Ухвала суду № 16484667, 06.06.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3163/10/2770

06.06.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіПривалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняГалайдіна Г.І.

за участю сторін:

представника позивача, Кредитної спілки "Мультізайм"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 15.02.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя - ОСОБА_3, довіреність № 7909/9/10-035 від 01.12.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя - ОСОБА_4, довіреність № 7910/9/10-035 від 01.12.10

розглянувши апеляційну скаргу Кредитної спілки "Мультізайм" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Майсак О.І.) від 14.01.11 у справі № 2а-3163/10/2770

за позовом Кредитної спілки "Мультізайм" (вул. Б. Морская, буд. 46/Адм.Октябрского, буд.2, місто Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99011)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 14.01.2011 року в задоволенні позовних вимог Кредитної спілки "Мультізайм" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням позивач звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000610220/0 та №00008790172/0 від 24.09.2010, першої та другої податкової вимоги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представники відповідача наполягали на відмові в задоволенні апеляційної скарги, залишенні судового рішення без змін.

Розглянувши справу в порядку ст.195, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Матеріалами справи встановлено, що кредитна спілка «Мультізайм»знаходиться на податковому обліку з 02.10.2003 в ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя як неприбуткова організація, в період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2010 року Державною податковою адміністрацією у м. Севастополі була проведена планова виїзна перевірка Кредитної спілки “Мультізайм” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки був складений акт №1089/10/22-009/26457079 від 08.09.2010 року.

Перевіркою встановлені порушення пп.1.23 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.7.11.9 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині не включення до складу доходу з джерел, інших ніж визначені пп.7.11.2 -7.11.7 Закону, вартості послуг, безоплатно отриманих в звітному періоді, з отримання в оренду приміщення для діяльності філії позивача, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6812,50грн. Крім того, позивачем не включено до складу доходу з джерел, інших ніж визначено пп.7.11.2 7.11.7 Закону, отриманої суми пені за порушення строків розрахунків за кредитними договорами, в результаті чого занижено оподатковуваний доход в сумі 190,41грн. Всього занижено податку на загальну суму 7002,90грн. (1 квартал 3420,43грн., півріччя 2010 7002,90грн.).

Також податковим органом встановлено порушення пп.7.1 ст.7, п.8.1 ст.8, пп.9.2.3 п.9.2 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в частині не нарахування податку з доходів фізичних осіб на доходи, одержані членами кредитної спілки у вигляді плати (процентів) на пайові внески, внаслідок чого занижено податок на суму 39792,48грн.

Крім того, за висновками акту перевірки встановлено заниження комунального податку на загальну суму 35,70грн., яке позивачем не оспорюється.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000620220/0 від 24.09.2010 про визначення податкового зобовязання з комунального податку в сумі 35,70грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 340,00 грн.;

- № 0000610220/0 від 24.09.2010 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 7 002,90 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1 042,33 грн.;

- №0008790172/0 від 14.09.2010 року про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 39 792,48 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 79 584,96 грн.

Позивач згоден з судовим рішенням про відмову у задоволенні позову в частині податкового повідомлення-рішення №0000620220/0 від 24.09.2010 і не ставить питання у апеляційній скарзі про скасуванні постанови суду першої інстанції в цій частині.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з абзацом другим пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але невиключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п.7.11 ст.7 цього Закону.

Пунктом 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Відповідно до пп.7.11.9 п.7.11 цього Закону незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобовязана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, повязаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів. При підрахунку суми перевищення доходів над витратами згідно із абзацом першим цього підпункту, а також при визначенні сум оподатковуваного прибутку згідно із абзацом другим цього підпункту сума амортизаційних відрахувань не враховується.

Отже вірним є висновок суду першої інстанції, що статус неприбуткової організації та звільнення від оподаткування податком на прибуток стосується кредитних спілок лише в частині доходів, визначених п.п.7.11.4 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тому, отримання доходів таким платником податку з інших джерел, ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7, мають оподатковуватись на загальних умовах.

Судом першої інстанції встановлено, що за період з 01.01.2010 по 30.06.2010 позивачем не нараховувалась та фактично не сплачувалась орендна плата по договору суборенди від 04.01.2010, операції з оренди приміщення на балансі не враховувалась, акти виконаних робіт з надання послуг оренди від ТОВ «Мультідом»не надані, жодних додаткових угод до договору суборенди нежилого приміщення б/н від 04.01.2010 року та угод щодо взаємозаліку заборгованості не надано. Зазначені обставини позивачем не оспорюються, але оспорюється факт безоплатного отримання послуг з оренди нежилого приміщення.

Позивач вказує, що ним було здійснено передплату за додатковою угодою до договору оренди від 04.01.2008 в сумі 183000,00грн., яка зарахована до сплати орендної плати за період, що перевірявся податковою інспекцією, а не врахування операцій з оренди в обліку є помилкою в веденні бухгалтерського обліку.

Проте такі доводи не спростовують висновків податкового органу щодо виникнення у позивача обовязку сплати податку на прибуток за отримані безоплатні послуги з оренди.

Матеріалами справи встановлено, що позивач отримує послуги з оренди від ТОВ «Мультідом»з 2007 року за договорами суборенди б/н від 16.01.2007, б/н від 04.01.2008 та б/н від 04.01.2010 (а.с.84, 85, 195, т.1) нежитлового приміщення загальною площею 72,1 кв.м., розташованого за адресою: м.Севастополь, вул.В.Морська 46/ вул.Адмірала Октябрського, 2, яке використовується позивачем для розміщення офісу.

Додатковою угодою від 12.01.2009 сторонами внесені зміни до договору суборенди від 04.01.2008, якою змінено умови оплати за суборенду приміщень з травня 2009 року і до закінчення строку дії договору оренди розмір орендної плати складає 4541,67грн. в місяць. Загальна сума орендної плати за 2009 рік складає 54500грн.

Однак, сторонами 04.01.2010 укладено новий договір суборенди строком дії до 01.01.2011, за яким сторони пунктом 2 передбачили сплату орендної плати в розмірі 4541,66грн. з січня по квітень 2010 року, з травня 2010 і до закінчення договору 4541,67грн., загальна сума договору на 2010 рік складає 54500грн.

Будь-яких додаткових угод до цього договору або угод щодо взаємозаліку переплати, здійсненої за попереднім договором, позивачем не надано, тому здійснена переплата за договором від 04.01.2008 жодним чином не впливає на податкові зобовязання за операціями з отримання послуг за договором суборенди від 04.01.2010. Отже, Кредитна спілка «Мультізайм»повинна здійснювати нарахування та сплату орендної плати за результатами періоду, в якому отримана послуга з оренди, що позивачем здійснено не було.

За таких обставин цілком обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що в даному випадку має місце операція з безоплатного отримання послуг у визначенні пункту 1.23. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка повинна оподатковуватись згідно з пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону, тому у позивача відсутні підстави щодо не включення до валових доходів операцій з безоплатного надання послуг.

Стосовно податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до виписок із протоколів засідань наглядової ради Кредитної спілки "Мультізайм", якими було затверджено розподілити прибуток, що залишено у розпорядженні кредитної спілки, між членами кредитної спілки, і відомостей нарахувань на пай, кредитною спілкою здійснювалися нарахування членами спілки доходів (процентів) на пайові внески пропорційно розміру їх додаткових пайових внесків на загальну суму 260000,00 грн., у т. ч. у вересні 2008р. - 145 000,00 грн., у грудні 2008р. - 115 000,00 грн. При нарахуванні та виплаті доходів у вигляді процентів у вересні, грудні 2008 р. на додаткові пайові внески членів КС "Мультізайм" податок з доходів фізичних осіб не нараховувався, не утримувався та до бюджету не спрямовувався.

Виплата нарахованих процентів на пайові внески здійснювалася членами кредитної спілки за видатковими касовими ордерами з каси організації.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про кредитні спілки" члени кредитної спілки мають право одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до статуту кредитної спілки.

Стаття 19 вказаного Закону визначає, що вклади членів кредитної на депозитні рахунки, а також плата нарахована на такі кошти та пайові внески (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Згідно з п. 1 ст. 21 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так з безготівковій формі, приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки.

Крім того, ч.3 ст. 21 Закону України "Про кредитні спілки" визначає, що кредитна спілка розподіляє частину нерозподіленого доходу, що залишається у її розпорядженні за підсумками фінансового року, між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків (у тому числі додаткові пайові внески) у вигляді відсотків (процентів). Крім розміру плати (процентів), яка нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки, кредитна спілка розподіляє частину нерозподіленого доходу, що залишається ц у її розпорядженні за підсумками фінансового ороку, між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків (у тому числі на додаткові пайові внески) у вигляді відсотків (процентів).

Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” не містить визначення поняття “проценти” для цілей оподаткування. Відповідно до п. 1.21 ст. 1 цього Закону інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів.

Визначення терміна «проценти»для цілей справляння податку наведено у п. 1.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема включається платіж за використання коштів, залучених у депозит. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, ніж визначені у пункті 1.10 ст.1 цього Закону, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

Разом з тим, нарахування процентів на пайовий внесок до кредитної спілки здійснюється у відповідності до ч.3 ст.21 Закону України «Про кредитні спілки», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», тобто на інших підставах, ніж цивільно-правові угоди, у звязку з чим такі нарахування з метою оподаткування не є процентами.

У розумінні Закону України "Про кредитні спілки" поняття "плата (проценти) на пайові: членські внески" та "плата (проценти) на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки" не є тотожними, що також слідує з положень абз. 1 ч. 2 ст. 21 цього Закону.

Таким чином, дохід членів кредитної спілки у вигляді частини нерозподіленого доходу кредитної спілки за підсумками фінансового року, не є процентами для цілей застосування положень пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким встановлена єдина ставка податку у розмірі 5 відсотків, що застосовується до обєктів оподаткування, нарахованих як процент на депозитний рахунок і як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Кредитна спілка за підсумками фінансового року розподіляє частину нерозподіленого доходу, що залишається у її розпорядженні як юридичної особи, між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків (у тому числі відповідно до п.7.2 ст.7 Закону до обєктів оподаткування, нарахованих як процент на депозитний рахунок і як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону, застосовується ставка 5 відсотків).

Водночас підпунктом 22.1.4 п.22.1 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» на період з 2005 року до 1 січня 2010 року (і надалі - до 1 січня 2013 року) встановлено призупинення оподаткування доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат.

З врахуванням наведених норм законодавства норма пп.22.1.4 п.22.1 ст.22 Закону стосується лише процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки, відкриті у цих спілках.

Отже, відповідно до положень пп.9.2.3 п.9.2 ст.9 Закону доходи фізичних осіб, отримані, сплачені (нараховані) з інших підстав, зокрема, у вигляді процентів на пайові (основні та додаткові) внески членів кредитних спілок (передбачені п.3 ст.21 Закону України «Про кредитні спілки»), оподатковуються податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною у пункті 7.1 ст.7 Закону.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції щодо правомірного визначення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням №0008790172/0 від 24.09.2010 податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб щодо оподаткування виплат, що нараховуються на пайові внески членів кредитної спілки.

Стосовно правомірності винесення першої та другої податкової вимоги, колегія суддів зазначає, наступне.

Згідно з абзацом шостим п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 (протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження), визнається сумою податкового боргу платника податків.

Отже при оскарженні платником податків до суду суми податкового боргу (узгодженого податкового зобов'язання, несплаченого після закінчення десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення) такий борг не може вважатись неузгодженим податковим зобов'язанням.

Відповідно до пп. 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону № 2181 якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлений термін, податковий орган направляє такому платникові податків податкові вимоги. Перша податкова вимога направляється не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати погодженої суми податкового зобов'язання; друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки (пп.6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону України № 2181-Ш).

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону № 2181 з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181 право податкової застави виникає у випадку несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність у податкового органу законних підстав для формування та надіслання позивачу податкових вимог, застосування податкового залогу на активи позивача.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Кредитної спілки "Мультізайм"залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 14.01.11 у справі № 2а-3163/10/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 червня 2011 року.

Головуючий суддяпідписА.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова