Ухвала суду № 16486876, 16.06.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1144/11

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І. Г., Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

14.03.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області про визнання незаконним акта та визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №000014230/0 від 03.03.2011 року в частині нарахованого зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 129707 грн. та в частині штрафних санкцій на суму 32427 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000142301/0 від 03.03.2011 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована невірним застосуванням судом І інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, позивачем включено до податкового кредиту податку на додану вартість суму в розмірі 71805 грн., яка була сформована по податкових накладних виписаних постачальниками товарів в попередніх звітних періодах. При цьому, суд І інстанції вирішуючи спір не взяв до уваги що позивач не скористався правом щодо звернення зі скаргою на контрагентів які не надали податкові накладні. Окрім того в порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість - 57902,43 грн., однак вказана сума підлягала включенню до складу податкового кредиту декларації ( скороченої), по якій розрахунки з бюджетом не проводяться, і суми податку, які підлягають сплаті до бюджету щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва залишаються в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника. При цьому позивачем занижено податкове зобов'язання.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вказавши на законність і обґрунтованість постанови суду І інстанції. Також позивачем надані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначає про безпідставність доводів відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" зареєстровано як юридичну особу 11.11.2005 року за №11601020000000105 Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області, за місцезнаходженням: вул. Мандролька, 19, смт. Ситківці, Немирівський район, Вінницька область, що підтверджується свідоцтвом серія А00 № 146298 (а.с.77).

Згідно довідки управління статистики у Немирівському районі від 24.11.2005 року № 8, відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 33845116, вид діяльності за КВЕД 01.11.0 вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва(а.с.78).

На підставі направлень від 24.01.2011 року №4, від 07.02.2001 року №8, виданих Державною податковою інспекцією у Немирівському районі згідно із ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року.

За наслідками вищезазначеної перевірки складено акт №52/23/33845116 від 18.02.2011 року, яким, зокрема, встановлено такі порушення:

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 , підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість по декларації за якою здійснюються розрахунки з бюджетом в періоді, що перевірявся, на загальну суму 301702 грн., у тому числі: за січень 2008 року в сумі 24100 грн., за березень 2008 року в сумі 5457 грн., за червень 2008 року в сумі 55435 грн., за вересень 2008 року в сумі 53788 грн., за жовтень 2008 року в сумі 45428 грн., за листопад 2008 року в сумі 53003 грн., за грудень 2008 року в сумі 15183 грн., за січень 2009 року в сумі 26035 грн., за лютий 2009 року в сумі 8179 грн., за березень 2009 року в сумі 1421 грн., за квітень 2009 року в сумі 13673 грн.

- пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання у сумі 167402 грн., в тому числі: за вересень 2008 року в сумі 54020 грн., за жовтень 2008 року в сумі 45196 грн., за листопад 2008 року в сумі 53003 грн., за грудень 2008 року в сумі 15183 грн.

На підставі даного акту перевірки відповідач 03.03.2011 року прийняв податкове повідомлення - рішення № 0000142301/0, яким позивачу визначені податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 347000 грн., з яких основний платіж - 277602 грн., штрафні санкції - 69401 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд І інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо порушення позивачем податкового зобов'язання та не вірного оподаткування податкових зобов'язань по податку на додану вартість не знайшли свого підтвердження. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання акта перевірки незаконним і його скасування суд І інстанції зазначив, що вказаний акт являється документом який фіксує певні обставини.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції, з огляду на наступне.

В пункті 3.2.1.2. “Податковий кредит" акту зазначено, що в порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, товариство неправомірно включило до податкового кредиту ПДВ в сумі 74967 грн., що був сформований за податковими накладними, виписаними постачальниками товарів (робіт, послуг) в попередніх звітних періодах, а саме:

- в березні місяці 2008 року по реєстру отриманих податкових накладних включена податкова накладна № 107/02 від 27.07.2007 року від ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України Вінницька регіональна філія індивідуальний податковий номер 216165826596 на придбання послуг по реєстрації державних актів на землю на суму 950 грн. в т.ч. ПДВ 190 грн. разом на суму 1440,00 грн.;

- в червні місяці 2008 року по реєстру отриманих податкових накладних включена податкова накладна № 187 від 30.05.2007 року від ЗАТ „Прилукитваринмаш Холдінг", індивідуальний податковий номер 254064526116 на придбання дизельного пального в кількості 78923,125 т на суму 210461,67 грн. в т. ч. ПДВ 42092,33 грн. разом на суму 252554 грн., податкова накладна № 183 від 30.10.2007 року від ЗАТ „Прилукитваринмаш Холдінг", індивідуальний податковий номер 254064526116 на придбання вугілля АКО в кількості 93,09 т на суму 57405,81 грн. в т. ч. ПДВ 11481,16 грн. разом на суму 68886,97 грн.

