Постанова № 16486483, 20.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

20.06.11 Справа № 5015/2123/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі Томкевич Н.

За участю представників сторін:

Від позивача- з»явився

Від відповідача- не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ СП»ТЕХНОБУД»

на рішення господарського суду Львівської області від 05.05.11

у справі № 5015/2123/11

за позовом – ВАТ»Дрогобицький завод залізобетонних виробів»

до відповідача –ТзОВ СП»ТЕХНОБУД»

про стягнення боргу

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.05.11

у справі № 5015/2123/11 задоволено позов ВАТ»Дрогобицький завод залізобетонних виробів». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільного українсько-російського підприємства «Технобуд»( вул. Ольги Басараб, будинок, 11, А, кв.8, м. Львів, код ЄДРПОУ 13815583) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький завод залізобетонних виробів»(вул. Фабрична, 61, м. Дрогобич, Львівська область, код ЄДРПОУ 05505495) 91 957 грн. 40 коп. –основного боргу, 3 591 грн. 66 коп. –пені, 702 грн. 90 коп. –3% річних, 962 грн.60 коп. - державного мита та 236 грн.00 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить частково рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові в частині стягнення 3591,66 грв. пені та 702,90 грв.- 3% річних. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не взято до уваги той факт, що поставка товару була здійснена не на підставі письмового договору, а усного, яким не було передбачено штрафних санкцій у вигляді пені та 3% річних.

В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

Предметом даного спору є вимога Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький завод залізобетонних виробів»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільного українсько-російського підприємства «Технобуд» про стягнення основного боргу 91957 грн. 40 коп., пені 3591 грн. 66 коп. та 3% річних 702 грн. 90 коп. та стягнення судових витрат.

Як встановлено судом, між Позивачем –Відкритим акціонерним товариством «Дрогобицький завод залізобетонних виробів», (продавець –за договором) та Відповідачем –Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське підприємство «Технобуд», (Покупець - за договором) 09 липня 2008 року було укладено письмово договір № 09/08 поставки залізобетонних виробів та товарних бетонів, належним чином засвідчена копія договору –в матеріалах справи. Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207, п. 1 частини 1 статті 208, та 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Відповідно до ст.. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. договору № 09/08 від 09.07.2008р. позивач (продавець) зобов»язується в порядку та на умовах визначених цим Договором поставити відповідачу (покупцеві) залізобетонні вироби та товарний бетон (надалі-товар), а покупець приймає товар та оплачує його.

Відповідно до п.2.1. Договору № 09/08 від 09.07.2008 року (далі за текстом –Договір), загальна сума договору -1 (один) мільйон гривень.

Зокрема п. 2.2. договору передбачено, що ціна товару встановлюється згідно з прас-листом або Специфікацією, які є невід»ємними додатками до договору.

Продавець має право на дострокову поставку товару, тобто без попередньої оплати. В такому випадку термін оплати товару вважається 20 (двадцять) днів з моменту відвантаження товару покупцеві (п.2.4 договору).

Розділ 3 договору передбачає умови постачання та приймання товару.

Відповідальність сторін та вирішення суперечок сторони визначили у розділі 4 договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку прострочення терміну оплати згідно з п.2.4 покупець виплачує продавцеві пеню з розрахунку 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.1. договору, термін дії договору обумовлений двома сторонами з моменту його підписання і до 31.12.2009 р. за взаємною згодою сторін термін дії договору може бути продовжений .У випадку, якщо жодна з сторін не заявить письмово про свій намір розірвати або змінити договір до терміну його закінчення, то він автоматично пролонгується на 1 рік.

На виконання умов цього договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 385016 грн. 40 коп., що підтверджується видатковими накладними, копії яких належним чином завірені та знаходяться в матеріалах справи.

Як встановлено судом, відповідач отримав товар на підставі довіреностей, копії яких знаходяться в матеріалах справи та оплатив вартість товару лише у розмірі 293059 грн. 00 коп. (БВ -0000175 від 29.06.10 р., БВ -0000276 від 15.09.10 р., БВ-0000307 від 07.10.10 р., БВ -0000310 від 12.10.10 р., БВ-0000006 від 12.01.11 р.), тобто 385016 грн. 40 коп. –293059 грн. 00 коп. = 91957грн.40 коп.

Тобто, позивач свої зобов»язання за вказаним договором № 09/08 від 09.07.2008р. виконав, а відповідач, в свою чергу, за поставлений товар, в порушення умов зазначеного договору, не розрахувався повністю.

Позивачем 16.12.2010 р. за № 20/К було виставлено відповідачу Претензію про сплату боргу в сумі 99957,40грн., після цього відповідач перерахував 8 000грн.00коп. Станом на даний час, заборгованість відповідача перед позивачем складає 91 957 грн. 40 коп. основного боргу.

Відповідно до ст.. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Однак, в порушення ст..ст. 526, 527, 530 ЦК України, відповідачем не виконано умови договору щодо повної оплати за отриманий товар. А відтак вимога про стягнення основної суми боргу є правомірною.

Крім того, відповідно до ст.. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи встановлений факт прострочення сплати відповідачем основної суми боргу, позивачем правомірно нараховано суму пені та 3%- річних.

Доводи апелянта про те, що поставка товару була здійснена не на підставі письмового договору, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги, а на підставі усної домовленості, якою не було передбачено умову про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені та 3% річних у разі порушення термінів оплати вартості товару, не знайшли свого правового підтвердження.

Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

Постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 05.05.11 у справі № 5015/2123/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк