Ухвала суду № 16484100, 02.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 р. Справа № 45428/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Стецьків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2009 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» до Державної податкової інспекції у місті Львові про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

15.09.2008 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Львові про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень №0000031601/0/7682 від 18.04.2008 року та №0000031601/0/12091 від 03.07.2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було складено акт №8/15-2/00131587 від 08.04.2008р. за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість. На підставі вказаного Акту були винесені податкові повідомлення - рішення № 0000031601/0/7682 від 18.04.2008 р., № 0000031601/0/12091 від 03.07.2008р. Вказує на те, що відповідачем неправомірно зараховані платежі на погашення податкового боргу інших періодів в рахунок погашення боргу, що виник за платежем на додану вартість за період жовтень-грудень 2006 року та січень-квітень 2007 року, а відповідно винесення податкових повідомлень-рішень № 0000031601/0/7682 від 18.04.2008 року, № 0000031601/0/12091 від 03.07.2008 року є протиправним. Вважає, що податкові повідомлення - рішення необґрунтовані та безпідставні.

19.09.2008 року позивачем було подано уточнення позовних вимог відповідно до яких просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000031601/0/7682 від 18.04.2008 року, № 0000031601/0/12091 від 03.07.2008 року та № 0000031601/2/16561/15-2 від 12.09.2008 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2009 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Львові №0000031601/0/7682 від 18.04.2008 року, №0000031601/0/12091 від 03.07.2008 року, №0000031601/2/16561/15-2 від 12.09.2008 року.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі покликаються на те, що на момент сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на особовому рахунку позивача існував податковий борг, у зв'язку з чим кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку на додану вартість, спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом. Крім того, зазначив, що посилання позивача на той факт, що податковий борг підприємства є реструктуризованим відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 № 2711-IV і таким чином підприємство не порушило граничних тернів сплати податкових зобов'язань, оскільки в останнього виникли нові терміни їх сплати, спростовуються тим, що моментом реструктуризації податкового боргу є дата укладення відповідного договору, однак такий договір не був укладений.

У ході апеляційного розгляду представник позивача Білобрама Т.Б. надав пояснення та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що згідно виписки з ЄДРПОУ №312496 вбачається, що ВАТ «Львівобленерго» зареєстроване як юридична особа 18.12.1998р.р., внесене до Єдиного державного реєстру підприємств, ідентифікаційний код 00131587. Згідно довідки про взяття на облік платника податків №716 від 19.01.1999р. (форми №4-ОПП) ВАТ «Львівобленерго» перебуває на обліку у ДПІ у м.Львові.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податків №17701256 від 11.02.1999р. (форми №5-Р) вбачається, що ВАТ «Львівобленерго» зареєстрований платником податку на додану вартість.

ДПІ у м.Львові проведено перевірку ВАТ «Львівобленерго» своєчасності сплати податку на додану вартість , за результатами якої було складено Акт №8/15-2/00131587 від 08.04.2008 р., де зазначено, що в порушення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-111 платником несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

На підставі Акту перевірки було прийняте спірне податкове повідомлення рішення № 0000031601/0/7682 від 18.04.2008 р., яким визначено штрафну санкцію в сумі 264890,22грн., за несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість. У результаті процедури адміністративного оскарження вказаного рішення, відповідачем залишено без змін дане податкове повідомлення-рішення та прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000031601/0/12091 від 03.07.2008р., яким визначено штрафну санкцію в сумі 264890,22грн., за несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість та № 0000031601/2/16561/15-2 від 12.09.2008р, яким визначено штрафну санкцію в сумі 264890,22грн., за несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість в межах граничних строків передбачених п. 4.1. ст. 4 Закону № 2181-Ш, виконав своє зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за визначений ним період, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Водночас, відповідач самостійно, без узгодження з позивачем, всупереч рішенням судів змінив призначення платежу та період, за який позивач сплачував податкове зобов'язання, зарахувавши перераховані суми податку на додану вартість та погасив існуючу недоїмку з цього податку, внаслідок чого виник борг за період, за який позивач вважав податкові зобов'язання погашеними.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Між сторонами виник спір, який був предметом судового розгляду та був вирішений на користь позивача.

Так. Постановою Господарського суду Львівської області від 28.09.2007 р. у справі № 5/3332-12/390А встановлено, що зобов'язання ВАТ «Львівобленерго» з податку на додану вартість у сумі 2523902.73 грн. виникли та є реструктуризованими у відповідності до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (далі-Закон №2711), тому їх необхідно погашати в порядку, передбаченому цим законом та за рахунок платежів, передбачених відповідним договором про реструктуризацію. Встановлено правомірність вимог ВАТ «Львівобленерго» до ДПІ у м.Львові і зобов'язано останню відповідні податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 11694898.85грн. та податку на додану вартість в сумі 2523902,73грн. реструктуризувати відповідно до Закону №2711. Визнано нечинною першу податкову вимогу №1-28 від 27.11.2006р. ДПІ у м.Львові щодо термінової сплати податкового боргу.

Зазначена постанова залишена в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008р. у справі №22а-2157/08, де зокрема було зазначено, що оскільки податкові зобов'язання позивача є реструктуризованими, відповідна вимога ДПІ у м.Львові щодо їх термінової сплати є незаконною, так як для позивача встановлюються нові строки виконання податкових зобов'язань, а отже твердження ДПІ у м.Львові про порушення установлених строків сплати податкових зобов'язань є безпідставними.

Згідно постанови Господарського суду Львівської області від 16.02.2007р. у справі №5/3329-12/393А за позовом ВАТ «Львівобленерго» до ДПІ у м.Львові, ДПА у Львівській області про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення і вчинити дії щодо укладення договору про рестукткризацію податкового боргу на суму в сумі 2 523 902,73грн., ДПІ у м.Львові зобов'язано укласти договір про реструктуризацію податкової заборгованостіВАТ «Львівобленерго» до ДПІ у м.Львові з податку на додану вартість в сумі 2 523 902,73грн., який виник у зв'язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості визначених Законом №2711. У зазначеній постанові зокрема зазначається, що суд не взяв до уваги покликання ДПІ у м.Львові та ДПА у Львівській області на те, що станом на 31.01.2007р. відсутня заборгованість по податку на додану вартість, оскільки у відповідності до п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, враховуючи, що ухвалою Господарського суду від 20.12.2006р. у справі № 5/3332-12/390А було вжито заходи щодо виставлення другої податкової вимоги та вчинення будь-яких дій зі сплати податку на додану вартість, платежі які здійснювались ВАТ «Львівобленерго» до ДПІ у м.Львові слід було зараховувати за призначенням платежу, враховуючи ухвалу суду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2007р. у справі №5/3329-12/393А залишено без змін Постанову Господарського суду Львівської області від 16.02.2007р. у справі №5/3329-12/393А, зокрема суд зазначив, що так, як податкові зобов'язання по податку на додану вартість, що становлять предмет спору, були реструктуризовані судом, то вони підлягали сплаті у терміни та в порядку, визначену Законом №2711 та договором, а відповідні поточні платежі підлягають зарахуванню в періоди,за які вони сплачувались позивачем.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.03.2008р. № К-15263/07 зазначені вище рішення залишено в силі.

Згідно платіжних доручень поданих позивачем, самостійно визначив та перерахував суми податку на додану вартість в межах граничних строків, а відповідач без згоди позивача змінив призначення платежів на підставі пп.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі-Закон № 2181).

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, а п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року за №2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181) визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, і зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 для подання податкової декларації, а саме, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно із п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 2181, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Згідно із п.п. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181 визначено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті "б" підпункту 8.6.1 цього пункту, яким визначено обмеження використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.

Підпункт 3.1.п. 3.1 ст. З Закону № 2181 визначає, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, в інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу, тобто ця норма регулює порядок задоволення претензій кредиторів і не стосується податкового боргу, який відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону №2181 визначений як сума узгодженого податку, не сплачену у встановлений законом термін. При сплаті податків існує єдина форма - перерахування узгодженої суми податку до бюджету.

Згідно зі пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.99 № 679-ХГУ Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що у відповідності до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 за кожен виявлений факт несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання. У зв'язку з наявністю податкового боргу з ПДВ, кошти, що надходили по сплаті податкових зобов'язань, в порядку календарної черговості зараховувались на погашення податкового боргу з ПДВ.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки відповідач самостійно, без узгодження з позивачем, всупереч рішенням судів змінив призначення платежу та період, за який позивач сплачував податкове зобов'язання, зарахувавши перераховані суми податку на додану вартість та погасив існуючу недоїмку з цього податку, внаслідок чого виник борг за період, за який позивач вважав податкові зобов'язання погашеними.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2009 року у справі №2а-2887/08 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 07.06.2011 року.

Головуючий суддяА.М.Ліщинський

СуддіС.П. Нос

Р.М.Шавель