Ухвала суду № 16490136, 21.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-857/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" червня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Дурицької О.М., Борисюк Л.П.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид»до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Краєвид»звернулися в суд з адміністративним позовом до Яготинської міжрайонної держаної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2011 року № 0000042300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 4 882 812,50 грн., а також про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2011 року № 0000052300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 3 952 965,59 грн..

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі, яким просить в задоволенні вимог позивача відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а постанова суду-без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Краєвид»є юридичною особою та зареєстроване Згурівською районною державною адміністрацією Київської області, з 03.07.2001 року включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Предметом діяльності позивача є виробництво цукру, оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами, оптова торгівля хімічними продуктами, квітами та іншими рослинами, роздрібна торгівля офісним та комп'ютерним устаткуванням, діяльність автомобільного вантажного транспорту, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами.

Між ТОВ «Краєвид»та ТОВ «Інтелектресурси України»31 березня 2009 року укладено договір № 31/03-9 про надання послуг, згідно з яким TOB «Інтелектресурси України»зобов'язалося надати послуги по виконанню комплексу дій, зокрема отримання науково-технічної інформації, що відповідає умовам патентноздатності про «Спосіб отримання білого цукру із цукрового буряку»; здійснити дії направлені на отримання патенту шляхом подання заявки від імені TOB «Краєвид»та оплати відповідного збору; здійснити дії направлені на передачу у власність TOB «Краєвид»від автора майнових прав на корисну модель.

TOB «Інтелектресурси України»по договору № 31/03-9 всього надано послуг TOB «Краєвид»по отриманню патенту на суму 18 750 000,00 грн..

За виконані роботи позивачем перераховано на розрахунковий рахунок TOB «Інтелектресурси України»кошти у сумі 819 125,00 грн. (згідно банківських виписок), а на залишок видано прості векселі з датою погашення по пред'явленню.

Податковим органом з 29.09.2010 року по 14.01.2011 року проведено планову виїзну перевірку TOB «Краєвид»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якого складено акт від 14.01.2011 року № 7/2300-31514557.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 04.02.2011 року № 0000042300/0, № 0000052300/0, згідно з якими позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 4 882 812,50 грн. та податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 3 952 965,59 грн..

Вирішуючи правомірність прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не відносяться до складу валових витрат придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Статтею 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що нематеріальні активи - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Згідно п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Відповідно до п.п. 8.3.9 п.8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Виконання укладеного договору №31/03-9 про надання послуг від 31.03.2009 року між TOB «Краєвид»та TOB «Інтелектресурси України підтверджуються актами виконаних робіт від 30.04.2009 року, 29.05.2009 року, 15.06.2009 року, 05.07.2009 року, податковими накладними (а.с. 62-65), договором про передачу авторського права на корисну модель від 04.07.2009 року, патентом на корисну модель № 42386 «Спосіб отримання білого цукру з цукрового буряку».

Колегія суддів звертає увагу, що згідно експертного висновку № 9313, фінансово-господарські операції з придбання нематеріального активу з метою використання у власній господарській діяльності, у податковому обліку витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням нематеріальних активів, до валових витрат не включаються (підпункт 5.3.2 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») і підлягають амортизації згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Встановлення TOB «Інтелектресурси України»та TOB «Краєвид»договірної вартості винаходу (корисної моделі) та подальшого оформлення патентної документації шляхом отримання деклараційного патенту на корисну модель, а також передачі виключного права власності на користь TOB «Краєвид»не суперечить нормам Закону України «Про ціни і ціноутворення», у звязку з чим витрати на отримання патенту на корисну модель № 42386 «Спосіб отримання білого цукру з цукрового буряку»вірно відображені позивачем в податковому обліку як витрати на придбання нематеріального активу, а в подальшому згідно підпункту 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було амортизовано.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Правовий аналіз дає підстави для висновку, що право на включення до складу валових витрат та нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Податкові накладні видані TOB «Інтелектресурси України», копії яких наявні в матеріалах справи, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит, у звязку з чим нарахування позивачу відповідачем податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій є неправомірним.

Доводи відповідача, щодо не врахування податкових накладних отриманих TOB «Краєвид»від контрагентів, що були отримані та включені до складу податкового кредиту в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки, є помилковими та не приймаються колегією суддів до уваги.

Положення підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не встановлює заборону на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту наступних звітних періодів.

Згідно статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до вимог п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інші розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів.

Зазначеною правовою нормою передбачено право платника податку на можливість включення сум до податкового кредиту без податкових накладних.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими із запізненням включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні.

Зазначені суми мають відображаються у податковій декларації з ПДВ за поточний звітний період.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заборону на віднесення до податкового кредиту сум, не підтверджених податковими накладними, у зв'язку з чим віднесення сум податку до податкового кредиту в момент отримання податкової накладної є правомірним.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянтом не доведено правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень від 04.02.2011 року № 0000042300/0 та № 0000052300/0.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 29.06.2011 року.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підпис)

Суддя: Бистрик Г.М.