- в січні місяці 2009 року по реєстру отриманих податкових накладних під № 1 включена податкова накладна № 1311/01 від 13.11.2008 року від ПП „Меліор", індивідуальний податковий номер 357478304826 на придбання арматури на суму 48541,67 грн. в т. ч. ПДВ 9708,33 грн. разом на суму 58250 грн., податкова накладна № 2312/01 від 26.12.2008 року від ПП „Меліор", на придбання арматури на суму 41666,67 грн. в т. ч. ПДВ 8333,33 грн. разом на суму 50000 грн. Оприбуткування арматури здійснено в січні 2009 року згідно прибуткових накладних № 13 від 01.01.2009 року на суму 58250 грн. і № 12 від 01.01.2009 року на суму 49981,50 грн.

Згідно сторінки 8 журналу вхідної кореспонденції, що додається, Позивач отримав податкові накладні від ПП „Меліор" 09 січня 2009 року, тоді ж згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. і включив вказані суми в податковий кредит.

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Так, даний Закон не містить заборони на включення податкової накладної в тому місяці, коли її фактично отримано. Також вказаний Закон не містить обовязку платника податку включати податкову накладну до складу податкового кредиту того місяця, в якому вона була виписана.

Більш того, вказаний Закон чітко передбачає взаємозвязок між включенням суми податку по господарській операції до податкового кредиту та датою отримання податкової накладної і містить пряму заборону на включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених податковими накладними чи іншими документами, які дають таке право.

Так, згідно абз.1 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Абзац 1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону прямо передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цієї статті).

Згідно абзацу 2 цього підпункту у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Щодо посилань позивача, з якими погодився суд першої інстанції, на положення абзацу 2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, то слід зазначити, що подання скарги є правом, а не обовязком платника податку, і неподання такої скарги не тягне за собою позбавлення права платника податку на податковий кредит.

Як вірно встановлено судом І інстанції, позивач звітує перед податковим органом шляхом заповнення та надання загальної декларації, за якою проводяться розрахунки з бюджетом, та скороченої, за якою суми податку залишаються в їх власному розпорядженні (так званої с/г декларації).

Так, позивачем у вересні 2008 року до складу податкового кредиту загальної Декларації включено податкову накладну № 116 від 05.09.2008 року на отримання від СТОВ "Довіра", код ЄДРПОУ 20101499, мінерального добрива дефекат в кількості 1223 т на загальну суму 324119,46 грн., в т.ч. ПДВ 54019,91 грн. Оприбуткування дефекату здійснено відповідно до накладної № 0000070 від 05.09.2008 року .

В грудні 2008 року до складу податкового кредиту включено податкову накладну № 1603 від 02.12.2008 року на отримання від TOB „Метал Профіль", ІПН 321553926507 профнастилу в кількості 440,71 кв.м на загальну суму 22035,14 грн., в т.ч. ПДВ 3672,52 грн., податкову накладну № 1609 від 03.12.2008 року на отримання від TOB „Метал Профіль", ІПН 321553926507 профнастилу в кількості 25,2 кв.м на загальну суму 1259,98 грн., в т.ч. ПДВ 210 грн.

На думку перевіряючих, суми по вищезазначеним операціям, повинні були включатися до с/г декларації, а не до загальної, так як зазначений товар мав бути використаний для власних господарських цілей.

Проте, вищезазначений дефекат та профнастил придбано позивачем як товар для подальшого перепродажу, а не для власних виробничих потреб.

Враховуючи викладене, відповідач не мав законних підстав донараховувати суму податкового зобов'язання, в тому числі застосовувати до позивача штрафні (фінансові санкції) відповідно до п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Вірними є висновки суду І інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання акта перевірки №52/23/33845116 від 18.02.2011 року незаконним та його скасування в частині 2 пункту 4 "Висновок", а також в частині 3 пункту 4 "Висновок" в частині збільшення податкового зобов'язання на суму 129707 грн.

Вказаний акт являється службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Разом з тим сам акт не породжує для позивача будь-яких правових наслідків та не порушує його права.

Також однією із вимог позивач просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Немирівському районі Вінницької області № 0000142301/0 від 03.03.2011 року в частині нарахованого зобов'язання на суму 129707 грн. та в частині нарахованих штрафних санкцій на суму 32427 грн.

Разом з тим, суд не може визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення в частині, оскільки, обрахунок несплачених або невчасно сплачених податків та зборів, донарахування та обчислення штрафних санкцій не входить до компетенції судів, а є завданнями органів державної податкової служби. А тому, суд може визнати правомірним або скасувати та визнати протиправним податкове повідомлення-рішення в цілому.

Враховуючи викладене, суд І інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення - рішення №000014230/0 від 03.03.2011 року підлягає скасуванню повністю.

За таких обставин, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 червня 2011 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Залімський І. Г.

Матохнюк Д.Б.