такий договір контрагент діє з метою, що суперечить інтересам держави.

Надаючи оцінку операціям позивача на підставі яких сформовано податковий кредит та валові витрати суд апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно Декларацій з податку на прибуток, поданих ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» до ДПІ у Рівненському районі, додаток К 1 не заповнювався. Рядок 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів», рядок 01.2 «Приріст балансової вартості запасів», рядок 04.2 «Убуток балансової вартості» та рядок 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій з податку на прибуток підприємства прокреслені. Таким чином, дані податкової звітності свідчать про відсутність у ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» матеріальної бази, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, для здійснення господарської діяльності, що також підтверджується наданою ГВПМ Дубенської ОДПІ інформацією, відповідно до якої: Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-сервісна компанія» в органах держтехнагляду Рівненської області спецтехніка не реєструвалася.

Станом на 01.01.2008 року згідно відомостей автоматизованої бази даних РНС ДАІ за ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» транспортні засоби не реєструвалися (лист УДАІ УМВС України в Рівненській області за вих. № 35/8-7171 від 17.11.2009р.);

Дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки, експлуатацію обладнання, машин, механізмів підвищеної небезпеки ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» та ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» не отримували (лист Територіального управління Держгірпромнагляду по Рівненській обл. за вих. № 1671/01-08 від 27.10.2009 р.).

У зв'язку з цим, ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» не могли фактично здійснюватися господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, обсягу виконаних робіт. Також встановлено відсутність документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі відсутність управлінського та технічного персоналу. Таким чином, відсутність на ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» трудових ресурсів та виробничих потужностей, основних фондів та інших активів, які б приймали участь у наданні послуг по будівництву, свідчить про те, що здійснені операції оформлялись тільки документально - тобто носили безтоварний характер і були спрямовані на штучне створення податкових наслідків.

При цьому є безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, оскільки ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» жодних правочинів із залучення трудових ресурсів та/або виробничих потужностей для виконання договорів субпідряду № 10 від 28 серпня 2007 року та № 3 від 24 січня 2008 року не вчиняло, а тому товариство не мало фактичної можливості їх виконання. Враховуючи вищевикладене, господарські зобов'язання, що виникли між ТзОВ «ІБК «Градобуд-Рівне» та ТзОВ «Будівельно-сервісна компанія» на підставі договорів субпідряду № 10 від 28 серпня 2007 року та № 3 від 24 січня 2008 року укладені з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, тобто отримання «податкової» вигоди, а не з метою одержання економічного ефекту у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, такі договори слід вважати нікчемними тому, права формування податкового кредиту та віднесення певних сум коштів до складу валових витрат підприємства на підставі операцій, що виникли із згаданих договорів, у позивача немає, що свідчить про законність висновків контролюючих органів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, а тому підстав для задоволення вимог адміністративного позову колегія суддів не знаходить.

Таким чином, суд першої інстанції розглядаючи справу неповно зясував обставини справи та прийняв судове рішення із порушенням норм матеріального права, що в силу ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дубенської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 р. по справі№2а-996/10/1770 скасувати;

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ТзОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Градобуд-Рівне» до Дубенської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя В.П. Любашевський

Судді О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін