Постанова № 16486495, 22.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

22.06.11 Справа № 5015/991/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від позивачів – Суходольська Н. Є. – представник

від відповідача (апелянта) –Айкашева М. А. –представник

розглянув апеляційну скаргу ТзОВ Сервісний центр «Діамант», с.Наварія, Пустомитівський район, Львівська область б/н від 29.04.2011 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 14.04.2011 р. (суддя Мазовіта А. Б.)

у справі № 5015/991/11

за позовом ТзОВ «Ліфт-Еко», м.Львів

до відповідача ТзОВ Сервісний центр «Діамант», с. Наварія, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 280 646, 58 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 14.04.2011 р. у справі № 5015/991/11 задоволено позов ТзОВ «Ліфт-Еко», м.Львів, з ТзОВ Сервісний центр «Діамант», с. Наварія, Пустомитівський район, Львівська область на користь позивача стягнуто 278 529 грн. основного боргу, 1 774, 19 грн. пені, 343, 39 грн. 3 % річних, 2 806, 47 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, отримавши від позивача вантажний гідравлічний ліфт та прийнявши монтажні та пусконалагоджувальні роботи, не здійснив повної оплати, в результаті чого у нього виникла заборгованість, на суму якої нараховані пеня та 3 % річних.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким частково задоволити позов, а саме відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені та 3 % річних, посилаючись на те, що оскільки у тексті договору сторонами не обумовлено строк, протягом якого замовник зобов’язаний здійснити оплату вартості поставки обладнання та проведення монтажних робіт, ТзОВ Сервісний центр «Діамант»не отримував вимоги згідно ст. 530 ЦК України про повернення грошового боргу, то фактично відповідач не прострочив виконання зобов’язання по сплаті боргу, а тому нарахування пені та 3 % річних вважає безпідставними.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що 14.01.2011 р. позивач надіслав відповідачу вимогу щодо оплати поставленого товару та виконаних робіт № 11. Згідно повідомлення про вручення поштової кореспонденції, дана вимога вручена відповідачу 01.02.2011 р. Таким чином, відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був оплатити на користь позивача 278 529 грн. в строк до 08.02.2011 р. включно, а з 09.02.2011 р. він вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.02.2010 р. між ТзОВ Сервісний центр «Діамант»(замовник) та ТзОВ «Ліфт-Еко»(виконавець) укладено договір № 01/10, згідно п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець виконує поставку вантажного гідравлічного ліфта для виробничого приміщення дилерського центру «Тойота» ТзОВ Сервісний центр «Діамант» за адресою м. Львів, вул. Кульпарківська, 226.

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість обладнання згідно даного договору становить 246 468 грн. з ПДВ, вартість монтажних робіт – 12 365 грн., вартість пусконалагоджувальних робіт – 19 696 грн. Загальна вартість робіт за договором становить 32 061 грн. з ПДВ, а всього вартість за договором –278 529 грн.

Із матеріалів справи, а саме із видаткової накладної № 2 від 12.02.2010 р. та довіреності № 62 від 12.02.2010 р., вбачається, що позивач поставив відповідачу ліфт гідравлічний на загальну суму 246 468 грн. (а. с. 11 –12).

Також за даними акту № 2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.02.2010 р., позивач виконав, а відповідач прийняв обумовлені договором та зазначені в акті монтажні та пусконалагоджувальні роботи, на загальну суму 32 061 грн. Роботи були виконані в повному об’ємі, зауважень до якості виконання у відповідача не було.

14.01.2011 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 11 про оплату поставленого товару та виконаних робіт, в якій вимагав оплатити суму заборгованості в розмірі 278 529 грн. відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України. Факт направлення такої вимоги та отримання її відповідачем 01.02.2011 р. підтверджується поштовою квитанцією, описом вкладення та повідомленням про вручення (а. с. 13 – 15). Оригінали даних документів оглянуті апеляційним судом у судовому засіданні. Проте, вказана вимога залишена відповідачем без належного реагування.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов’язок у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.1 договору № 01/10 від 11.02.2010 р., за несвоєчасну оплату замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі 0, 5 % від суми заборгованості за кожен протермінований день.

Ч. 1 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки строк виконання зобов’язання сторонами у договорі визначений не був (п. 3.1.1 договору, а. с. 9), позивач згідно ст. 530 ЦК України направив відповідачу вимогу про сплату боргу, яка отримана ним 01.02.2011 р., про що свідчить повідомлення про отримання поштового відправлення (а. с. 15).

Таким чином, відповідач повинен був оплатити суму боргу в строк до 08.02.2011 р., а, відповідно з 09.02.2011 р. грошове зобов’язання вважається простроченим.

Із розрахунку, поданого позивачем разом із позовною заявою, вбачається, що пеня та 3 % річних нараховані ним саме з 09.02.2011 р., тобто згідно вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, перевіривши правильність проведених позивачем розрахунків, апеляційний суд дійшов висновку, що ним вірно нараховано 343, 39 грн. 3 % річних за 15 днів прострочення виконання грошового зобов’язання (а. с. 8).

На момент розгляду спору в порядку апеляційного провадження відповідачем не надано належних і допустимих доказів погашення боргу.

Отже, апеляційна інстанція вважає, що місцевим господарським судом правомірно та обґрунтовано задоволено вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 278 529 грн., пені та 3 % річних в розмірі 1 774, 19 грн. та 343, 39 грн. відповідно.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 14.04.2011 р. у справі № 5015/991/11 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ Сервісний центр «Діамант», с.Наварія, Пустомитівський район, Львівська область – без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.

Повний текст постанови виготовлений 23.06.2011 р.