Постанова № 16486482, 14.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

14.06.11 Справа № 16/51-1001

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Юрченко Я.О.

Якімець Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2.) б/н від 05.02.2011р., фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі ФОП ОСОБА_3.) б/н від 04.02.2011р., Управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради за № 258/07 від 03.02.2011р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2011р.

у справі №16/51-1001

за позовом: ФОП ОСОБА_2, с.Стегниківці Тернопільського р-ну Тернопільської області

до відповідача-1: ФОП ОСОБА_3, м. Тернопіль

до відповідача-2: Управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради, м. Тернопіль

про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 28.12.2009року; скасування земельного сервітуту; усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобовязання відповідача-1 відновити за власний рахунок заїзд-виїзд до будівлі готелю до стану, який існував до початку використання ним земельної ділянки; встановлення сервітуту на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні відповідача-2,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 представник (довіреність б/н від 11.05.2010р.);

ОСОБА_5 представник (довіреність б/н від 11.05.2011р.);

від відповідача-1: не зявився;

від відповідача-2: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.01.2011р. у справі №16/51-1001 (суддя Хома С.О.) позов ФОП ОСОБА_2 задоволено частково. В частині позовних вимог про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 28.12.2009 та скасування цього земельного сервітуту в позові відмовлено. В частині позовних вимог про усунення ФОП ОСОБА_2 перешкод в користуванні належними йому на праві власності будівлею готелю та земельною ділянкою, площею 0,1137 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 позов задоволено. Зобовязано ФОП ОСОБА_3 в 30-денний строк з дня набрання рішенням законної сили забрати транспортні засоби, які розміщені останнім; знести підпірну стіну, яка побудована останнім; знести інші облаштування, які проведені останнім на земельній ділянці площею 0,0986 га, яка розташована по вул. С.Будного, м. Тернопіль; перед земельною ділянкою, площею 0,1137 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 в с.Петриків Тернопільського р-ну, та яка належить на праві власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, з метою відновлення заїзду-виїзду на дану земельну ділянку. В частині позовних вимог про встановлення сервітуту на земельній ділянці, що знаходиться в межах червоних ліній вулиці С.Будного в м. Тернопіль і на даний час перебуває у постійному користуванні Управління житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради, у вигляді права проходу та проїзду автотранспорту власника та відвідувачів готелю, будівля якого належить ФОП ОСОБА_2 на праві приватної власності, і розташована в с. Петриків Тернопільського р-ну по вул. Вояків УПА 2Г, позов залишено без розгляду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договір про встановлення земельного сервітуту від 28.12.2009р. відповідає положенням діючого законодавства, відтак відсутні підстави для визнання даного договору недійсним та скасування встановленого ним земельного сервітуту. ФОП ОСОБА_3 (відповідач-1) своїми діями неправомірного характеру (побудував підпірну стіну, зробив облаштування місця для автостоянки та розмістив транспортні засоби перед земельною ділянкою, яка належить позивачу на праві власності) створив перешкоди в користуванні майном позивачу, а саме, унеможливив заїзд-виїзд на належну ФОП ОСОБА_2 на праві власності земельну ділянку, на якій знаходиться будівля готелю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач та відповідачі подали апеляційні скарги.

ФОП ОСОБА_2 в апеляційній скарзі б/н від 05.02.2011р. (вх. № 142 від 21.02.2011р.) вважає, що відповідач-2 при укладенні оспорюваного договору вийшов за межі своїх повноважень, що є підставою для визнання цього правочину недійсним. Просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 21.01.2011р. у справі №16/51-1001 в частині відмови у визнанні недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 28.12.2009р. та скасування встановленого цим договором земельного сервітуту, прийняти в цій частині нове рішення, яким дані позовні вимоги задоволити.

