Рішення № 16486048, 14.06.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2011 р.Справа № 17/28/5022-594/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима-В", м. Тернопіль

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч", м. Тернопіль

про стягнення 57397,59 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, уповноважений, довіреністьбез номеру від 10.05.11р.;

відповідача: Карнаух В.В., голова правління, посвідчення водія НОМЕР_1 від 27.01.93р.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Максима-В", м. Тернопіль, звернувся в квітні 2011р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч", м. Тернопіль, про стягнення 52405,80 грн. заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про охорону обєктів № Ф 700 від 28.08.2008р., з яких 47389,42 грн. основного боргу, 1817,89 грн. інфляційних нарахувань, 519,21 грн. 3% річних та 2679,28 грн. пені.

Одночасно, в позовній заяві позивач просив в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Позов обґрунтовується копією договору про охорону обєктів № Ф 700 від 28.08.2008р. з додатками; копією вимоги про сплату боргу №9 від 08.02.2011р.; розрахунками фінансових санкцій; копією угоди про розірвання договору від 01.02.2011р.; копіями актів про надання послуг №Ф700.09 від 30.09.2008р., № Ф700.09 від 30.09.2008р., № Ф700.10/1 від 31.10.2008р., № Ф700.10/2 від 31.10.2008р., № Ф700.11/1 від 30.11.2008р., № Ф700.11/2 від 30.11.2008р., № Ф700.12/1 від 31.12.2008р., № Ф700.12/2 від 31.12.2008р., № Ф700.01/1 від 31.01.2009р., № Ф700.01/2 від 31.01.2009р., № Ф700.02/1 від 28.02.2009р., № Ф700.02/2 від 28.02.2009р., № Ф700.02/3 від 28.02.2009р., № Ф700.03/1 від 31.03.2009р., № Ф700.03/2 від 31.03.2009р., № Ф700.04/1 від 30.04.2009р., № Ф700.04/2 від 30.04.2009р., № Ф700.05/1 від 31.05.2009р., № Ф700.05/2 від 31.05.2009р., № Ф700.06 від 30.06.2009р., № Ф700.06 від 30.06.2009р., № Ф700.07/1 від 31.07.2009р., № Ф700.07/2 від 31.07.2009р., № Ф700.08 від 31.08.2009р., № Ф700.08/1 від 31.08.2009р., № Ф700.09 від 30.09.2009р., № Ф700.10 від 31.10.2009р., № Ф700.11 від 30.11.2009р., № Ф700.12 від 31.12.2009р., № Ф700.01 від 31.01.2010р., № Ф700.02 від 28.02.2010р., № Ф700.03 від 31.03.2010р., № Ф700.04 від 30.04.2010р., № Ф700.05 від 31.05.2010р., № Ф700.06 від 30.06.2010р., № Ф700.07 від 31.07.2010р., № Ф700.08 від 31.08.2010р., № Ф700.09 від 30.09.2010р., № Ф700.10 від 31.10.2010р., № Ф700.11 від 30.11.2010р., № Ф700.12 від 31.12.2010р., № Ф700.01 від 31.01.2011р.; копією гарантійного листа №167 від 05.10.2009р.; копією листа №2 від 12.01.2011р.; копією акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2008р. по 31.01.2011р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 17.05.2011р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 31.05.2011р. та 14.06.2011р. у звязку з неявкою відповідача, заявлене ним клопотання та через неподання сторонами усіх необхідних для розгляду справи документів.

В ході розгляду даного спору позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог №34 від 30.05.2011р., згідно якої ТОВ "Максима В" просить суд стягнути з відповідача 47389,42 грн. основного боргу, 5078,59 грн. інфляційних нарахувань, 1562,97 грн. 3% річних та 3366,61 грн. пені, а всього 57397,59 грн.

Дана заява прийнята судом до розгляду як така, що подана в межах прав сторони в господарському процесі, визначених ст. 22 ГПК України, оплачена державним митом, відтак, розгляд справи здійснюється з урахуванням розміру збільшених позовних вимог.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач в судових засіданнях, згідно відзиву на позовну заяву №91 від 27.05.2011р. та клопотання №98 від 10.06.2011р. позовні вимоги в частині стягнення 47389,42 грн. основного боргу визнає. Щодо позовних вимог про стягнення нарахованої пені, річних та інфляційних нарахувань відповідач просить відмовити у їх задоволенні, спираючись на приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 1 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, зазначивши, що Товариство перебуває у важкому фінансовому стані, що спричинено зменшенням випуску друкарської продукції за державним замовленням, наявністю значних валових збитків від основної діяльності. Вказує, серед іншого, що ВАТ "Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч" є корпоративним підприємством ПАТ "Укрвидавполіграфія", де 100% акцій належить державі та господарська діяльність якого здійснюється переважно за рахунок державних замовлень.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі та додатково подані письмові докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

28.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Максима-В", як Виконавцем, та Відкритим акціонерним товариством "Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч", як Замовником, укладено договір про охорону обєктів за № Ф 700 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону обєкти, зазначені в Дислокації-розрахунку (Додаток №1 до договору), а саме: адміністративно-виробничі приміщення ВАТ та зовнішній, внутрішній периметр ВАТ "Збруч" за адресою: м. Тернопіль, вул. Живова, 11.

Згідно п.п. 2.1 Договору, ціна договору визначається сторонами на підставі розрахунку-дислокації, що додається до Договору. В разі зміни норм витрат на здійснення охорони, у тому числі при проведенні державою індексації доходів населення, інших заходів, що викликають зміну витрат на утримання охорони, сума Договору змінюється на підставі наданого Виконавцем обґрунтованого розрахунку з оформленням відповідної дислокації-розрахунку без переоформлення договору.

Як вбачається з укладених та підписаних сторонами Дислокацій-розрахунків, визначено вартість наданих Виконавцем послуг з охорони, а саме:

- адміністративно-виробничих приміщень ВАТ "Збруч" в м. Тернопіль, вул. Живова, 11: з 01 вересня 2008р. 5110,00 грн. в місяць, з 01 жовтня 2008р. 6570,00 грн. в місяць та з 17 лютого 2009р. 6249,00 грн. в місяць;

- зовнішнього та внутрішнього периметру території ВАТ "Збруч" в м. Тернопіль, вул. Живова, 11: з 01 вересня 2008р. 2555,00 грн. в місяць, з 01 жовтня 2008р. 3285,00 грн. в місяць та з 17 лютого 2009р. 6249,00 грн. в місяць;

Оплата за надані послуги відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони (основних та додаткових) здійснюється щомісячно до 15 числа поточного місяця згідно виставленого рахунку суми, відповідно Дислокації-розрахунку та погоджених заяв на додаткові години охорони (п. 2.2. Договору).

Пунктами 8.1. та 8.2. Договору визначено строк його дії , а саме: 1 рік з дня його підписання, з правом його продовження на той самий термін та на тих же умовах, за відсутності вимоги сторони про його припинення за 15 днів до закінчення строку дії Договору.

