Рішення № 16487063, 20.06.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.11 Справа № 15/35пн(10/39пн)

За позовом Акціонерного товариства закритого типу “Луганськміськбуд”, м. Луганськ

до 1-го відповідача - Луганського обласного благодійного фонду “Хесед Нер”, м. Луганськ

2-го відповідача - Корпорація “Американський Єврейський обєднаний розподільчий комітет, Інк”, Сполучені штати Америки м. Нью - Йорк

про повернення майна

Суддя Москаленко М.О.

За участю преставників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.02.2011;

від 1-го відповідача - Студєнікіна В.В., директор (наказ № 24 к від 21.12.2006, протокол № 9/2006 від 20.12.2006); ОСОБА_3, довіреність б/н від 20.06.2011;

від 2-го відповідача не прибув;

в с т а н о в и в :

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про зобовязання повернути АТЗТ “Луганськміськбуд” з незаконного володіння у натурі будівлю дитячого садка загальною площею 1063,2 кв. м, розташованого за адресою: м. Луганськ, тупік Херсонський, 7.

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.07.2008 у даній справі № 10/39пн у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 у справі № 10/39пн рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2008 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2008 у справі № 10/39пн рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2008 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 скасовано, справу передано до господарського суду Луганської області на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.09.2010 до участі у даній справі як другого відповідача залучено Корпорацію “Американський Єврейський обєднаний розподільчий комітет, Інк” (71 Third Avenue NY 10017).

Відповідно до наданих суду письмових пояснень першого відповідача другий відповідач не має в Україні офіційного представництва.

Під час судового розгляду справи суду не надано доказів реєстрації представництва другого відповідача у Міністерстві економіки України.

Корпорація “Американський Єврейський обєднаний розподільчий комітет, Інк” залучена до участі у даній справі як другий відповідач і є учасником судового процесу, який в установленому Господарським процесуальним кодексом України та міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, повинен бути повідомлений господарським судом про час та місце наступного судового розгляду справи.

Згідно із Законом України “Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах” від 19.10.2000 № 2052-ІІІ Україна приєдналася до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15.11.1965 в м. Гаага, із зазначеними у Законі заявами та застереженнями.

Розгляд справи був відкладений судом на строк, визначений з урахуванням ст. 15 Конвенції.

Ухвалу суду про призначення судового розгляду справи на 20.06.2011 у передбаченому законом порядку було направлено на адресу другого відповідача у справі. Відповідно до наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, що надійшло до суду 22.10.2010 (том справи 3, а.с. 30), ухвалу суду від 30.09.2010 другим відповідачем отримано.

Позовні вимоги позивачем під час розгляду справи підтримані у повному обсязі.

Позивач звернувся з даним позовом, посилаючись на ст. ст. 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, а також на факт визнання недійсним договору купівлі - продажу від 06.06.2000 спірного майна, укладеного між ЗАТ «Луганськміськбуд»і Луганським обласним благодійним фондом «Хесед Нер».

Відзивом від 01.07.2008 на позовну заяву перший відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що право на віндикаційний позов має лише власник майна, який має довести своє право власності, а згідно довідки БТІ власником спірного майна є інша особа. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, а позивач не довів незаконність володіння.

Другий відповідач жодного разу не прибув в судові засідання у справі, витребувані господарським судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, не надав.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

23.12.1993 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області як Продавцем та організацією орендарів орендного підприємства «Луганськміськбуд»як Покупцем укладено договір купівлі - продажу державного майна, згідно якого Продавець продав, а Покупець купив державне майно орендного підприємства «Луганськміськбуд»згідно плану приватизації орендного підприємства «Луганськміськбуд», затвердженого наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області № 794 від 26.11.1993. Даний договір посвідчений старшим державним нотаріусом Першої Луганської державної нотаріальної контори Любінецькою В.Р. та зареєстрований в реєстрі за № 1-7062.

22.05.1999 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та Акціонерним товариством закритого типу «Луганськміськбуд»укладено угоду про змінювання договору купівлі - продажу державного майна, яким змінено редакцію п. 1.1 Договору від 23.12.1993, а саме - перелічені об'єкти нерухомості, що є предметом договору, в тому числі дитячий садок на 140 місць - м. Луганськ, Херсонський тупік, № 7 - інв. № 180, що є предметом спору у даній справі.

08.04.2002 МКП Бюро технічної інвентаризації видано Позивачу реєстраційне посвідчення (реєстровий номер 856 в реєстровій книзі 13) про те, що будівля дитячого садку загальною площею 1063,2 кв. м., розташована у м. Луганську у Херсонському тупіку за № 7, зареєстрована за Акціонерним товариством закритого типу «Луганськміськбуд»на праві колективної власності.