В апеляційній скарзі б/н від 04.02.2011р. (вх. № 140 від 21.02.2011р.) ФОП ОСОБА_3 зазначає, що оскаржуване рішення місцевого суду в частині задоволення позову щодо усунення перешкод в користуванні майном позивачу є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права. Експертний висновок № 1188 зроблений без достатньо глибокого вивчення документації та без врахування дійсних обставин, про які зазначено у відповідях органів державної влади та місцевого самоврядування. Просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 21.01.2011р. у справі №16/51-1001 в частині задоволення позовних вимог щодо усунення СПДФО ОСОБА_2 перешкод в користуванні належними йому на праві власності будівлею готелю, земельною ділянкою та зобов'язання ФОП ОСОБА_3 вчинити певні дії, прийняти нове рішення у даній справі, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідач-2 в апеляційній скарзі за № 258/07 від 03.02.2011р. (вх. № 141 від 21.02.2011р.) просить скасувати оскаржуване рішення місцевого суду в частині стягнення з Управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради на користь позивача 14,15 грн. державного мита, 39,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 840,00 грн. сума, яка підлягає сплаті за проведення судової експертизи в повернення сплачених судових витрат. Прийняти рішення, яким покласти сплату вищевказаних сум пропорційно розміру задоволених позовних вимог на позивача та відповідача-1.

Відповідачі не забезпечили явки уповноважених представників в судове засідання, про час, дату і місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 10.05.2011р. та від 26.05.2011р., а також реєстр вихідної кореспонденції Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2011р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційні скарги та заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Тернопільської області від 21.01.2011р. у справі №16/51-1001. Однак, резолютивну частину оскаржуваного рішення слід змінити в частині, що стосується розподілу судових витрат, а саме: виключити пункт 8, яким стягнуто з відповідача-2 Управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради 14 грн. 15 коп. держмита, 39 грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 840 грн. за проведення судової експертизи, з огляду на те, що вказаний пункт не відповідає мотивувальній частині рішення та ст. 49 ГПК України про покладення цих витрат на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №995937 ФОП ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1137 га, що розташована по АДРЕСА_1 в с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області (а.с.22, т.1).

19 лютого 2009 року між Тернопільською районною державною адміністрацією (продавець) та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого земельна ділянка площею 0,1137 га, що розташована по АДРЕСА_1 в с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, продана позивачу для обслуговування викупленої будівлі готелю (без зміни її цільового призначення), власником якого є покупець (а.с.23-24, т.1).

28 грудня 2009 року між Управлінням житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради, з одного боку і землекористувачем (сервітуарієм) СПД ОСОБА_3, з другого боку, укладено договір на встановлення земельного сервітуту (а.с.38-39, т.1).

Згідно п. 1.1. договору на встановлення сервітуту користувач земельної ділянки надає право обмеженого користування земельною ділянкою (надалі обєкт сервітуту) з метою і в обсязі, визначеними даним договором у відповідності до цільового призначення об'єкта сервітуту, та на підставі ст.99,100,101 Земельного Кодексу України.

Розділом 2 договору від 28.12.2009р. передбачено, що об'єктом сервітуту є земельна ділянка площею 0,2531 га згідно з планом (додаток №1 до даного Договору), що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.С.Будного. Ділянка, на якій встановлюється сервітут, знаходиться у постійному користуванні УЖКГіЕ, на підставі державного акту на право постійного користування землею від 04.07.1997 року за № 214. Зазначена земельна ділянка сервітуту являє собою територію, вкриту асвальтним покриттям.

В розділі 3 сторони погодили, що сервітут встановлюється з метою заїзду-виїзду та паркування автотранспорту готельно-ресторанного комплексу Братіслава.

Сервітуарій сплачує плату в грошовій формі з розрахунку 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік, в розмірі 369,43 грн. щомісячно (розділ 4 договору).

В розділі 5 договору на встановлення земельного сервітуту вказано, що даний договір вступає в силу з моменту його державної реєстрації та укладається на 5 років.

Сторони вказаного договору зобов'язані дотримуватись встановленого режиму використання земельної ділянки, на яку встановлений сервітут (розділ 7 договору).

В силу положень розділу 9 договору на встановлення земельного сервітуту зазначено, що цей сервітут не підлягає самостійному відчуженню окремо від земельної ділянки власника (сервітуарія) та не може бути предметом купівлі-продажу, дарування, міни, застави, ренти. Зміна користувача земельної ділянки не впливає на дію даного договору. До договору додається план земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту, який є невід'ємною частиною даного договору.

