Ухвала суду № 16486897, 25.05.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-1325/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Совгири Д. І., Курка О. П.

при секретарі: Погребняк О.Ю.

за участю представника відповідача (апелянта): Юр`євського В.Ю.

представника позивача: Томенка Р.В.

представника відповідача: Пенської О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Авіс" до Державна податкова адміністрація в Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «Авіс» (ТОВ - підприємство «Авіс») звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці), Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (ДПА у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2010 року №0000782300/0.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням Державна податкова інспекція у м. Вінниці подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне зясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її безпідставність та не обґрунтованість.

Заслухавши учасників процесу, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ДПА у Вінницькій області проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період: з податку на прибуток з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року; з валютного законодавства з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року; з податку на додану вартість з 01 вересня 2009 року по 30 вересня 2009 року та з іншого законодавства з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт від 26 лютого 2010 року №63/2301/13304871.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п.п. 7.3.1, п.п. 7.3.5, п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України №28397-ВР від 22 травня 1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року на загальну суму 532416 грн, в тому числі: за ІІІ квартал 2008 року в сумі 208 грн та ІV квартал 2008 року в сумі 532208 грн.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення №0000782300/0, яким ТОВ підприємству «Авіс» визначено суму податкового зобовязання в розмірі 798624 грн, з яких основний платіж 532416 грн, штрафні (фінансові) санкції 266208 грн.

Так, відповідно до п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у абзаці першому цього підпункту.

Згідно п.п. 7.3.6 п.7.3 ст.7 вказаного Закону, платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Так, за твердженням відповідачів у звязку з неправильним обліком позивачем валюти виникло завищення валових витрат при визначенні її балансової вартості, що вплинуло на величину показника «податок на прибуток».

Разом з тим, експертом встановлено значну кількість невідповідностей та неузгодженостей з боку відповідача (неоднозначне тлумачення норм закону, арифметичні помилки, порушення методології обліку), що призвело до викривлення даних та не заперечувалось перевіряючим, яка була допитана в якості свідка під час розгляду справи в суді першої інстанції.

За таких обставин, розмір відповідальності за вчинене порушення не може відповідати тим санкціям, що були застосовані відповідачем.

Так, сума податкового зобовязання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, що була визначена в податковому повідомленні-рішенні від 12 березня 2010 року №0000782300/0, документально не підтверджується та спростовується належними в справі доказами.

Із оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що сума податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначена позивачу за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

Відповідно до ч.7 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від25 червня 1991 року №1251-XII (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), податки і збори (обовязкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Так, положення ст.ст. 14,15 вказаного Закону не містять такого поняття як «податок на прибуток приватних підприємств», а відтак доводи відповідача при вирішенні спірних правовідносин є безпідставними.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення має бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно й всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експерта.

Таким чином, враховуючи те, що податкові зобовязання та нарахування штрафних санкцій, здійсненні відповідачами у звязку з перевіркою та аналізом всього податкового й бухгалтерського обліку позивача за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року на підставі їх первинної документації, то для підтвердження правомірності дій податкового органу при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зроблених ними висновків, необхідності застосування спеціальних знань у галузі податкового та бухгалтерського обліку по справі була призначена судово-економічна експертиза.

Так, у висновку судово-економічної експертизи зазначено, що при здійсненні розрахунку залишку валюти на 22 вересня 2008 року перевіряючими працівниками не враховано залишок, який був на початок дня 16 вересня 2008 року в розмірі 189826,83 доларів США, що по середньозваженому курсу 4,8471 за 1 долар США складає 920107,29 грн. Таким чином, вказана сума не врахована при здійсненні подальших розрахунків.

Крім того, в розрахунку зазначені суми без врахування фактично розрахованого середньозваженого курсу. Так, наприклад, в розрахунку вказано, що 01 серпня 2008 року продано 100000 доларів США по розрахованому перевіряючими працівниками середньозваженому курсу 4,8447 грн. за 1 долар США, які мали складати 484700 грн., тоді як в розрахунку вказано 484465,13 грн., або на 234,87 грн. менше.

В розрахунку, наявному в матеріалах справи, валових витрат в частині балансової вартості проданої іноземної валюти за 26 листопада 2008 року в сумі 148000 доларів СЩА, при визначенні її вартості, що включена до валових витрат, врахована сума 148000 грн., тоді як за курсом, що зазначений в розрахунку 5,9115 грн. за 1 долар США, її вартість складала 875420 грн., або на 727420 грн. більше. А, відповідно, балансова вартість залишку валюти, що враховувалась в подальших розрахунках, завищена на вказану суму.

Однак, при дослідженні первинних бухгалтерських документів експертом було встановлено невикористання позивачем методу середньозваженої вартості іноземної валюти для обліку її балансової вартості, що й призвело до завищення валових витрат.

Крім того, після закінчення перевірки перевіряючі не ознайомили позивача з додатком до акту перевірки, в якому був би наведений розрахунок завищення позивачем валових витрат при визначенні балансової вартості іноземної валюти при її продажу та розрахунок визначеного податковим органом податкового зобовязання та не вручили даного додатку разом з актом перевірки.

Посилання відповідачів на те, що ці додатки є інформативними і згідно Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок субєктів господарювання юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України №584 від 11 вересня 2008 року, є невід`ємною частиною першого примірника акта перевірки (що залишається в органі ДПС), не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а відтак відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 023 жовтня 1992 року №493/92, не можуть бути застосовані.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розрахунок податкового зобовязання здійснено відповідачами з арифметичними помилками.

Встановивши невідповідність частини рішення субєкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій.

Суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, а тому рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд не може самостійно нараховувати фінансові санкції.

Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого субєкта владних повноважень.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд вважає за необхідне навести мотиви задоволення позову.

Визнання рішення податкового органу недійсним повністю у такій ситуації, дає йому можливість визначити в установленому Законом порядку правильне рішення, зокрема через прийняття нового рішення, при умові, якщо не закінчилися строки давності встановлені законом.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які в свою чергу є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року, залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 31 травня 2011 року .

Головуючий /підпис/ Матохнюк Д.Б.

Судді/підпис/ Совгира Д. І.

/підпис/ Курко О. П.

З оригіналом згідно:

секретар