Ухвала суду № 16486875, 16.06.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1002/11

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Матохнюка Д.Б., Залімського І. Г.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача 1 - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

відповідача 2 - ОСОБА_4, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука О.В., Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДМС" до Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (відповідач 1), Державної податкової інспекції у м. Вінниці (відповідач 2) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення та податкової вимоги , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "ДМС" в лютому 2011 року звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича (відповідач 1), Державної податкової інспекції у м. Вінниці (відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішення № 159 від 11.01.2011 року, податкової вимоги № 250 від 02.02.2011року та визнання протиправними дій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука О.В. № 159 від 11.01.2011року про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000692300 від 09.03.2010 року Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо прийняття податкової вимоги № 250 від 02.02.2011року Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 250 від 02.02.2011року

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідачами подано апеляційні скарги, в яких вони просять скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що судом І інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не врахував наявність у голови ДПА повноважень на прийняття оскаржуваного рішення.

У судовому засіданні представник відповідача 1 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її вимоги, а також підтримав апеляційну скаргу відповідача 2.

Представник відповідача 2 у судовому засідання підтримав подану ним апеляційну скаргу, а також підтримав апеляційну скаргу відповідача 1.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг відповідачів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідача 1 та відповідача 2 не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «ДМС»зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 16.10.2003року реєстраційний номер 24901446Ю0030778, код за ЄДРПОУ 32719282, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.10.2003року за № 1082.

На підставі направлень від 28.01.2010року за № 30/23, від 11.02.2010року за № 56/23, виданих ДПА у Вінницькій області, головними державними ревізор-інспекторами Кравченко Н.О., Полонським О.С., Григор'євою С.В., згідно з п. 2 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ДМС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006року по 30.09.2009року, наслідки якої знайшли своє відображення в акті № 57/2320/32719282 від 24.02.2010року (а.с.80-96).

Вказаною перевіркою встановлено ряд порушень законодавства, зокрема, порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4. та п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.2, 7.7.3 та 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 808875 грн.

За результатами перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято та направлено на адресу позивача податкове повідомлення - рішення форми «В2»№ 0000692300 від 09.03.2010року, яким збільшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 808875 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення ТОВ «ДМС» не оскаржувалось, визначена податковим органом сума заниження бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 808875 грн. зараховувалась з зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість в наступних податкових періодах.

11.01.2011року головою Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітруком О.В. прийнято рішення № 159, яким, відповідно до ст. 55 Податкового кодексу України, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000692300 від 09.03.2010року, як таке, що застосоване в порушення п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

02.02.2011року Державною податковою інспекцією у м. Вінниці винесено та направлено позивачу податкову вимогу № 250 (форма Ю), відповідно до якої позивачу визначено необхідність термінового погашення податкового боргу з ПДВ в сумі 746047 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд І інстанції виходив з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не повязує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобовязаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобовязань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Тобто, дана норма, виникнення у позивача права на податковий кредит, не ставить його у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Також встановлено, що оскаржуване рішення не відповідає приписам ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками попереднього суду, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Відповідно до п.п. 1.8 ст. 1 Закону № 168, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд І інстанції дійшов вірних висновків про невідповідність цього рішення критеріям, що визначені ч. 3 ст. 2 КАС України щодо обґрунтованості, пропорційності тощо.

Вказане рішення мотивовано тим, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000692300 Форми "В2" від 09.03.2010 року на збільшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 808875 грн. не відповідає вимогам законодавства, зокрема п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168. Крім того, зазначено, що перевірку позивача проведено з порушенням наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість".

Однак, з такими висновками податкового органу погодитись не можна оскільки недотримання вимог вказаних наказів, не являється підставою для скасування результатів перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення Форми "В2", оскільки вони носять рекомендаційний характер.

Більше того, дані методичні рекомендації спрямовані саме на організацію роботи органів державної податкової служби, а не на самого платника податку. Тому, не є обовязковими йому до виконання.

Стосовно посилання на норми Закону № 168, то цей Закон не повязує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобовязаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобовязань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Тобто, дана норма, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції.

Окрім того, знайшла своє відображення і в рішеннях Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, факт здійснення позивачем товарних операцій, сплачене по яким ПДВ віднесено останнім до податкового кредиту, та їх товарність, податковим органом під сумнів не ставиться.

Оскільки судом встановлено, що дії голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. щодо винесення рішення № 159 від 11.01.2011 року та саме рішення є протиправними, то відповідно і податкова вимога ДПІ у м. Вінниці № 250 від 02.02.2011 року прийнята на виконання вказаного рішення та дії щодо її винесення також є протиправними.

Відтак, суд І інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані рішення голови ДПА у Вінницькій області № 159 від 11.02.2011року та податкова вимога ДПІ у м. Вінниці № 250 від 02.02.2011року підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, вимоги апелянтів є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційних скарг.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука О.В., Державної податкової інспекції у м. Вінниці, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 червня 2011 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Матохнюк Д.Б.

Залімський І. Г.