Постанова № 16484892, 22.06.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2011 р. Справа № 9/272

Вищий господарський суд України у складі суддя Мирошниченко С.В. головуючий, судді Євсіков О.О. і Плюшко І.А.

розглянув касаційну скаргу Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. (юридична особа за законодавством Нідерландів)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011

зі справи № 9/272 господарського суду міста Києва

за позовом Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В.

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: WALTON INDUSTRIES S.A. (юридична особа за законодавством Республіки Панама)

про стягнення 13736004,64 грн.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек"

до Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: WALTON INDUSTRIES S.A.

про визнання договору поруки недійсним.

Судове засідання проведено за участю представників:

Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. Галаки О.В., Марцина І.В.,

ТОВ "Вікотек" Тетерського В.Ю., Величко О.В.,

WALTON INDUSTRIES S.A. не зяв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2010 (суддя Бондаренко Г.П.) первісний позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Віотек" на користь Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. 1734475,42 доларів США. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 (колегія суддів у складі: суддя Чорна Л.В. головуючий, судді Баранець О.М., Рєпіна Л.О.) зазначене рішення скасовано частково. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог, в решті залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. просить скасувати постанову апеляційного суду від 15.03.2011, а рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2010 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 42, 43, 43, 105 ГПК України, ст.ст. 202, 207, 553, 554, 626 ЦК України, ст. 179 ГК України, п. 1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Віотек" просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що оспорюваний договір поруки є неукладеним, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні як первісного так і зустрічного позовів.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, і ці обставини були встановлені судами попередніх інстанцій, позивачем та третьою особою у справі був укладений контракт № 1/6-06 на поставку товарів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що цей контракт укладений 01.01.2008.

В той же час судами встановлено, що з тексту контракту на поставку товарів неможливо визначити дату його укладання, в звязку з тим, що у його тексті вона відсутня. Також із тексту контракту на поставку неможливо визначити місце/країну його укладання.

Відповідно до умов вказаного контракту позивач як продавець зобовязався поставляти протягом строку дії контракту на замовлення третьої особи як покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах FCA Гамбург або FCA Іллічівськ, відповідно ІНКОМТЕРМС 2000, товари, найменування, кількість та характеристики яких вказані в специфікаціях, які є невідємною частиною контракту.

Згідно з ст.ст. 4, 5 контракту на поставку товарів якість проданого товару та упаковка, в якій відвантажується товар має відповідати встановленим в Україні державним стандартам або технічним умовам.

Статтею 7 контракту встановлено, що виконання всіх обовязків покупця, що випливають із контракту, забезпечуються поручителем. Відношення між продавцем та поручителем регулюються окремим договором поруки. У звязку з виконанням договору поруки, укладеного з продавцем, поручитель також підписує специфікації, що узгоджуються сторонами. Обовязок продавця по поставці товарів виникає при умові підписання відповідної специфікації поручителем.

Відповідно до ст. 12 контракту до правовідносин сторін, повязаних з виконанням контракту, застосовується право Нідерландів. Застосування Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року виключається.

Згідно з ст. 13 контракту на поставку товарів контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами за умови, що на момент підписання контракту укладений договір поруки № 2/6-06 у забезпечення виконання зобовязань за контрактом.

Таким чином, враховуючи, що визначити момент набрання чинності контракту на поставку товарів неможливо, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що він вступив в дію з моменту підписання договору поруки № 2/6-06, який був укладений 30.09.2009.

На виконання умов контракту на поставку товарів Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. були відправлені товари, які прибули на територію України та оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Одержувачами поставлених товарів були ПП "Авто Транс Комерція", ПП "Лавар-Імпорт" та ТОВ "Істр Трейд", про що свідчать документі подані Південною митницею Держмитслужби. При цьому, товари поставлені позивачем оформлені на підставі договорів купівлі-продажу, які укладені третьою особою з кінцевими одержувачами товарів.

Враховуючи викладене, третя особа своїми фактичними діями здійснила прийняття товару від позивача, а також здійснила дії по подальшому відчуженню придбаного товару третім особам (контракти на продаж побутової техніки, укладені третьою особою як продавцем, які надані Держмитслужбою України, отримані нею для митного оформлення товару).

Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. третій особі виставлені рахунки за поставку товарів на загальну суму 1734475, 42 доларів США, які остання не оплатила.

Судами також встановлено, що відповідно до умов укладеного 30.09.2009 позивачем та відповідачем у справі договору поруки № 2/6-06, позивач за первісним позовом як кредитор погодився продати третій особі, яка погодилась придбавати певні товари у відповідності до умов договору купівлі-продажу товарів, ціна купівлі таких товарів дорівнює вартості інвойсу, а відповідач за первісним позовом як поручитель погодився поручитися за зобовязаннями покупця сплатити ціну купівлі бенефіціару відповідно до умов цієї гарантії. Відповідно до змісту договору поруки сторони посилаються на договір купівлі-продажу товарів без зазначення його номеру та дати укладання.

Згідно з п. 1.1. договору поруки забезпечення зобовязання означає всі зобовязання та обовязки покупця перед бенефіціаром щодо сплати ціни купівлі та будь-яких процентів чи неустойки за нею у відповідності з тим, яким чином ці зобовязання та обовязки визначені в договорі купівлі-продажу товарів.

Відповідно до п. 2.13 договору поруки гарант підтверджує те, що він отримав остаточну версію договору купівлі-продажу товарів і відповідно розуміє зобовязання покупця за договором купівлі-продажу товарів.

Пунктом 3.1.2 встановлено, що гарант зобовязується перед бенефіціаром, що якщо покупець в будь-який час не сплатить будь-яку суму, що підлягає сплаті бенефіціару, гарант сплатить таку суму негайно після отримання вимоги таким чином, що бенефіціар отримає такі самі вигоди, які він отримав би у разі повного виконання такого зобовязання покупцем.

Згідно з п. 8 договору поруки будь-який спір, що виникає у звязку з цією гарантією, включно з будь-яким питанням щодо її існування, чинності чи припинення, повинен бути переданий на розгляд і остаточно вирішений арбітражем. Спори, що були передані арбітражу, повинні вирішуватися у відповідності до Регламенту Амстердамського Міжнародного арбітражного суду, який вважається включеним до цієї статті шляхом посилання. Регулюючим правом договору буде матеріальне право королівства Нідерландів. Відповідно до ст. 19 договору поруки ця гарантія регулюється та тлумачиться згідно з правом королівства Нідерланди.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що договір викладений українською мовою, місцем укладення договору поруки є м. Київ, Україна.

23.04.2010 позивач за первісним позовом надіслав на адресу відповідача лист з вимогою невідкладного виконання взятих на себе за договором поруки зобовязань, а саме виконання простроченого обовязку третьої особи перед позивачем за первісним позовом. Відповідач за первісним позовом не надав відповіді на надіслану вимогу та не сплатив на користь позивача за первісним позовом суму заборгованості у розмірі 1734475,42 доларів США.

У звязку з викладеним позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Сукупності встановлених у справі обставин суд першої інстанції дав належну оцінку і дійшов правомірно висновку про те, що згідно з частиною 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Оскільки Амстердамського Міжнародного Арбітражного суду не існує, то суд першої інстанції правомірно зазначив, що арбітражна угода не може бути виконана, а спір, що виник між сторонами відповідно до ст.ст. 1, 12, 15, 123, 124 ГПК України підвідомчий та підсудний господарському суду за місцезнаходженням відповідача у справі резидента за законодавством України.

На момент укладання сторонами договору поруки діяла редакція ст. 382 ГК України, згідно з якою форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визначається правом місця його укладання. Місце укладання договору (контракту) визначається відповідно до законів України.

Враховуючи, що сторони не заперечують факт укладання договору поруки у м. Києві, Україна, то при визначенні обсягу дієздатності відповідача за первісним позовом та дотримання форми зовнішньоекономічного контракту, має застосовуватися право України, як особисте право юридичної особи.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У цьому ж звязку, дослідивши умови укладеного сторонами на предмет їх відповідності нормам українського законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що він їм відповідає, а отже є дійсним і підлягає обовязковому виконанню.

В свою чергу апеляційний суд не прийняв до відома вимоги ст.ст. 32, 33, 42, 43 ГПК України, а саме залишив поза увагою, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; що саме сторони повинні доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також що ніякі докази, у тому числі і висновок експерта, не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Таким чином висновок суду апеляційної інстанції щодо неукладеності договору поруки є помилковим і спростовується наявними матеріалами справи та фактичними діями сторін.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, постанова апеляційного є такою, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення первісних позовних вимог та відмову у зустрічному позові, є правильним.

Сукупність наведеного дає підстави для висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що не відповідає фактичним обставинам справи, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 зі справи № 9/272 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2010 зі справи № 9/272 залишити в силі.

Суддя С. Мирошниченко

Суддя О. Євсіков

Суддя І. Плюшко