Постанова № 16486374, 20.06.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2011 року Справа № 5013/233/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г. (доповідач)

суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Алексєєві О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 16.03.2011

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність 01.03.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргород-Агроконтракт" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.05.2011р. у справі №5013/233/11

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Кіровоград

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргород-Агроконтракт", м. Новомиргород Кіровоградської області

за участю третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні позивача:

фізичної особи підприємця ОСОБА_4

про стягнення 12708,87грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.05.2011р. по справі №5013/233/11 (суддя Коротченко Л.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргород-Агроконтракт" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 заборгованість в сумі 12400,60грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального права, посилаючись на наступне:

-суд приймаючи оскаржуване рішення прийняв до уваги всі численні клопотання про збільшення позовних вимог, котрі останній подавав в кожному судовому засіданні;

-суд прийняв до уваги твердження позивача про обґрунтованість позовних вимог попри відсутність жодних доказів щодо розміру опалювальної площі, при цьому суд не обєктивно здійснив оцінку засобів доказування;

-суд відмовив двічі відповідачу у клопотанні про проведення експертизи з метою встановлення фактичного обєму опалювальної площі та встановлення факту чи можливо здійснювати поетапне та по кабінетне опалення, що також впливає на розмір позовних вимог, тощо.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду є законним, а тому підстав для його скасування немає.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, її представник в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим розглянути скаргу у його відсутності за наявними в матеріалах справи документами.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Із матеріалів справи вбачається, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю "Новомиргород-Агроконтракт" 01.07.2010 року в межах дії договору оренди №10/4 від 10.04.2010р. укладено договір суборенди нежитлового приміщення №01/07/10, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 265кв.м, ліве крило, 2 поверх, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-9 т.1).

Сторонами договору суборенди визначено, що приміщення передається в суборенду для розміщення офісу Суборендаря для проведення господарського діяльності, передбаченої Статутом (п. 2.1 договору суборенди).

Передача майна в оренду здійснюється за відповідним актом прийому - передачі, який підписано сторонами 01.07.2010р. (а.с.10 т.1)).

Строк оренди починається з моменту підписання акту прийому-передачі нежитлового приміщення та діє до 31.12.2010р. Дію договору суборенди було продовжено до 31.03.2011р.

Після закінчення дії договору, суборендар повернув позивачу орендоване майно, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 31.03.2011 року.

У звязку з тим, що суборендар свої зобовязання належним чином щодо сплати орендних платежів не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.п. 5.2., 5.3 договору суборенди комунальні послуги Суборендар сплачує окремо від орендної плати в термін 5 (п'ять) банківських днів з моменту отримання наданих розрахунків-фактури; комунальні послуги: експлуатаційні, забезпечення електроенергією, теплом, водою та інші розраховуються пропорційно орендованої площі.

Позивач виставив відповідачу рахунки - фактури від грудня 2010 р. та січня-березня 2011р., які сплачені відповідачем частково в сумі 12729,31грн.

Згідно уточненого розрахунку позивача заборгованість відповідача за період з грудня 2010р. по 31.03.2011р. склала 12 487,66грн. (а.с.20 т.2).

Однак позивач в розрахунку за січень 2011р. припустився помилки, вказавши розмір наданих послуг в сумі 6707,02грн. замість 6619,96грн.

За таких обставин суд повно та обґрунтовано дійшов до висновку щодо часткового задоволення позову в сумі 12400,60грн.

Позивач, крім суми основного боргу, просив стягнути з відповідача пеню в сумі 271,44 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Разом з тим, суд вірно дійшов до висновку щодо відмови в цій частині позову, з огляду на те, що п. 5. 6 договору встановлена пеня лише за несвоєчасне або не у повному обсязі, перерахованої орендної плати.

Доводи відповідача стосовно невідповідності здійснених Орендарем розрахунків вартості компенсації спожитих відповідачем комунальних послуг, а саме в частині врахування при розрахунку загальної площі орендованих приміщень у адміністративній будівлі по АДРЕСА_1 не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

За цих обставин не підлягає задоволенню клопотання відповідача щодо призначення судової експертизи, оскільки навіть при позитивній відповіді на поставленні перед експертною установою питання, її висновки не вплинуть на вирішення справи по суті.

Більш того, відповідачем будь-яких зустрічних розрахунків, котрі б спростовували доводи позивача, суду не надано.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.05.2011р. у справі №5013/233/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий В.Г.Головко

Судді Т.Г. Стрелець

А.О.Логвиненко