Рішення № 16488062, 12.05.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.11 Справа № 6/5009/1550/11

Суддя Місюра Л.С.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТК Спутник” (69123, м. Запоріжжя, Хортицьке шосе, буд. 12)

ДоКомунального підприємства „Виробничого ремонтно експлуатаційного житлового обєднання № 8” (69123, м. Запоріжжя, вул. 14 Жовтня, буд. 9а)

Про припинення правовідношень сторін за договором шляхом розірвання договору

СуддяМісюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: ОСОБА_1 дов. № 139 від 28.03.2011р., ОСОБА_2 дов. №

138 від 28.03.2011р.

Від відповідача:ОСОБА_3. дов. № 1 від 10.01.2011р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТК Спутник” м. Запоріжжя до Комунального підприємства „Виробничого ремонтно експлуатаційного житлового обєднання № 8” м. Запоріжжя про припинення правовідношень сторін за договором шляхом розірвання договору, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просить припинити правовідношення між сторонами по договору про надання послуг на утримання будинків, споруд та прибудинкової території в редакції від 01.04 2009 року, що укладений за рішеннями Господарського суду Запорізької області та Запорізького апеляційного господарського суду між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТК Супутник»( Хортицьке шосе, 12, м. Запоріжжя, 69123, ОКПО 19279080) та Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно - експлуатаційне житлове об'єднання № 8»(м. Запоріжжя, вул. 14 Жовтня, 9а; м. Запоріжжя, 69123), шляхом розірвання договору № 10/1 в редакції від 01.04.2009 року «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Підставою для дострокового розірвання договору позивач вказує наступне: між ТОВ «ОТК Спутник»(далі - позивач) та Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно - експлуатаційне житлове об'єднання № 8»(далі - відповідач), на підставі рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 28/161/10 від 01 липня 2010 року був укладений договір про надання послуг на утримання будинків, споруд та прибудинкової території в редакції відповідача від 01.04 2009 року. Згодом, законодавство та інші нормативні акти, що регулюють правовідносини у сфері надання послуг у комунальній галузі зазнали змін, а саме - вступила в дію нова редакція Закону України «Про житлово - комунальні послуги», і з цієї підстави Постанова КМУ № 560, що конкретизувала порядок надання цих послуг, і яка затвердила типовий договір на надання таких послуг, втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 20.05.2009 року № 529. Постанова КМУ № 529 затвердила нову редакцію договору на надання послуг житлово - комунальних послуг. Діючим законодавством, зокрема ч.1 ст. 26 Закону України «Про житлово комунальні послуги»передбачені істотні умови договорів на надання комунальних послуг, які редакція договору, що діє між позивачем та відповідачем, не містить, зокрема тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, тож цей договір, мав бути переглянутим. Окрім цієї істотної умови, договір не містить передбачених Законом України «Про житлово - комунальні послуги»істотних умов щодо порядку контролю та звіту сторін, порядку вимірювання обсягів та якості наданих послуг, визначення точок розподілу та порядку обслуговування мереж. Постанові КМУ № 529 від 20.05.2009 року, якою встановлено новий типовий договір на надання згаданих послуг, зміст діючого між сторонами договору також не відповідає. При цьому, згідно ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Отже, діючий договір не містить істотні умови, передбачені діючим законодавством, і не відповідає типовому договору, встановленому для цих правовідносин. Окрім того, умови діючого договору суттєво порушують права позивача, оскільки діючий у договорі тариф містить оплату послуг, які наше підприємство не одержує, а виконує ці роботи самотужки. Згідно ст. ст. 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення правовідношення. Отже, у обставинах, що склалися, умови діючого договору суттєво порушують законні інтереси та права позивача, зокрема право на одержання якісних послуг та сплату лише таких послуг, які насправді одержані. 27.12.2010року позивачем була направлена до відповідача пропозиція щодо внесення до діючого договору змін та доповнень шляхом викладення цього договору у редакції, щоб відповідала діючому законодавству. Нашу пропозицію щодо змін цих умов договору, друга сторона (відповідач) не прийняла. Листом від 18.01.2011 року № 89/05-07 відповідач відмовився від пропозиції позивача . 16.02.2011року позивачем відповідачу була направлена пропозиція щодо розірвання діючого договору. Листом від 10.03.2011 року № 888/05-07 відповідач відмовився від пропозиції позивача. Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Стаття 207 ЦК України передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) , може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Від позивача надійшли письмові пояснення про наступне: позов про розірвання договору заявлено у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору (ст. 22 цього договору) та норм ст. 180 ГК України та п.4 ч.2 ст. 21 Закону України «Про житлово - комунальні послуги». Такі підстави для розірвання договору не містяться в вичерпному переліку виключень зі спорів, що підвідомчі господарським судам, і який міститься у ч.1 ст. 12 ГПК України. Позивач вимагає розірвання договору, оскільки відповідач не виконує умови спірного договору, а самий договір не відповідає вимогам діючого законодавства. Редакція договору позивача не містить істотних умов, передбачених ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема тарифів та їх складових на кожну з цих послуг, а скористався загальним тарифом, що мав бути переглянутим. При цьому, згідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»позивач зобов'язаний надавати споживачу в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послух, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норм споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо. Договором № 10/1 від 01.04.2009р. та доданим до нього додатком № 1 не передбачена структура цін/тарифів, а передбачена лише загальна щомісячна плата, що призводить до того що: відповідач повинен проводити оплату місячного платежу за весь перелік послуг передбачених договором, оскільки визначити ціну окремо узятої послуги неможливо (це теж саме, якби покупець отримував у магазині чек з загальною сумою придбаного товару без інформації про ціну кожної одиниці придбаного товару); відповідач позбавлений можливості отримання інформації про перелік складових послуг, структуру тарифу. На вимоги позивача внести до діючого договору відповідні доповнення щодо переліку житлово-комунальних послуг, їх вартості, структури цін/тарифів, норм споживання, режиму надання житлово-комунальних послуг, їх споживчої властивості, відповідач відповів відмовою. Відповідач не виконує умови договору щодо надання інформації щодо житлово-комунальних послуг, їх вартості, структури цін/тарифів, норм споживання, режиму надання житлово-комунальних послуг, їх споживчої властивості. Текст договору не містить істотних умов та не відповідає діючому типовому договору.

Письмові пояснення позивача приймаються судом.

Відповідач у відзиві на позов вказав наступне: позовні вимоги ТОВ «ОТК Спутни껴рунтуються на зміні нормативних актів, що регулюють правовідносини у сфері надання послуг у комунальній галузі, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529 затверджено нову редакцію типового договору на надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Крім того, Позивач стверджує, що «вступила в дію нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги». КП «ВРЕЖО № 8»не згодне із позовною заявою ТОВ «ОТК Спутник»в повному обсязі та вважає позовні вимоги таким, що не підлягають задоволення, виходячи з наступного: По-перше: спірний Договір укладено за рішенням господарського суду Запорізької області від 01.07.2010 року та постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.09.2010 року по справі № 28/161/10. При розгляді справи № 28/161/10 судом був досліджений Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та Типовий договір, затверджені Постановою КМУ від 20.05.2009 року № 529 - «Підводячи підсумки оцінці наданих документів, слід зазначити, що в наданому позивачем проекті договору передбачені всі істотні умови для даної категорії договорів. Суд звертає увагу, що тексти типового договору, затверджені постановою КМУ від 12.07.2005 року № 560 та постановою КМУ від 20.05.2009 року № 529 співпадають. Текст проекту договору відповідає типовому договору» (стор. 3, абз. 6, 7 Рішення суду від 01.07.2010 року). Постановою Запорізького господарського суд від 22.09.2010 року рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2010 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ОТК Спутник»без задоволення, чим підтверджується, що у спірному Договорі передбачені всі істотні умови Договору. Отже, судом встановлено, що спірний Договір містить істотні умови Договору, які передбачені Типовим договором, який затверджений постановою КМУ від 12.07.2005 року № 560, а також, що зміст Типового договору, затвердженого постановою КМУ від 20.05.2009 року № 529 є ідентичним змісту Типового договору, що затверджений постановою КМУ від 12.07.2005 року № 560. Даний факт приводить до висновку, що діючий між сторонами спірний Договір відповідає і Типовому договору, затвердженому постановою КМУ від 20.05.2009 року № 529. Відповідно до п. 1 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Відповідно до ч. 4 т. 179 ГК України при укладені господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Крім того, ст. 184 ГК України передбачено, що укладання господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору. Також, відповідно до ст. 187 ГК України, день набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Тому днем укладення спірного Договору є 22.09.2010 року (день набрання чинності рішення суду), а не 01.04.2009 року як стверджує в своїй позовній заяві ТОВ «ОТК Спутник», та посилається на редакцію договору, а не на рішення суду. Крім того, Позивач вводить в оману суд щодо дії нової редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Закон України «Про житлово-комунальні послуги»чинний із 24.06.2004 року (далі - Закон) і нова редакція Закону не приймалась. До Закону лише були внесені зміни від 01.07., 09.07. та 07.10.2010 року, які не впливають на істотні умови спірного Договору та. розмір тарифу, згідно якого проводиться на сьогоднішній день нарахування Позивачу за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій Відповідачем. По-друге: згідно приписів ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. В свою чергу, сторона договору, яка отримала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Але, Позивачем не дотримано вимоги ст. 188 ГК України, і Відповідач не отримував від ТОВ «ОТК Спутник»пропозицію розірвати спірний Договір. Лист від 27.12.2010 року № 697 на який посилається Позивач у своїй позовній заяві не є пропозицією розірвати спірний Договір (цитата із листа) - пропонуємо внести зміни та доповнення до договору № 10/1 від 01.04.2009 року та викласти його в редакції згідно з чинним законодавством (2 примірники договору додаються). Як вбачається із викладеного у листі не зрозуміло, що має на увазі Позивач: внести зміни та доповнення до спірного Договору чи укласти новий Договір? Якщо внести зміни та доповнення, відповідно до ст. 188 ГК України ТОВ «ОТК Спутник», як сторона Договору, яка вважає за необхідне змінити та доповнити Договір, повинна надіслати Відповідачу Додаткову угоду до діючого (спірного) Договору в якій викласти зміни і доповнення - натомість надсилає два примірники проекту Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 27.12.2010 року б/н та не просить останній укласти в обумовлені строки (ст. 181 ГК України), а також не надсилає і Угоду про розірвання спірного Договору, але звертається до суду про припинення правовідношень між сторонами спірного Договору шляхом його розірвання - а пропозицію розірвати спірний договір відповідач не отримував в порядку ст. 188 ГК України. Крім того, п. 7.1 спірного Договору обумовлено, що цей Договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається продовжений на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Отже, спірний Договір діє до 22.09.2011 року і згідно з приписами ст.ст. 626, 629, 631 ЦК України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отримавши відповідь Відповідача від 18.01.2011 року № 89/05-07, Позивач надсилає повторний лист від 16.02.2011 року № 80 в якому наполягає внести зміни та пропонує розірвати спірний Договір. На повторний лист надана КП «ВРЕЖО № 8»відвідна і відповідь від 10.03.2011 року № 888/05-07. Таким чином, з огляду на вище викладене, Відповідач не отримував Угоду про розірвання Договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, укладеного за рішенням господарського суду Запорізької області від 01.07.2010 року та постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.09.2010 року по справі № 28/161/10, тобто Позивач не дотримався вимог ст. 188 ГК України. Також, при розгляді справи судом встановлено, тексти типового договору, затверджені постановою КМУ від 12.07.2005 року № 560 та постановою КМУ від 20.05.2009 року № 529 співпадають. Спірний Договір на надання житлово-комунальних послуг по функціональному призначенню відносяться до послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій та згідно порядку затвердження цін (тарифів) до житлово-комунальних послуг, ціни (тарифи) на які затверджуються органами місцевого самоврядування для надання на відповідній території (ч. 2 ст. 13, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.01.2006 року № 23 «Про затвердження розміру витрат на утримання будинків та прибудинкових територій для орендарів та власників нежитлових приміщень»(надалі - Рішення) встановлено розмір витрат, що для Позивача, як власника нежитлового приміщення із окремим входом, що знаходиться в будинку, обладнаного ліфтами, складає 0,492 грн. за 1 кв.м. загальної площі, яка перебуває у власності (п. 2.2. Рішення, Додатки № 1,2, до Рішення). Складовою статей витрат, що входять до складу витрат на утримання будинків та прибудинкових територій на 0,492 грн. за 1 кв. м, нежитлового приміщення що знаходиться у власності є прибирання прибудинкової території, обслуговування внутрішньо будинкових систем водо-теплопостачання, водовідведення, дератизація, дезінфекція, обслуговування димовентиляційних каналів, поточний ремонт, підготовка житлового фонду до експлуатації в зимовий період та інші прямі витрати, передбачені законодавством. Також, ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»обумовлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить розроблення в межах повноважень систем нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, стандартів, нормативів, норм, порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг, а також щодо експлуатації, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду. Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до п. 1 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Розгляд справи відкладався.

12.05.2011р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:

На підставі рішення господарського суду Запорізької області від 01 липня 2010р. по справі № 28/161/10, між ТОВ «ОТК Спутник»(далі - позивач) та Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно - експлуатаційне житлове об'єднання № 8»(далі - відповідач), був укладений договір про надання послуг на утримання будинків, споруд та прибудинкової території в редакції відповідача від 01.04 2009 року.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.09.2010р. рішення господарського суду Запорізької області від 01 липня 2010р. по справі № 28/161/10 залишено без змін.

Постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 22.09.2010р., відповідно до ст. 111-11 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ст. 187 ГК України днем укладання договору на підставі рішення суду, вважається день вступу цього рішення в закону силу.

Таким чином рішення господарського суду Запорізької області від 01 липня 2010р. по справі № 28/161/10 набрало законної сили 22.09.2010р., і відповідно спірний договір вважається укладеним 22.09.2010р.

Позивач надіслав відповідачу лист № 80 від 16.02.2011р. , в якому пропонував розірвати договір, шляхом внесення до нього змін (а. с. 17).

Але, розірвання договору шляхом внесення в нього змін , не можливе.

Листом № 888 /05-07 від 10.03.2011р. відповідач вказав позивачу про відсутність підстав для дострокового розірвання договору.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01 липня 2010р. по справі № 28/161/10 та постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.09.2010р., де участь брали ті самі сторони, встановлено в т. ч. наступне :

Пунктом 1.2 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Частиною 2 ст. 14 вказаного Закону зазначено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

На момент звернення позивача з пропозицією укласти договір діяло рішення міської ради № 23 від 26.01.2006р. “Про затвердження розміру витрат на утримання будинків та прибудинкової території для орендарів та власників нежитлових приміщень”.

Текст договору, який позивач запропонував укласти відповідачу, відповідає тексту типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №560, оскільки саме цей нормативно-правовий акт був чинний в момент пропозиції позивачем укласти договір.

Також при підготовці проекту договору позивачем були використанні ціни/тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території та форма договору, які затверджені Постановою КМУ від 12.07.2005р. №560.

При розгляді справи судом також був досліджений Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій та типовий договір, затверджені Постановою КМУ від 20.05.2009р. №529.

Підводячи підсумки оцінці наданих документів, слід зазначити, що в наданому позивачем проекті договору передбачені всі істотні умови для даної категорії договорів.

Суд звертає увагу, що тексти типового договору, затверджені постановою КМУ від 12.07.2005р. №560 та постановою КМУ від 20.05.2009р. №529 співпадають. Текст проекту договору відповідає типовому договору.

На підставі чого, доводи відповідача в цій частині судом до уваги не приймаються.

Підстав для застосування постанови КМУ від 20.05.2009р. №529 в квітні 2009р. у позивача не було.

Отже, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на постанову КМУ від 20.05.2009р. №529 є неправомірним, оскільки зазначений нормативно-правовий акт був не чинним під час пропозиції позивача укласти договір, та отримання проекту договору відповідачем.

Відносно тарифів застосованих у договорі слід зазначити наступне, рішенням виконавчого комітету міської ради від 26.01.2006р. №23 були встановлені розмір витрат на утримання будинків та прибудинкової території для орендарів та власників нежитлових приміщень за 1 кв. м. загальної площі (додаток №1) та статті витрат, що входять до складу витрат на утримання будинків та прибудинкових територій (додаток №2 до вказаного рішення).

Використані позивачем тарифи є обґрунтованими, оскільки відповідають вказаному рішенню виконкому.

Таким чином, твердження ТОВ “ОТК Спутник” про недоведеність тарифів є необґрунтованим та помилковим.

В силу вимог ст..19 Закону України “Про житло-комунальні послуги” укладання цього договору є обовязковим. До того ж, до переліку послуг (додаток №1 до договору) віднесено не лише прибирання території, договір на яке укладений відповідачем з третьою особою, а й інші роботи.

Таким чином, рішенням господарського суду Запорізької області від 01 липня 2010р. по справі № 28/161/10 та постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.09.2010р. встановлені факти, які не доводяться знову при вирішенні цієї справи оскільки в ньому беруть участь ті самі сторони.

Слід відмітити, що господарський суд, раніше ніж прийняти рішення про спонукання укласти договір, перевіряє відповідає цій договір законодавству або ні.

Відповідно до ч. 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З вищевикладеного вбачається, що договір може бути достроково розірваним, у тому числі за рішенням суду, лише у разі:

-істотного порушення умов договору, в даному випадку; відповідачем;

-в випадках, коли договором передбачені випадки, при настанні яких, договір може бути розірваний достроково;

-в випадках, коли законом передбачені випадки, при настанні яких, договір може бути розірваний достроково.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України істотним є таке порушенням стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Позивач в позовної заяві не вказав та не довів суду те, що відповідач істотне порушив умови договору, та що таке порушення завдало позивачу шкоди і що в результаті такої шкоди, позивач був значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладанні договору.

Пунктом 7.2 договору передбачені випадки, за наявності яких договір може бути розірваний достроково, а саме:

-перехід права власності на не житлове приміщення до іншої особи;

-не виконання умов договору у встановленому законодавством порядку.

Позивач в позовної заяві не вказав та не довів суду, що право власності на не житлове приміщення перейшло до іншої особи.

Позивач не довів суду, що відповідач не виконує умови договору.

Законодавством не передбачені інші випадки, крім вказаних в ч. 2 статті 651 ЦК України , при настанні яких, договір може бути розірваний достроково.

В письмових поясненнях позивач вказує, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»позивач зобов'язаний надавати споживачу в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послух, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норм споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Але позивач не довів суду, що він звертався до відповідача з вимогу надати йому таку інформацію. Фактично в листі № 697 від 27.12.2010р. позивач пропонував відповідачу внести зміни та доповнення до договору, шляхом укладання нового договору, в якому просив в якості додатку до нового договору передбачити тарифи, структуру, періоди та строки надання послуг з утримання будинку.

