Постанова № 16486496, 22.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

22.06.11 Справа № 5015/586/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від позивача –Вишневський К. В. –представник

від відповідача (апелянта) –не з’явився

розглянув апеляційну скаргу ВАТ «Нафтопереробний комплекс –Галичина» №32/11-063 від 19.04.2011 р. м. Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2011 р.(суддя Гоменюк З. П.)

у справі № 5015/586/11

за позовом ТзОВ «СП Галтекс», м. Миколаїв, Львівська область

до відповідача ВАТ «Нафтопереробний комплекс –Галичина»м. Львів

про стягнення 179 994 грн. 28 коп.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 30.03.2011 р. у справі № 5015/586/11 частково задоволено позов ТзОВ «СП Галтекс», з ВАТ НПК «Галичина»на користь позивача стягнуто 100 680 грн. основного боргу, 23 477, 75 грн. завданих матеріальних збитків, 1 241, 57 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 162, 78 грн. –витрат по сплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, в частині стягнення 8 808, 90 грн. 3 % річних та 47 127, 63 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що актом звірки взаємних розрахунків підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за оплачений, але не поставлений товар в сумі 100 680 грн. Щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, то суд зазначив, що вони не підлягають стягненню, оскільки відповідач зобов’язувався передати у власність позивача металобрухт, а не оплатити кошти, а дані нарахування можливі лише для грошового зобов’язання. Збитки у вигляді сплати пені та відсотків кредитору підтверджуються договором надання позивачу овердрафтного кредиту.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, провадження у справі припинити, посилаючись на те, що незважаючи на вимоги ст. 54 ГПК України, суд прийняв позовну заяву до провадження, хоча згідно ст. 63 цього кодексу, повинен був повернути її, оскільки позивачем не вказаного у позовній заяві повного найменування сторін, ідентифікаційних кодів, рахунків у банківських установах, не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Крім цього, апелянт вважає, що його було позбавлено права участі у судовому засіданні, оскільки судом не взято до уваги подане ним клопотання про відкладення розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Львівського області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що із матеріалів справи вбачається, що під час провадження у суді першої інстанції відбувалися 3 судові засідання, тому відповідач мав можливість взяти участь у розгляді справи, проте жодного разу не повідомив суд про причини його неявки.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши належним чином доводи та заперечення, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 15.01.2008 р. між ВАТ Нафтопереробним комплексом «Галичина»( продавець) та ТзОВ «СП Галтекс»(покупець) укладено договір купівлі-продажу № 13а/8 та додаток до нього, відповідно до умов яких продавець зобов’язувався продати та передати у власність покупця металобрухт в загальній кількості 300 тон, а покупець –прийняти товар та оплатити його ціну в розмірі 300 000 грн. на умовах цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки за даним договором проводяться шляхом здійснення безготівкового перерахування у встановленому порядку необхідних до сплати сум на поточний рахунок продавця, згідно виставленого рахунку на попередню оплату, або будь-яким іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України.

Судом встановлено, що 28.01.2008 р. позивачем згідно платіжного доручення № 45 на підставі виставленого відповідачем рахунку № 3 від 28.01.2008 р. перераховано 150 000 грн. попередньої оплати.

20.02.2008 р. на виконання умов договору відповідачем відвантажено 18, 53 тони металобрухту на суму 18 530 грн. за видатковою накладною № 185.

28.02.2008 р. згідно видаткової накладної № 198 відповідачем відвантажено позивачу товар в кількості 23, 2 тони на суму 23 200 грн. (товарно-транспортна накладна № 161861 від 28.02.2008 р.).

29.02.2008 р. по видатковій накладній № 201 відповідачем відвантажено ще 7, 59 тони на суму 7 590 грн. (товарно-транспортна накладна № 161923 від 29.02.2008 р.).

Таким чином, відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 49 320 грн. Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за оплачений, але не поставлений, товар становила 100 680 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за 01.08.2008 р. – 12.08.2008 р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що 12.08.2008 р. між ВАТ НПК «Галичина»(первісний боржник) та ПП «Еластоагрос»(новий боржник) укладено договір переведення боргу № 32/08-02, відповідно до умов якого первісним боржником передано новому боржнику борг (грошове зобов’язання) первісного боржника перед кредитором –ТзОВ «СП Галтекс», передбачене договором купівлі-продажу № 13а/8 від 15.01.2008 р., укладений між первісним боржником та кредитором на суму 100 680 грн.

Однак, рішенням господарського суду Львівської області від 26.08.2010 р. у справі № 23/212 визнано недійсним договір переведення боргу № 32/08-028, укладений 12.08.2008 р. у м. Дрогобич між ВАТ НПК «Галичина», ТзОВ «СП Галтекс»та ПП «Еластоагрос».

Крім цього, позивачем нараховано відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України 8 808, 90 грн. 3 % річних та 47 127, 63 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційна інстанція, як і суд першої інстанції, дійшла висновку, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки в відповідач зобов’язувався передати у власність позивача металобрухт, а не оплатити кошти. Тобто, у відповідача перед позивачем не було грошового зобов'язання, а норми ст. 625 ЦК України поширюються лише на грошові відносини.

Щодо стягнення з відповідача збитків за невчасне виконання ним своїх договірних зобов’язань, суд зазначає, що оскільки кошти, перераховані відповідачу, були кредитними, і відповідно до кредитної угоди № ОВ81 від 25.09.2008 р. позивачеві нараховувались відсотки та пеня в розмірі 23 477, 75 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією договору № ОВ81 від 25.09.2008 р. про надання ТзОВ «СП Галтекс»овердрафтового кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Ст. 611 цього кодексу визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Ч. 1 ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

П. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки –це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ч. 2 ст. 224 ГК України.

Ст. 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи, що відповідачем не подано доказів поставки позивачу металобрухту, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 100 680 грн. вартості оплаченного, але не поставленного, товару та 23 477, 75 грн. завданих матеріальних збитків внаслідок невиконання договірних зобов’язань правомірно задоволені місцевим господарським судом, а в частині стягнення 8 808, 90 грн. 3 % річних та 47 127, 63 грн. інфляційних втрат вимоги є безпідставними.

Крім цього, щодо посилань апелянта на відсутність у матеріалах справи доказів направлення копії позовної заяви відповідачу, апеляційна інстанція зазначає, що такі є в матеріалах справи, а саме дане підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист (а. с. 32).

Клопотання апелянта про припинення провадження у даній справі, на думку колегії суддів, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки вичерпний перелік підстав припинення провадження у справі міститься у ст. 80 ГПК України, жодна з яких не є наявною у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2011 р. у справі № 5015/586/11 залишити без змін, апеляційну скаргу ВАТ «Нафтопереробний комплекс –Галичина»№32/11-063 від 19.04.2011 р. м. Львів –без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.

Повний текст постанови виготовлений 23.06.2011 р.