Крім того, згідно п. 8.3. Договору, якщо одна із сторін буде вважати за необхідне змінити чи розірвати договір, згідно ст. 11 ГПК України повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Договір № Ф-700 розірвано 01.02.2011р. на підставі угоди за згодою сторін.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та обєктивному дослідженню всіх обставин справи, господарський суд встановив.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобовязання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виникли зобовязання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (Виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (Замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а Замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 903 ЦК України передбачено, що замовник зобовязаний оплатити виконавцеві надану послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обовязок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобовязання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов договору № Ф 700 позивачем за період з вересня 2008 року по січень 2011 року включно надавалися відповідачу охоронні послуги, що підтверджується копіями актів про надання послуг №Ф700.09 від 30.09.2008р., № Ф700.09 від 30.09.2008р., № Ф700.10/1 від 31.10.2008р., № Ф700.10/2 від 31.10.2008р., № Ф700.11/1 від 30.11.2008р., № Ф700.11/2 від 30.11.2008р., № Ф700.12/1 від 31.12.2008р., № Ф700.12/2 від 31.12.2008р., № Ф700.01/1 від 31.01.2009р., № Ф700.01/2 від 31.01.2009р., № Ф700.02/1 від 28.02.2009р., № Ф700.02/2 від 28.02.2009р., № Ф700.02/3 від 28.02.2009р., № Ф700.03/1 від 31.03.2009р., № Ф700.03/2 від 31.03.2009р., № Ф700.04/1 від 30.04.2009р., № Ф700.04/2 від 30.04.2009р., № Ф700.05/1 від 31.05.2009р., № Ф700.05/2 від 31.05.2009р., № Ф700.06 від 30.06.2009р., № Ф700.06 від 30.06.2009р., № Ф700.07/1 від 31.07.2009р., № Ф700.07/2 від 31.07.2009р., № Ф700.08 від 31.08.2009р., № Ф700.08/1 від 31.08.2009р., № Ф700.09 від 30.09.2009р., № Ф700.10 від 31.10.2009р., № Ф700.11 від 30.11.2009р., № Ф700.12 від 31.12.2009р., № Ф700.01 від 31.01.2010р., № Ф700.02 від 28.02.2010р., № Ф700.03 від 31.03.2010р., № Ф700.04 від 30.04.2010р., № Ф700.05 від 31.05.2010р., № Ф700.06 від 30.06.2010р., № Ф700.07 від 31.07.2010р., № Ф700.08 від 31.08.2010р., № Ф700.09 від 30.09.2010р., № Ф700.10 від 31.10.2010р., № Ф700.11 від 30.11.2010р., № Ф700.12 від 31.12.2010р., № Ф700.01 від 31.01.2011р. Акти про надання послуг оформлені належним чином, підписані без заперечень повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Таким чином, підписавши вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідач у справі визнав факт належного виконання позивачем умов Договору № Ф 700 щодо надання Замовнику охоронних послуг на загальну суму 236068,42 грн.

Разом з тим, як стверджує позивач і це підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем згідно пояснень представника в судових засіданнях та відзиву на позов №91 від 27.05.2011р., в порушення умов договору, ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, відповідач не виконав своїх договірних зобовязань та не провів в повній мірі розрахунків за надані послуги у порядку та строки, визначеному розділом 2 Договору та в дислокаціях-специфікаціях до нього, внаслідок чого станом на 18.04.2011р. (дата оформлення позовної заяви) заборгованість ВАТ "Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч" становить 47389,42 грн.

У звязку з невиконанням умов договору в частині проведення оплати наданих послуг, позивачем надіслано на адресу Приватного акціонерного товариства "Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч", лист №2 від 12.01.2011р., згідно якого запропоновано погасити заборгованість в сумі 47389,42 грн. в строк до 31.01.2011р.

Обовязок по перерахуванню грошових коштів за надані послуги по охороні обєктів відповідача встановлено розділами 2, 4 Договору та випливає із змісту загальних положень про зобов'язання цивільного законодавства та Господарського кодексу України від 16.01.2003р., які суд застосовує до спірних правовідносин (ст.ст. 526, 509 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів щодо неналежного надання послуг виконавцем та зважаючи на оплатний характер договору, замовник зобовязаний оплатити виконавцеві послуги у строки та розмірі, визначеному договором.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обовязків.

За таких обставин справи, позовні вимоги про стягнення 47389,42 грн. основної заборгованості за надані послуги по охороні обєктів відповідача підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем згідно відзиву на позов №91 від 27.05.2011р. та шляхом підсипання акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2008р. по 31.01.2011р.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з тим, що грошові зобовязання відповідачем не виконані в строк, обумовлений Договором про охорону обєктів № Ф 700 від 28.08.2008р., що визнано Товариством, тому правомірними є вимоги, котрі ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України і надають право позивачу вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням трьох відсотків річних та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оцінивши подані позивачем до заяви про збільшення позовних вимог №34 від 30.05.2011р. розрахунки трьох відсотків річних в розмірі 1562,97 грн. (нараховані за період з 01.01.2010р. по 30.05.2011р.) та інфляційних нарахувань в розмірі 5078,59 грн. (розраховані за період з січня 2010р. по травень 2011р. включно), господарський суд, здійснивши власний розрахунок, вважає дані вимоги обґрунтованими і такими, що відповідають встановленим Держкомстатом України індексам інфляції за період з січня 2010р. по травень 2011р. включно та вимогам закону, відтак, задовольняються в заявленому розмірі.