06.06.2000 дитячий садок, розташований у м. Луганську у Херсонському тупіку за №7, проданий АТЗТ “Луганьміськбуд” за договором купівлі-продажу Луганському обласному благодійному фонду “Хесед Нер” першому відповідачу у даній справі.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.03.2006 у справі №13/53пд(13/233(5/3пд(15/12пд), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 23.05.2006, визнано недійсним договір купівлі продажу від 06.06.2000 будівлі вищевказаного дитячого садку, укладений між АТЗТ “Луганьміськбуд” і Луганським обласним благодійним фондом “Хесед Нер”.

Вказаним вище рішенням місцевого господарського суду встановлені такі обставини:

- позивач АТЗТ «Луганськміськбуд», є власником будівлі дитячого садка, що розташований за адресою м. Луганськ, Херсонський тупік 7, що підтверджується договором купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу “Луганськміськбуд” від 23.12.1993 та додатковою угодою до нього від 22.05.1998, а також рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 226/2 від 27.07.2000 “Про скасування рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 26.11.1999 “Про оформлення права колективної власності на обєкт нерухомого майна, розташований за адресою м. Луганськ, Херсонський тупік, 7 за ЗАТ “Луганьміськбуд”;

- зазначений обєкт нерухомості не передавався АТЗТ «Луганськміськбуд»у власність ЗАТ «Луганьміськбуд»;

- договір купівлі-продажу від 06.06.2000 року будівлі дитячого садка, що розташований за адресою м. Луганськ, Херсонський тупік 7, укладеного між відповідачами по справі, є недійсним відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР, оскільки ЗАТ «Луганьміськбуд»на момент укладення цього договору не було власником зазначеної будівлі.

Таким чином, вказаним вище рішенням місцевого господарського суду встановлений факт вибуття спірного майна з власності позивача у даній справі поза його волею.

МКП Бюро технічної інвентаризації листом від 28.05.2008 №15/43-2063 (том справи 1, а.с. 98) повідомило, що право власності на обєкт нерухомого майна, розташований за адресою: м.Луганськ, тупік Херсонський, 7, зареєстровано за Корпорацією "Американський Єврейський Обєднаний Розподільчий комітет, Інк" на підставі договору купівлі продажу від 09.11.2004, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого за №2952.

Як свідчать матеріали справи, перший відповідач у справі тимчасово користується спірним майном на підставі договору про надання приміщення в безоплатне користування від 01.01.2007, укладеного з Корпорацією "Американський Єврейський Обєднаний Розподільчий комітет, Інк".

У прохальній частині позовної заяви позивач зазначив загальну площу спірного нерухомого майна 1063,2 кв. м.

Відповідно ж до умов пункту 1 договору купівлі-продажу спірного майна, укладеного між відповідачами у даній справі загальна площа будівлі складає 1064,4 кв. м.

При цьому матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено те, що нерухоме майно, зазначене у прохальній частині позовної заяви, та майно, що є предметом укладеного відповідачами у справі договору купівлі-продажу, є одним і тим же обєктом нерухомості і ані першим, ані другим відповідачами, ані будь-якою іншою особою ніяким чином не змінювалося, не здійснювалася його реконструкція. Вказана вище різниця у загальній площі спірного майна є наслідком вимірювальних робіт, здійснених бюро технічної інвентаризації.

Оскільки у даному випадку у суду відсутнє право виходу за межі позовних вимог, розгляду підлягають вимоги про повернення нерухомого майна загальною площею саме 1063,2 кв. м, як визначено позивачем у позовній заяві.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як підставу позову позивач визначив факт визнання недійсним укладеного між позивачем та першим відповідачем договору купівлі-продажу спірного майна та, відповідно, незаконність усіх подальших угод, предметом яких було спірне майно. При цьому у позовній заяві позивач послався як на приписи ст. 387, так и на приписи ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, що визначають різні способи захисту порушеного права.

За таких обставин суд вважає за доцільне визначити норму, що підлягає застосуванню, виходячи зі змісту правовідносин сторін та фактичних обставин справи.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Тобто, по - перше, дана норма передбачає заволодіння майном, тобто суб'єктивне ставлення особи до майна як власника, і фактичне володіння майном (можливість здійснювати щодо майна свою волю). По - друге, таке заволодіння має бути незаконним, без відповідної правової підстави, і незаконність володіння майном має бути доведена.

У разі ж, коли майно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати за відплатним договором, про що відповідач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно відповідно до частини першої ст. 388 Цивільного кодексу України лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність цієї спеціальної норми дає право власнику або іншій особі, яка отримала право володіння річчю, на законній підставі захищати правомочність володіння пред'явленням позову у випадку, коли майно відповідачеві передавала інша особа.

При цьому позивач не повинен вимагати визнання недійсними ланцюгу правочинів або останнього правочину, внаслідок якого річ виявилась у незаконному володінні відповідача, оскільки у даному випадку взаємовідносини учасників угод про відчуження майна врегульовані ст. 661 Цивільного кодексу України.

Наведені вище норми, на які позивач посилався в обґрунтування своїх вимог, визначають предмет доказування у даній справі і зобов'язують суд з'ясувати правові підстави перебування майна у володінні відповідачів з точки зору їх законності, на чому наголошено у постанові судової колегії Вищого господарського суду України від 04.12.2008 у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, стверджував те, що він був і є власником приміщення дитячого садка згідно договору купівлі-продажу державного майна від 23.12.1993, тоді як оспорюване майно вибуло з його володіння поза його волею. Зокрема, позивач стверджував про те, що він нікому приміщення дитячого садка не продавав і не передавав, оскільки вказане майно було продано Луганському обласному благодійному фонду "Хесед Нер" не позивачем - АТЗТ "Луганськміськбуд", а зовсім іншою юридичною особою - ЗАТ "Луганьміськбуд", яка не мала такого права. В той же час договір від 06.06.2000, укладений між товариством "Луганьміськбуд" та Луганським обласним благодійним фондом "Хесед Нер", був визнаний недійсним з моменту укладення рішенням господарського суду Луганської області від 15.03.2006 у справі № 13/53пд(13/233(5/3пд(15/12пд).

Вказаним рішенням суду встановлений факт вибуття спірного майна з власності позивача у даній справі поза його волею.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння є обґрунтованими.

Як свідчать матеріали справи, перший відповідач у справі є лише користувачем спірного майна на підставі договору про надання приміщення в безоплатне користування від 01.01.2007, укладеного з Корпорацією "Американський Єврейський Об'єднаний Розподільчий комітет, Інк" другим відповідачем у даній справі, тобто перший відповідач фактично не заволодів спірним майном в розумінні ст. 387 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню за рахунок другого відповідача у справі, у володінні якого на даний час знаходиться спірне майно. У задоволенні позовних вимог до першого відповідача слід відмовити.

Судові витрати на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на другого відповідача у справі.

Під час звернення до суду з даним позовом позивачем квитанцією № 00153У від 10.04.1998 (том справи 1, а.с. 7) сплачене державне мито у розмірі 85 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову про витребування майна визначається вартістю майна, що витребовується.

Виходячи з приписів вказаної норми та вартості спірного майна сплаті за даним позовом підлягало державне мито 1182 грн. 59 коп.

Несплачене державне мито у розмірі 1097 грн. 59 коп. підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 33,34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобовязати Корпорацію «Американський Єврейський обєднаний розподільчий комітет», Сполучені штати Америки, місто Нью-Йорк, вул. 5-та Авеню, Сіеттл, 98104 (71 Third Avenue NY 10017), повернути на користь Акціонерного товариства закритого типу «Луганськміськбуд», м. Луганськ, вул. Фабрична, 1, код 01240568, будівлю дитячого садка загальною площею 1063,2 кв. м, розташовану у м. Луганську, Херсонський тупік, 7, видати наказ позивачу після набрання даним рішенням законної сили.

3. Стягнути з Корпорації «Американський Єврейський обєднаний розподільчий комітет», Сполучені штати Америки, місто Нью-Йорк, вул. 5-та Авеню, Сіеттл, 98104 (71 Third Avenue NY 10017), на користь Акціонерного товариства закритого типу «Луганськміськбуд», м. Луганськ, вул. Фабрична, 1, код 01240568, витрати зі сплати державного мита за позовом у розмірі 1182 грн. 59 коп., витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання даним рішенням законної сили.

4. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Луганськміськбуд», м. Луганськ, вул. Фабрична, 1, код 01240568, на користь Державного бюджету України на рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач: УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО: 804013, ОКПО: 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, державне мито у розмірі 1097 грн. 59 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили

5. У задоволенні позову щодо першого відповідача Луганського обласного благодійного фонду «Хесед Нер», відмовити.

В судовому засіданні 20.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повне рішення суду складене та підписане 23.06.2011.

Суддя М.О. Москаленко