Постанова № 16486498, 20.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

20.06.11 Справа № 5015/1566/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Юрченка Я.О.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача –Лісовська Я.Р.

від відповідача (скаржник) –Морозов Р.В.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Контур»Товариства з обмеженою відповідальністю «Делакс-плюс», вих.№2/23/11 від 16.05.2011 року

на рішення господарського суду Львівської області від 14.04.2011 року, суддя Гоменюк З.П.

у справі № 5015/1566/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максрембуд», м.Львів

до відповідач Дочірнього підприємства «Контур»Товариства з обмеженою відповідальністю «Делакс-плюс», м.Трускавець

про стягнення 17824,96 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.04.2011 року по справі №5015/1566/11 позов ТзОВ «Максрембуд»задоволено, стягнено з ДП «Контур»Товариства з обмеженою відповідальністю «Делакс-плюс»на користь ТзОВ «Максрембуд»13060,80 грн. –основного боргу, 924,28 грн. –3% річних, 3839,88 грн. –інфляційних.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи, згідно укладеного між сторонами договору підряду б/н від 28.08.2008 року підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст. 525,526, 530, 837, 854 ЦК України та ст.193 ГК України. Поряд з цим, суд беручи до уваги ст.625 ЦК України, вважає підставними заявлені до стягнення з відповідача інфляційні та 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП «Контур»ТзОВ «Делакс-плюс»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 14.04.2011 року по справі №5015/1566/11, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, вказуючи на неповне з’ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилаючись на положення ст.530 ЦК України вказує, що від позивача не надходило вимоги про оплату виконаних робіт, а відтак подання ним позову є передчасним. Поряд з цим, на думку скаржника, судом безпідставно розглянуто справу за відсутності представника відповідача. Одночасно, скаржник вказує, що господарським судом не враховано того, що на своєчасні розрахунки з позивачем вплинула світова економічна криза та, що у відповідності до п.3 ст.83 ГПК України суд при ухваленні рішення має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені).

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечила, просила оскаржуване рішення залишити без змін, вказуючи на безпідставність доводів апелянта.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2008 року між Дочірнім підприємством “Контур” Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс-плюс” (в тексті договору –замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Максрембуд” (в тексті договору –підрядник) укладено договір підряду б/н, відповідно до умов якого, а саме п.1.1 позивач зобов’язувався своїми силами і засобами виконати і здати відповідачу роботи по розвантаженню збірних з/б паль на будівельному майданчику по вул.Торф'яній у м.Львові, а відповідач - надати позивачу майданчик для проведення робіт, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти закінчені роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт та матеріалів.

Згідно із п 4.1 договору загальна вартість робіт за договором складає 13060грн. 80коп., в т. ч. ПДВ 2176грн. 80коп.

На виконання умов договору позивачем виконано послуги по розвантаженню збірних з/б паль на будівельному майданчику по вул.Торф'яній у м.Львові на загальну суму 13060,80 грн., що підтверджується актом №1 за жовтень 2008 року форми № КБ-2в, який підписано представниками сторін 31.10.2008 року та скріплений відтисками печаток позивача та відповідача.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що після підписання договору замовник (відповідач) протягом 3-х календарних днів перераховує аванс в сумі 3500грн.

Проте, аванс в розмірі 3500грн. відповідачем позивачу не перераховувався.

Відповідно до п.4.3 договору замовник (відповідач) проводить оплату підряднику (позивачу) загальну вартість фактично виконаних робіт з урахуванням сплаченого авансу на підставі акту виконання робіт (ф.КБ-2В та ф.КБ-3) на протязі 10-ти днів з дня підписання відповідного акту.

Таким чином, враховуючи те, що акт №1 виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року підписано 31.10.2008 року, відповідач повинен був провести оплату виконаних робіт до 10.11.2008 року.

Проте, в порушення умов договору підряду від 28.08.2008 року зобов’язання щодо оплати за фактично виконані підрядні роботи в розмірі 13060,80 грн. відповідачем не виконано.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 4 ст.882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Таким чином, судом правомірно стягнено з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі – 13060,80 грн.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку пунктом 4.3 договору підряду від 28.08.2008 року передбачено, що замовник (відповідач) проводить оплату підряднику (позивачу) загальну вартість фактично виконаних робіт з урахуванням сплаченого авансу на підставі акту виконання робіт (ф.КБ-2В та ф.КБ-3) на протязі 10-ти днів з дня підписання відповідного акту.

Таким чином, посилання скаржника на те, що позивачем не надсилалась вимога, а відтак не настав строк оплати не заслуговують на увагу, оскільки сторонами передбачено договором порядок та строк оплати виконаних робіт.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, враховуючи поданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних (арк. справи 7), правомірними є стягнені судом з відповідача на користь позивача 3839,88 грн. –інфляційних та 924,28 грн. –3% річних за період з 11.11.2008 року по 21.03.2011 року.

Стосовно посилання відповідача (скаржника) на важке фінансове становище та на те, що п.3 ст.83 ГПК України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій, слід зазначити, що позивач не просив суд про стягнення з відповідача штрафних санкцій, а інфляційні та 3% річних не є штрафними санкціями у розумінні ст.230 ГК України.

Зауваження апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно розглянуто справу за відсутності представника відповідача, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача в судове засідання 14.04.2011р. не з’явився, проте направив суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки сторонами досягнуто згоди щодо укладення мирової угоди.

Однак, представник позивача заперечував проти зазначеного клопотання відповідача посилаючись при цьому на те, що сторонами у справі жодних домовленостей по укладенню мирової угоди не досягнуто, а відкладення розгляду справи спрямоване на затягування судового розгляду.

Колегією суддів відзначено, що відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 14.04.2011 року по справі №5015/1566/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Контур»Товариства з обмеженою відповідальністю «Делакс-плюс»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Юрченко Я.О.