26 грудня 20008 року ПП ОСОБА_2 звернувся з заявою до Тернопільської міської ради про можливість влаштування парковки на прилеглій території до належної йому на праві власності будівлі готелю, яка знаходиться по АДРЕСА_1.с.30, т.1).

Як вбачається з листа Управління житлово-комунального господарства та екології за № 173/07 від 21.01.2009р., останнє повідомило ПП ОСОБА_2, зокрема, про те, що територія, на якій пропонується влаштування парковки знаходиться в межах червоних ліній вул. С.Будного, яка згідно класифікації відноситься до магістральної вулиці загальноміського значення та питання надання земельної ділянки під влаштування парковки, може розглядатись тільки на аукціоні, а відтак задовольнити клопотання немає можливості (а.с.31, т.1).

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно із п.2 ст.395 ЦК України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Відповідно до ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

В силу положень ст. 98 ЗК України (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Види права земельного сервітуту визначає ст.99 ЗК України.

Частиною 1 ст. 99 ЗК України передбачено, що вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок.

Відповідно до ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Згідно ч. 3 ст.402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Згідно зі ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи зі змісту ст.ст.6 та 627 ЦК України сторони при укладенні договору є вільними в укладенні такого договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі можуть відсупити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проаналізувавши вищевказані норми цивільного законодавства України та зміст договору на встановлення земельного сервітуту від 28.12.2009р., укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_3, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що при укладенні даного договору сторонами дотримано загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, які встановлені ст.203 ЦК України. а саме:

-положення укладеного договору не суперечать жодному положенню законодавства, яким регламентовано даний вид правовідносин;

- особи, які вчиняли цей правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- при укладенні договору на встановлення земельного сервітуту сторони діяли вільно; відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про спричинення впливу на волевиявлення будь-якої із сторін;

- договір спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 обєктом сервітуту для задоволення потреб в заїзді-виїзді та паркуванні.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що посилання позивача на вихід Управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради за межі свої повноважень при укладенні договору на встановлення земельного сервітуту від 28.12.2009р., є необґрунтованим з огляду на таке.

Об'єктом сервітуту за даним договором є земельна ділянка площею 0,2531 га, що знаходиться за адресою м.Тернопіль, вул.С.Будного. Вказана земельна ділянка є частиною земельної ділянки площею 89,5 га, яка знаходиться в постійному користуванні Управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ТР № 000697, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 04.07.1997 року за № 214 (а.с. 86, т. 1).

Згідно ч.1 ст.78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради, уклавши договір від 28.12.2009 року та встановши земельний сервітут заїзд-виїзд та паркування автотранспорту готельно-ресторанного комплексу "Братіслава", надало ФОП ОСОБА_3 право на обмежене платне користування своєю земельною ділянкою площею 0,2531 га, що знаходиться за адресою м.Тернопіль, вул. С.Будного. Тобто, Управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради не розпорядилось зазначеною земельною ділянкою, оскільки дії, спрямовані на відчуження її фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у власність не вчинялись.

Таким чином, Управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради є легітимним землекористувачем, який має право на укладення договору земельного сервітуту.

Колегія суддів констатує, що договір про встановлення земельного сервітуту від 28.12.2009 року відповідає положенням діючого законодавства, а відтак відсутні підстави для визнання недійсним даного договору та скасування земельного сервітуту, встановленого даним договором.

Щодо позовних вимог в частині усунення перешкод ФОП ОСОБА_2 в користуванні належними йому на праві власності будівлею готелю та земельною ділянкою площею 0,1137 га, що знаходяться по АДРЕСА_1, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з висновку № 1188 судової земельно-технічної експертизи від 23 грудня 2010 року земельна ділянка від Д до Г, згідно кадастрового плану земельної ділянки (додаток до договору на встановлення земельного сервітуту від 28.12.2009 року) належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ № 995937 від 25.03.2009 року; загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 0,1137 га; дана земельна ділянка має спільну межу із земельною ділянкою площею 0,2531 га, яка знаходиться за адресою м.Тернопіль вул.С.Будного, і яка є об'єктом земельного сервітуту, встановленого договором від 28.12.2009 року; сусідніми по відношенню до земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 згідно кадастрового плану земельної ділянки (додаток до договору від 28.12.2009 року на встановлення земельного сервітуту) є: від В до Г та від Д до А - землі Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3; земельні ділянки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є сусідніми по відношенню до земельної ділянки площею 0,2531 га, яка знаходиться за адресою м.Тернопіль вул.С.Будного, і яка є об'єктом земельного сервітуту, встановленого договором від 28.12.2009 року (а.с.306-314, т. 1).

