Постанова № 16486867, 16.06.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/182/11

Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Голоти Л. О., Совгири Д. І.

при секретарі: Погребняк О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача (апелянта): Кудельського А.А., Павлюк О.С., Крикливого Ю.П.

відповідача: Вознюка В.В., Роздобудька П.В.

прокуратури: Батенко Д.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Укрвінхім" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Укрвінхім" до державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Укрвінхім" звернулось в суд з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 січня 2011 року №0000032310/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 2724886 грн., з яких основний платіж 2179909 грн., штрафні санкції 544977 грн., та №0000022310/0 про нарахування суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства в загальній сумі 3284079 грн., з яких основний платіж 2627263 грн., штрафні санкції 656816 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.03.2011 року в задоволенні даного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ПП "Укрвінхім" в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення.

В судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу з відповідними доповненнями до неї та просили її задовольнити.

Представники відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечили. У поданих суду письмових запереченнях зазначили, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про безтоварність господарських операції ПП "Укрвінхім" з його контрагентами, що зумовило безпідставне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат. Просили апеляційний суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи посадовими особами ДПІ у м. Вінниці проведена виїзна планова документальна перевірка ПП "Укрвінхім" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт № 4481/23/36474252 від 30.12.2010 року.

Даним актом перевірки встановлено порушення ПП "Укрвінхім" п.3.1 ст.3, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 14.05.2009 р. по 30.09.2010 р. на 2627263 грн.; та п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, п.5.10, п.5.11 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 14.05.2009р. по 30.09.2010р. на 2179909 грн.

Згідно зазначених висновків акту перевірки 10 січня 2011 року ДПІ у м. Вінниці були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000032310/0, яким позивачу нарахована сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 2724886 грн., з яких основний платіж 2179909 грн., штрафні санкції 544977 грн.; та №0000022310/0, яким позивачу нарахована сума податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства в загальній сумі 3284079 грн., з яких основний платіж 2627263 грн., штрафні санкції 656816 грн.

Аналізуючи характер спірних правовідносин та досліджуючи їх обставини, колегія суддів відзначає, що спір склався з приводу формування валових витрат обігу та виробництва, а також податкового кредиту, які формувались позивачем від вартості отриманих товарів (мінеральних добрив), послуг по оренді складських приміщень, послуг по зберіганню, прийманню та завантаженню мінеральних добрив від контрагентів (постачальників).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції мотивував своє рішення безпідставним завищенням позивачем валових витрат у звязку з їх не підтвердженням належними первинними документами, а також недоведеністю товарності та реальності здійснених господарських операцій з контрагентами.

З зазначеним висновком колегія суддів погодитись категорично не може, оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції невірно застосовані приписи Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, з дослідженого в судовому засіданні акту перевірки встановлено, що ПП "Укрвінхім" у перевіреному періоді отримало товари (мінеральні добрива), послуги по оренді складських приміщень, послуги по зберіганню, прийманню та завантаженню мінеральних добрив від постачальників, які вказані в акті перевірки. У своїй господарській діяльності позивач співпрацював із наступними контрагентами: СТОВ "Аквавіка", ТОВ "Контакт ЛС", ПОГ "Селеста", ПП Агрофірма "Серпень", ТОВ "Мілком", ТзОв "Екплон Україна", ТОВ "Украгроком", ТОВ "Агрон", ТОВ "Інтертрейд", ТОВ "Торговий Дім "Агроімпорт ЛТД", ПП "Тасман", ТОВ "Маріс-2005", ПП АФ "Лани Поділля", ПП "Арлеон-Захід", іншими. При цьому у здійснених господарських операціях ПП "Укрвінхім" виступало в ролі посередника між трейдером та відповідними контрагентами та діяло наступним чином: підприємство отримувало товар у трейдера за переховані покупцем трейдеру кошти, а потім продукція через контрагентів транспортувалася сільгоспвиробнику.

На думку окружного адміністративного суду товарність усіх вказаних операцій повязаних з рухом продукції та послуг, зокрема їх транспортуванням, не підтверджена позивачем належними первинними документами, а саме, товарно-транспортними накладними та іншими перевізними документами, які відсутні у ПП "Укрвінхім".

З цього приводу слід зазначити що відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

А згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону N 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами.

Єдиною умовою не включення до складу валових витрат згідно пп. 5.3.9 цього Закону є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Жодних інших підстав Закон не передбачає.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.95 р. № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 р. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав віднести витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

В свою чергу суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачем здійснено віднесення до складу валових витрат не вартість придбаних транспортних послуг, які повинні бути підтверджені транспортною документацією, а вартість придбаних ТМЦ.

Колегією суддів встановлено, що позивачем до матеріалів справи надані всі первинні документи підтверджуючі виконання господарських операцій, зокрема видаткові накладні які мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обовязковість яких встановлена ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 р.

Тобто, відсутність у позивача ТТН не може бути підставою для не включення до складу валових витрат вартості придбаних ТМЦ. Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.

Відповідно до Закону "Про автомобільний транспорт" та Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року № 128/2568, обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначеної категорії субєктів не відноситься.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не повязане з дотриманням вимог податкового законодавства.

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Колегія суддів вважає, що зазначені обставини відповідачем не доведені.

Відсутність же документів, що підтверджують фактичне отримання (переміщення, транспортування) товару на переконання колегії суддів не є обставиною для визнання операції безтоварною, оскільки відповідно до пункту 6 статті 267 Господарського кодексу України договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем. З огляду на вищезазначену норму Господарського кодексу України ПП "Укрвінхім" в господарських операціях не є вантажовідправником, не є кінцевим одержувачем товарів, тому в товаротранспортних документах (залізничних накладних) позивач не може бути зазначений як вантажовідправник або вантажоодержувач, оскільки метою купівлі-продажу товарів був подальший їх продаж іншим контрагентам.

Посилання відповідача на відсутність вказаних документів як обставину, що свідчить про безтоварність господарських операцій є безпідставним і необґрунтованим. Укладені позивачем з його контрагентами договори виконані в повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи первинними та господарськими документами, такі договори є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавались. Відсутність у ПП "Укрвінхім" товаросупровідних документів та товарно-транспортних витрат не може спростовувати факт придбання ТМЦ за господарськими операціями, в результатами здійснення яких позивач сформував валові витрати.

Висновок податкового органу про невикористання у господарській діяльності позивача складських приміщень у ТОВ "Контакт ЛС" та СТОВ "АкваВіка" на думку колегії суддів є припущенням, не підтвердженим відповідними доказами. Суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки укладеним 01.07.2009р. між ПП "Укрвінхім" та зазначеними субєктами договорам оренди та доказам їх фактичного виконання за весь період використання обєкта оренди. Посилання в постанові суду на відсутність товару на складах не може бути доказом його невикористання в господарській діяльності позивача.

В процесі розгляду справи в апеляційній інстанції позивачем в повній мірі підтверджено реальність здійснених господарських операцій з контрагентами належними первинними документами, а тому висновок суду першої інстанції щодо протилежного є помилковим.

Так як виявлені актом перевірки порушення позивачем вимог Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємства", що на думку податкового органу зумовило безпідставне включення до валових витрат витрати на отримання товарів (мінеральні добрива), послуг по оренді складських приміщення, послуг по зберіганню, прийманню та завантаженню мінеральних добрив, у звязку із безтоварністю операцій, позбавили позивача правових підстав на збільшення податкового кредиту за проведеними операціями, тому наступний висновок про завищення ПП "Укрвінхім" податкового кредиту з ПДВ і порушенню положень Закону України "Про податок на додану вартість" теж є безпідставним.

Податковий кредит згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

А вимоги до податкової накладної визначені у п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

Таким чином Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Враховуючи, що у перевіряємий період ПП "Укрвінхім" віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у вартості отримання товарів (мінеральні добрива), послуг по оренді складських приміщення, послуг по зберіганню, прийманню та завантаженню мінеральних добрив, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, тому висновок відповідача про заниження податку на додану вартість на суму 2179990 грн. за липень 2009 року, з вересня по грудень 2009 року та з січня по вересень 2010 року є безпідставним.

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу валових витрат та формування податкового кредиту в матеріалах справи не міститься та відповідачем не надано, а згідно ч. 2 ст. 71 КАС України саме на нього покладено обовязок по доведенню правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість висновку відповідача і прийнятих на підставі такого висновку спірних податкових повідомлень-рішень від 10 січня 2011 року №0000032310/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 2724886 грн., та №0000022310/0 про нарахування суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства в загальній сумі 3284079 грн. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів знаходить підстави для їх скасування.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку про те, що адміністративний позов ПП "Укрвінхім" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду. А згідно пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, у звязку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог. А понесені позивачем та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору як за подання позовної заяви так і апеляційної скарги в сумі 5,1 грн. згідно ст. 94 КАС України підлягають присудженню на користь останнього з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Укрвінхім" задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Укрвінхім" до державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов приватного підприємства "Укрвінхім" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 10 січня 2011 року за № 0000032310/0 та № 0000022310/0.

Присудити з Державного бюджету України на користь ПП "Укрвінхім" 5,1 грн. у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "21" червня 2011 р.

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді/підпис/ Голота Л. О.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар