Постанова № 16484857, 22.06.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2011 р. Справа № 7/73-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Козир Т.П.

суддів Мамонтова О.М.

Прокопанич Г.К.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: ОСОБА_1 дов. від 18.05.2011 року № 265-4016.

розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2010 року та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року

у справі № 7/73-09

за позовом корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп", м. Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровська область

про стягнення 228 521 грн. 65 коп.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2009 року корпорація "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп" звернулася з позовом до господарського суду Дніпропетровської області до відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", просила стягнути з відповідача вартість передплати за продукцію у розмірі 228 521,65 грн., посилаючись на та, що відповідачем, у порушення умов договору від 10.03.2006 року частково не було поставлено товар.

Заперечуючи проти позову, відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" зазначило, що недопоставка товару відбулась не з його вини, а тому відсутнє прострочення боржника та порушення умов контракту щодо поставки товару (а.с. 41-43, том 1).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2010р. у справі №7/73-09 (суддя Коваль Л.А..), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від05.04.2011 року (головуючий Тищик І.В., судді Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 228521,65 грн. передплати за непоставлену продукцію, 2285, 22 грн. витрат по сплаті державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскаржені судові акти мотивовані тим, що відповідач у порушення приписів чинного законодавства та п. 3.7. контракту, внаслідок часткової поставки товару, протягом 5 банківських днів з дати надходження рахунку/дебет ноти не повернув позивачу отримані у вигляді передоплати грошові кошти у розмірі 228521,65 грн.

Не погодившись з постановленими судовими рішеннями, відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося з касаційною скаргою та просило скасувати судові акти, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на та, що прострочення божника не настає, якщо зобовязання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Крім того, на думку заявника касаційної скарги, позивач не вчинив дій, що встановлені контрактом, до здійснення яких відповідач не міг виконати свого обовязку з поставки товару.

Заперечуючи проти касаційної скарги, корпорація "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп" зазначила, що згідно статті 2.1 договору постачальник забезпечує доставку товару до узгодженого згідно рознарядкам покупця місця тільки при необхідності, тобто, це не є загальним правило.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судами попередніх інстанції встановлено, що 10.03.2006 року між відкритим акціонерним товариством “Нікопольський завод феросплавів” (Постачальник) та корпорацією “НВІГ “Інтерпайп” (Покупець) був укладений контракт №058577/942, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товари на умовах, у кількості і строки, вказані у специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до п. 2.1 контракту поставка товару проводиться на умовах FCA (ФСА) Нікополь (Інкотермс 2000). У разі необхідності постачальник забезпечує доставку товару до погодженого місця з наступною компенсацією транспортних витрат покупцем. Пункт призначення: у відповідності з наданою покупцем рознарядкою. Вантажоодержувач: у відповідності з наданою покупцем рознарядкою. Вантажовідправник: ВАТ “Нікопольський завод феросплавів”.

Згідно п. 2.3. контракту датою поставки та моментом переходу права власності на товар вважається дата підписання повноважними представниками сторін акту приймання-передачі товару.

Пунктом 3.2 контракту передбачено, що вартість відвантаженого товару визначається в національній валюті України з урахуванням податків і зборів, передбачених чинним законодавством України. Відвантаження здійснюється по мірі надходження передоплати на рахунок постачальника. Відвантаження продукції здійснюється на суму передоплати, зарахованої на рахунок постачальника, на протязі 10 календарних днів з моменту її надходження.

Згідно пунктів 3.5, 3.6, 3.7 контракту покупець здійснює оплату товару, що постачається, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на умовах 100% передоплати. За домовленістю сторін можливі інші форми розрахунків, які не суперечать чинному законодавству України, і які оформлюються додатковими угодами до даного контракту. У разі не поставки або часткової поставки товару продавець зобов'язується повернути грошові кошти, отримані у вигляді передоплати, протягом 5 банківських днів з дати рахунку/дебет ноти.

Пунктом 4.4 контракту сторони узгодили, що товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем у відповідності з базисом поставки, передбаченим у п.2.1 даного контракту: по якості відповідно до сертифікату якості, виданому постачальником; по кількості відповідно кількості, зазначеної у сертифікаті якості і товарно-транспортній накладній, виданій постачальником.

Специфікацією №1 до контракту визначено найменування товару - феросиликомарганець не класифікований (ТУ У ОП27.1-00190414-018-2004), його кількість, якість, ціна, строки поставки тощо.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у березні-квітні 2006 року позивачем було перераховано постачальнику 2974740,25 грн. в якості попередньої оплати за контрактом, що посвідчується долученими до позову платіжними дорученнями, та відповідачем на виконання зобовязань за контрактом здійснено поставку продукції на суму 2746218,60 грн., недопоставлена продукція на суму 228521,65 грн.

Апеляційний господарський суд зазначив, що після порушення провадження у справі, з урахуванням заперечень відповідача, позивач направив відповідачу рознарядку за №312 від 25.08.2010 року на відвантаження продукції із зазначенням пункту призначення та вантажоодержувача, проте, ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” поставку феросиликомарганцю на суму 228521,65 грн. не здійснило, що призвело до направлення позивачем вимоги (дебет ноти) №320 від 09.09.2010 року про повернення попередньої оплати в розмірі 228521,65грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що необхідність надання рознарядки за п. 2. 1. контракту виникає у разі обовязку визначення пункту призначення та вантажоодержувача, а здійснення поставки за контрактом на суму 2746218,60 грн. без рознарядки свідчить про наявність узгоджених між сторонами дій з поставки продукції та відсутності непорозумінь з визначення пункту призначення та вантажоодержувача.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем зобовязання за контрактом у повному обсязі виконані не були, докази поставки товару на суму 228521,65 грн. чи повернення суми передоплати у судове засідання не надавалися.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника зводяться до переоцінки наданих до матеріалів справи доказів, що за приписами ст. 1117 ГПК України виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у звязку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року у справі № 7/73-09 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді: О.М. Мамонтова

Г.К. Прокопанич