Рішення № 16485576, 21.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.06.11 р. Справа № 2/230

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради „Краматорська тепломережа”, м. Краматорськ

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Краматорськ

про: стягнення заборгованості у розмірі 35141,77грн.

За зустрічним позовом: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Краматорськ

до відповідача: Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради „Краматорська тепломережа”, м. Краматорськ

про: визнання договору недійсним, як такий що укладений з порушенням діючого законодавства

За участю

представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_2 за довір.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне виробниче підприємство „Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради, м. Краматорськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 35141,77грн., з яких 17352,11грн. сума основного боргу, 226,14грн. індекс інфляції, 211,41грн. 3% річних, 173352,11грн. пені.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 15.05.2009р. між Комунальним виробничим підприємством „Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради, м. Краматорськ та Субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, м. Краматорськ був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №168 від 15.05.2009р. Відповідно до умов даного договору, позивач зобовязувався постачати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а відповідач, в свою чергу зобовязується приймати та своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені вказаним договором. Позивач свої зобовязання за договором у спірний період виконав належним чином та предявив акти-рахунки на оплату. Відповідач свої договірні зобовязання не виконав, внаслідок чого за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року виникла заборгованість в розмірі 17352,11грн. Крім того, позивач на підставі п.7.2.6. Договору №168 та Закону України „Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” нарахував відповідачу індекс інфляції у розмірі 226,14грн., 3% річних у розмірі 211,41грн. та пені 17352,11 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, 08.11.2010р. звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Комунального виробничого підприємства „Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради, м. Краматорськ про визнання договору №168 від 15.05.2009р. недійсним, як такий що укладений з порушенням діючого законодавства. При цьому відповідач посилається на те, що він не схвалював спірну угоду і не приймає її до виконання у відповідності до ст. 241 Цивільного кодексу України, йому не відомо хто виступав від його імені при підписанні спірного договору №168 від 15.05.2009р. та хто його підписував, відповідачем не підписувались та не отримувались ніякі рахунки, акти звірки розрахунків.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.11.2010р. зустрічна позовна заява прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.11.2010р. провадження у справі було зупинено у звязку з призначенням судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.06.2011р. провадження у справі було поновлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач за первинним позовом, 15.05.2009р. між Комунальним виробничим підприємством „Краматорська тепломережа” (Теплопостачальна організація) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (Споживач) був укладений договір № 168 про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді).

За цим договором Теплопостачальна організація зобовязується постачати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобовязується приймати та своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що початок та закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами та установлюється Теплопостачальною організацією згідно рішення міських органів влади.

Згідно до п. 3.2.1. договору Споживач теплової енергії зобовязується щомісячно приймати рахунки-акти від Теплопостачальної організації та проводити оплату спожитої теплової енергії в обсягах, вказаних в рахунках-актах, і в терміни, передбачені договором.

Розділом 5 „Облік теплової енергії” визначено, що облік споживання теплової енергії проводиться за показами приладів обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за теплову енергію та мережну воду, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановленого тарифу.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата виконується на підставі рахунків-актів, а за наявності приладів обліку на підставі рахунків-актів і актів приймання-передачі теплової енергії, які направляються належним чином Споживачеві Теплопостачальною організацією, на протязі трьох банківських днів з моменту отримання рахунку-акту. Акти приймання-передачі теплової енергії є підтвердженням кількості відпущеної теплової енергії та мають бути оформлені та повернені Споживачем Теплопостачальній організації на протязі трьох робочих днів з дня їх отримання.

Пунктом 7.2.6. договору встановлено, що за теплову енергію, в терміни, передбачені п. 6.3. Договору, Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної заборгованості Закон України „Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибуденкових територій” № 686-ХІV від 20.05.1999р.

Розділом 10 „Термін дії договору” встановлено, що договір набуває чинності з 15.05.2009р. і діє в частині поставки теплової енергії в гарячій воді до 15.02.2012р., а в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію до їх повного здійснення.

Позивач за первинним позовом зазначає, що у період з жовтня 2009р. по квітень 2010р. останнім на виконання умов договору № 168 надавалися послуги з теплопостачання та виставлялися рахунки на оплату, зокрема від 31.10.2009р. на суму 1022,40грн., від30.11.2009р. на суму 3169,45грн., від 31.12.2009р. на суму 3169,45грн., від 31.01.2010р. на суму 3169,45грн., від 28.02.2010р. на суму 3169,44грн., від 31.03.2010р. на суму 3067,20грн., від 30.04.2010р. на суму 1584,72грн., а всього на загальну суму 18352,11грн.

Факт направлення вказаних рахунків відповідача підтверджується відмітками про отримання наявні на рахунках.

Однак, як зазначає позивач за первинним позовом відповідач умови договору виконав частково за отримані послуги з теплопостачання розрахувався в сумі 1000,00грн.

Таким чином позивач за первинним позовом вважає, що за відповідачем облікується заборгованість за отримані послуги з теплопостачання у період з жовтня 2009р. по травень 2010р. в розмірі 17352,11грн.

Проте, Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, проти позову заперечує та зазначає, що ним не підписувався, а ні договір №168 від 15.05.2009р. та додатки до нього, ані заява на укладення договору на поставку теплової енергії та рахунки-акти за жовтень 2009р. квітень 2010р., у звязку з чим звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визнання договору № 168 від 15.05.2009р. недійсним.

З урахуванням вищевикладених суперечливих позицій учасників судового процесу стосовно факту підписання та укладання спірного договору з боку ОСОБА_1, заперечення з боку ОСОБА_1 взагалі факту підписання спірного договору, господарським судом ухвалою від 23.11.2009р. у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експерту були поставлені наступне запитання:

-Чи належать (відповідає наданим зразкам) підписи виконані на договорі надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання № 168 від 15.05.2009р. ОСОБА_1, або іншій особі?

Згідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 263/02 від 05.04.2011р. підпис від імені ОСОБА_1 в договорі № 168 про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді) від 15.05.2009р., який розташовано на лицевій стороні сьомого аркуша документа, у графі: „Споживач”, - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обовязковим і оцінюється судом за правилами встановленими ст. 43 ГПК України.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що ОСОБА_4 має кваліфікацію судового експерта 4 класу за спеціальністю 1.1. „Дослідження почерку та підписів”, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як належний та допустимий доказ.

Представники сторін у поясненнях з висновками судової почеркознавчої експертизи погодилися, будь-яких зауважень не надали.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним той факт, що спірний договір № 168 про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді) ОСОБА_1 підписаний не був, а підпис виконаний іншою особою.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписами пункту 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печатками.

З урахуванням вище викладеного, вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору № 168 від 15.10.2009р. підлягають задоволенню, оскільки такий договір останнім не підписувався та взагалі був підписаний невідомою особою.

Щодо вимог Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради „Краматорська тепломережа” про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 35141,77грн., з яких 17352,11грн. сума основного боргу, 226,14грн. індекс інфляції, 211,41грн. 3% річних, 173352,11грн. пені на підставі договору № 168 від 15.10.2009р., то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно ч.1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, 3% річних, індексу інфляції та пені які виникла у звязку з неналежним виконанням недійсного договору № 168 від 15.10.2009р. та на підставі якого заявлено такі вимоги, задоволенню не підлягають.

Посилання позивача за первинним позовом про схвалення відповідачем спірного правочину, у звязку з частковою оплатою послуг у сумі 1000грн., судом до уваги не приймається, оскільки встановити достеменно, що спірну оплату було здійснено саме ОСОБА_1 не уявляється можливим.

До того ж, у поясненнях, які надані суду останній зазначає, що квитанцію від 20.05.2010р. на 1000грн. він не сплачував та взагалі відповідач заперечує факт отримання будь-яких документів від позивача.

Крім того суд зазначає, що схвалення правочину може мати місце у тому випадку, коли такий правочин підписано особою з перевищенням своїх повноважень, а не взагалі невідомою особою.

За таких обставин, такі заперечення позивача за первинним позовом судом до уваги не приймаються.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати за первинним позовом та за зустрічним позовом покладаються на позивача за первинним позовом в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 85 ГПК України, господарського суду

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Комунального виробничого підприємства „Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради, м. Краматорськ до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 35141,77грн. відмовити повністю.

Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ до Комунального підприємства „Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради, м. Краматорськ про визнання недійсним договору № 168 від 15.10.2009р. задовольнити повністю.

Визнати недійсним договорі № 168 про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді) від 15.05.2009р.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства „Краматорська тепломережа” (84301, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 2Б, р/р 26006235886010 у обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЄДРПОУ 00131133) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) витрати на проведення судової експертизи в розмірі 1395,36грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 85грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мартюхіна Н.О.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2011р.