Матеріалами справи підтверджується, що СПД ОСОБА_3 надана в оренду земельна ділянка площею 0,2536 га на території Петриківської с/р, кадастровий номер земельної ділянки 6125286700:01:0011760, правовстановлюючий документ договір оренди, який зареєстрований під № 040964400754, дата реєстрації 10.11.09 року (а.с.298-303, т.1).

Як вбачається із листа № 40-27/2414 від 10.06.2010р. Головного управління Держкомзему у Тернопільській області, підприємець ОСОБА_3 володіє земельними ділянками площею: 0,15 га, яка передана йому у постійне користування для обслуговування ресторану "Братіслава" та 0,25 га, яка надана йому в оренду для комерційного використання (а.с. 180, т. 1).

Судовою земельно-технічною експертизою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 використовує земельну ділянку, яка є об'єктом сервітуту на підставі договору від 28.12.2009 року, укладеного між ним та Управлінням житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради, не тільки за її цільовим призначенням заїзд-виїзд та паркування автотранспорту готельно-ресторанного комплексу "Братіслава"; на території земельної ділянки, яка є об'єктом сервітуту, встановлено підпірну стіну, розміщено альтанки та влаштовано зелені насадження, що суперечить договору на встановлення земельного сервітуту. Також в ході експертного дослідження було виявлено грубе порушення місця розташування підпірної стіни, яка збудована на відстані 2 метрів від газової труби середнього тиску; в момент вибуху газу, вибухова хвиля буде направлена на готельний комплекс, що створює небезпеку (а.с.306-314, т. 1).

В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_3 від 10 червня 2010 року зазначено, що ФОП ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0986 га із земель транспорту (смуга відведення автодороги) для облаштування автостоянки по вул. С.Будного в м.Тернополі поблизу ресторану "Братіслава"; документів, які посвідчують право користування чи право власності не надав; чим порушив вимоги ст.ст.125,126 Земельного кодексу України. До даного акту перевірки додана план-схема земельної ділянки, яка самовільно зайнята (а.с.184, т. 1).

28.04.2010 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області за результатами перевірки ПП ОСОБА_3 на предмет виконання вимог, встановлених законодавством, стандартами, нормами, правилами при проведенні будівельних робіт з будівництва літнього ресторану, готелю з вбудованими мийками для автомобілів та влаштуванню підпірної стінки під час виконання робіт по благоустрою території для заїзду-виїзду автотранспорту готельного комплексу "Братіслава" складено акт перевірки № 3-1540, в якому встановлено наступне: ПП ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 власними силами проводить будівельні роботи з будівництва підпірної стіни, без відповідно погодженої та затвердженої проектної документації, без дозволу органів ДАБК на виконання будівельних робіт, також на земельній ділянці (АДРЕСА_2 АДРЕСА_3) власними силами встановлений тимчасовий заклад громадського харчування із збірних дерев'яних конструкцій, без відповідного рішення місцевого органу влади на його встановлення, без відповідно погодженої та затвердженої проектної документації, що є порушенням вимог "Про планування і забудову території". На комплекс будівлі готельного комплексу рішенням Тернопільського міського суду визнано право власності за ОСОБА_3 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Тернопільського районного БТІ № 20198615 від 11.09.2008 року реєстраційний номер 24671383), але на даний час будівля готельного комплексу не прийнята в експлуатацію, що є порушенням вимог ст.30.1 ЗУ "Про планування і забудову території" (а.с.162-163, т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" (№2780-ХІІ від 16.11.1992 року з наступними змінами) забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

В матеріалах справи відсутній та суду не наданий офіційний дозвіл на виконання ФОП ОСОБА_3 будівельних робіт з будівництва підпірної стіни на земельній ділянці площею 0,2531 га в м.Тернополі по вул.С.Будного (об'єкт сервітуту по договору від 28.12.2009 року).

Зіставивши план-схему земельної ділянки площею 0,0986 га, яка самовільно зайнята (додаток до акту перевірки від 10.06.2010 року, який складений Головним управління Держкомзему в Тернопільській області) та додаток № 3 до висновку №1188 судової земельно-технічної експертизи, також врахувавши висновки, які викладені в самому акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_3, що складений 10 червня 2010 року Головним управління Держкомзему в Тернопільській області, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок, з яким погоджується колегія суду, про те, що на даній земельній ділянці відповідачем побудована підпірна стіна, проведені облаштування автостоянки та розміщені транспортні засоби; дана земельна ділянка розташована перед земельною ділянкою, яка знаходиться в користуванні позивача.

За договором на встановлення земельного сервітуту ФОП ОСОБА_3 надано право саме обмеженого користування земельною ділянкою площею 0,2531 га. Як землекористувач він зобовязаний так користуватись своїм обмеженим правом, щоб не створювати перешкоди на шляху використання за цільовим призначенням земельної ділянки, яка належить на праві власності ФОП ОСОБА_2.

Своїми діями неправомірного характеру, а саме побудувавши підпірну стіну, зробивши облаштування місця для автостоянки та розмістивши транспортні засоби перед земельною ділянкою, яка належить ФОП ОСОБА_2 на праві власності., ФОП ОСОБА_3 створив перешкоди в користуванні майном позивачу, а саме, унеможливив заїзд-виїзд на належну йому на праві власності земельну ділянку, на якій знаходиться будівля готелю.

З огляду на вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що в частині позовних вимог про усунення ФОП ОСОБА_2 перешкод в користуванні належною йому земельною ділянкою позов слід задоволити та зобовязати ФОП ОСОБА_3 вчинити певні дії, а саме: забрати транспортні засоби, знести підпірну стіну, знести інші облаштування, які проведені останнім:

-на земельній ділянці площею 0,0986 га, яка розташована по вул.С.Будного м.Тернопіль, і яка є частиною земельної ділянки площею 0,2531 га, що є об'єктом сервітуту згідно договору від 28.12.2009 року на встановлення земельного сервітуту, який укладено між Управлінням житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3;

- перед земельною ділянкою площею 0,1137 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 в с.Петриків Тернопільського району, та яка належить на праві власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, з метою відновлення заїзду-виїзду на дану земельну ділянку.

З огляду на вищевказане, доводи скаржників ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зазначені в апеляційних скаргах, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду по суті прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, відповідно його слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Апеляційна скарга відповідача-2 не стосується суті оскаржуваного рішення, а розподілу судових витрат у справі. Доводи апелянта про неправильне покладення на Управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради витрат по відшкодуванню позивачу сплаченого ним держмита в сумі 14 грн.15 коп., 39грн.30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 840 грн. за проведення судової експертизи, є обґрунтованими, оскільки пункт 8 резолютивної частини рішення суду не відповідає мотивувальній частині та ст.49 ГПК України про покладення цих витрат на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог. Тому резолютивну частину рішення господарського суду Тернопільської області від 21.01.2011р. у даній справі слід змінити в частині, що стосується розподілу судових витрат, а саме: виключити пункт 8, яким стягнуто з відповідача-2 Управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради 14 грн.15 коп. держмита, 39грн.30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 840 грн. за проведення судової експертизи. Судові витрати у цій частині слід віднести на позивача з підстав відмови йому в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту, укладеного 28.12.2009 року між Управлінням житлово-комунального господарства і екології Тернопільської міської ради та СПД ОСОБА_3

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради задоволити.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 21.01.2011р. у справі №16/51-1001 змінити.

Виключити з резолютивної частини даного рішення пункт 8, яким стягнуто з відповідача-2Управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради 14 грн.15 коп. держмита, 39грн.30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 840 грн. за проведення судової експертизи.

Судові витрати у цій частині віднести на позивача.

В рештій частині рішення господарського суду Тернопільської області від 21.01.2011р. у справі №16/51-1001 залишити без змін, апеляційні скарги СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.

Головуючий суддяЗварич О.В.

судді Юрченко Я.О.

Якімець Г.Г.