Лист № 183 від 21.04.2011р. був направлений відповідачу вже після подачі цього позову до суду, а тому не може являтися підставою для розірвання договору. Більш того, відповідач надав позивачу відповідь на цій лист № 1476/03-07 від 06.05.2011р.

Позивач не вказав конкретну норму законодавства, яка передбачає, що за наявності вказаних позивачем випадків, договір підлягає достроковому розірванню.

Текст типових договорі фактично не відрізняється. Не значні відмінності не порушують прав споживача, позивача по справі. Крім цього, внесення таких змін в типової договір не є підставою для його розірвання.

Стаття 630 ЦК України передбачає, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, таки типові умови можуть застосовуватись к звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 статті 179 ГК України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на підставі типового договору. Тобто з вищевикладеного вбачається, що це право сторін визначати зміст договору на підставі типового договору, а не обовязок.

При укладені договору, в договорі вказуються ті істотні умови договору та інші умови, які були передбачені законодавством, в той редакція, що діяла на момент укладання договору.

При цьому, зміна законодавства не є підставою саме для розірвання договору.

Більш того, слід відмітити, що в статтю 26 Закону України “Про житлово комунальні послуги”, яка передбачає істотні умови договору, після укладання договору, зміни не вносились.

Позивач не довів суду, що передбачений договором тариф містить оплату послуг, які позивач не одержує, та не вказав суду які саме послуги він не одержує.

Позивач не довів суду, що умови спірного договору суттєво порушують законні інтереси та права позивача, в тому числі не довів, що йому надаються відповідачем не якісні послуги, та не довів, що він оплачує послуги, які йому фактично не були надані.

Позивач не довів суду, що відповідач не виконував умови договору.

Позивач в письмових поясненнях вказує, що договір не відповідає діючому законодавству. Але, ця обставина являється підставою для визнання договору недійсним, а не для розірвання договору достроково. Позивач не довів, що спірний договір не відповідає діючому законодавству. Більш того, як вже вказувалось вище, спірний договір був укладений на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що тарифи на житлово комунальні послуги встановлюють органи місцевого самоврядування.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.01.2006 року № 23 «Про затвердження розміру витрат на утримання будинків та прибудинкових територій для орендарів та власників нежитлових приміщень» встановлений розмір витрат, що для позивача, як власника нежитлового приміщення із окремим входом, що знаходиться в будинку, обладнаного ліфтами, складає 0,492 грн. за 1 кв. м. загальної площі, яка перебуває у власності (п. 2.2. рішення, Додатки № 1,2, до рішення). В Додатку № 2 до рішення вказані статті витрат, що входять до складу витрат на утримання будинків та при будинкових територій. Складовою статтею витрат, що входять до складу витрат на утримання будинків та прибудинкових територій на 0,492 грн. за 1 кв. м, нежитлового приміщення що знаходиться у власності є: прибирання прибудинкової території, обслуговування внутрішньо будинкових систем водо-теплопостачання, водовідведення, дератизація, дезінфекція, обслуговування димовентиляційних каналів, поточний ремонт, підготовка житлового фонду до експлуатації в зимовий період та інші прямі витрати, передбачені законодавством.

Також, ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»обумовлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить розроблення в межах повноважень систем нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, стандартів, нормативів, норм, порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг, а також щодо експлуатації, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Спірний договір містить всі істотні умови для даного виду договору, що також встановлено і рішенням господарського суду Запорізької області від 01 липня 2010р. по справі № 28/161/10, про що зазначалось вище.

Позивач вказує, що він звертався до відповідача з вимогу про внесення змін до договору, але відповідач відмовився внести зміни до договору. Ця обставина не є підставою для розірвання договору.

Вказані позивачем в позовної заяві обставини не являються підставою для дострокового розірвання договору.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 35, 44 49, 82 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Суддя Л.С. Місюра

Повне рішення складено : 12.05.2011р.