Заперечення відповідача щодо неправомірності стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань з посиланням на тяжкий фінансовий стан, збитковість Товариства та зменшення обсягу державних замовлень, судом до уваги не беруться, оскільки дані обставини не можуть бути підставою для звільнення Приватного акціонерного товариства "Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч" від відповідальності за порушення господарського зобовязання.

Належне виконання зобовязань Замовником забезпечено у п. 2.3. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, вказаної в договорі за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оцінюючи зазначені позовні вимоги в цій частині, господарський суд констатує, що розрахунок пені позивачем здійснено вірно (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), заявлені вимоги відповідають умовам укладеного договору, не суперечать чинному законодавству,строки позовної давності для стягнення пені позивачем дотримано.

Утім, відповідач просив суд відмовити у їх стягненні, посилаючись на ту обставину, що Товариство перебуває у важкому фінансовому стані, що спричинено зменшенням випуску продукції за державним замовленням, наявністю значних валових збитків від основної діяльності; вказує, серед іншого, що ВАТ "Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч" є корпоративним підприємством ПАТ "Укрвидавполіграфія", де 100% акцій належить державі та господарська діяльність якого здійснюється переважно за рахунок державних замовлень

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України суду надано право при прийнятті рішення у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені). Отже, за даними приписами закону повністю звільнити сторону від відповідальності за заявленими вимогами суд не вправі.

Зменшення розміру неустойки передбачено також ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм закону та поданих сторонами доказів, суд вважає, що позивачем жодним чином не підтверджено наявність понесених Товариством значних збитків, внаслідок невиконання зобовязань Відповідачем, відтак, зважаючи на викладені у клопотанні обставини, не допускаючи заінтересованості кредитора у порушенні зобовязання боржником, суд зменшує суму пені на 50%, - до 1683,31 грн.

При цьому, господарський суд враховує що:

- відповідач є підприємством, в статутному фонді якого 100% належить державі;

- згідно балансу на 31.03.2011р., 31.03.2010р., звітів про фінансові результати за І квартал 2010 року та І квартал 2011 року, техніко-економічного обґрунтування збитковості відповідача у 2011 році підтверджується значна збитковість підприємства;

- штраф та пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не вправі. При зменшенні розміру пені позивач не несе значних негативних наслідків в своїй господарській діяльності;

- крім стягнення пені позивач заявив проценти річних, інфляційні нарахування, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що на день розгляду спору відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима-В" підлягають до задоволення частково, в розмірі 55714,29 грн., в тому числі: 47389,42 грн. основного боргу, 5078,59 грн. інфляційних нарахувань, 1562,97 грн. 3% річних та 1683,31 грн. пені, як обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами у встановленому законом порядку.

Розглядаючи вимогу позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, суд прийшов до висновку про її необґрунтованість. При цьому суд враховує наступне.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.3 Розяснення Вищого господарського суду України №02-5/611 від 23.08.1994р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову», при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм закону, суд вважає, що позивачем вимога про вжиття заходів до забезпечення позову жодним чином не обґрунтована та не підтверджена, та не може свідчити про те, що в подальшому виконати судове рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог, буде неможливо без застосування відповідних заходів. Будь-яких інших доказів імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів позивачем не представлено суду. Крім того, заява позивача не містить переліку розрахункових рахунків, відкритих відповідачем в банківських установах та переліку майна Товариства, на які позивач просить суд накласти арешт, а тому суд не знаходить підстав для задоволення клопотання.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача у справі. При цьому, господарський суд враховує п. 8.3. розяснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.98 р. N 02-5/78, згідно якого у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

В судовому засіданні 14.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 67, 173, 193 ГК України, ст.ст. 42-47, 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 811, 82, п. 3 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 84-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч", м. Тернопіль, вул. Живова, 11, ідентифікаційний код 31195796, - 47389,42 грн. основного боргу, 5078,59 грн. інфляційних нарахувань, 1562,97 грн. 3% річних, 1683,31 грн. пені та 809,98. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима-В", м. Тернопіль, вул. Живова, 32 ідентифікаційний код 34599921.

3. В решті позову відмовити.

4. В задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача, - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "22" червня 2011 року через місцевий господарський суд.

СуддяН.О. Андрусик