Ухвала суду № 16484105, 02.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 р. Справа № 46816/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Стецьків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної Державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «ВГП» до Луцької обєднаної Державної податкової інспекції про визнання нечинним податковиого повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

15.01.2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000492302/1 від 09.01.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем проведено позапланову невиїзду перевірку з питань правових відносин з ТзОВ ТГ «Західсталь» за березень, квітень, жовтень 2007 року. За результатами перевірки відповідач 21 жовтня 2007 року оформив акт за №1028/23-4/01880724, яким зменшив бюджетне відшкодування за квітень 2007 року на суму 126726,00 грн., за травень 2007 року 100341,00 грн. та за листопад 2007 року 150780,00 грн., а також прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492302/0 від 21 жовтня 2008 року. За наслідками розгляду скарги винесено податкове повідомлення-рішення №0000492302/1 від 09 січня 2009 року. Вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням чинного законодавства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року адміністративний позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 09 січня 2009 року за №0000492302/1.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі покликаються на те, що при проведенні позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правових відносин з ТзОВ ТГ «Західсталь» за березень, квітень, жовтень 2007 року було встановлено порушення п. 1.8 ст.1 пп.7.7.2 «а» п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», станом на 17.10.2008 року не підтверджено заявлені суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника в банку позивачем по фактично сплачених постачальнику ТзОВ ТГ «Західсталь» за квітень 2007 року на суму 126726,00 грн., за травень 2007 року 100341,00 грн. та за листопад 2007 року 150780, грн. Зазначає, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету. Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальники продавця податку до бюджету не сплатили.

У ході апеляційного розгляду представник позивача Підгайна Н.Й. надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що Луцькою ОДПІ 21.10. 2008 року проведено позапланову невиїзну перевірку відкритого акціонерного товариства «ВГП» з питань правових відносин з ТзОВ ТГ «Західсталь» за березень, квітень, жовтень 200? року, про що було складений акт. Перевіркою встановлено порушення п. 1.8 ст.1 пп.7.7.2 «а» н. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» станом на 17 .10.2008р. не підтверджено заявлені суми бюджетного відшкодування нар розрахунковий рахунок платника в банку ВАТ «ВГП» по фактично сплачених постачальнику ТзОВ ТГ «Західсталь» за квітень 2007 року на суму 126 726 грн.. за травень 2007 року - 100 341 грн. та за листопад 2007 року 150 780 грн.

За наслідками перевірки Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією сформоване податкове повідомлення-рішення №0000492302/0 від 21 жовтня 2008 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 227 067 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету не є підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ, тому, як для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, в Законі чітко передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) саме у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Віднесення до податкового кредиту Позивачем здійснено за вимогами пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якими податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, та не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) чи дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, шо підлягають амортизації.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету не є підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ, тому, як для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької обєднаної Державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року у справі №2а-14242/09 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 07.06.2011 року.

Головуючий суддяА.М.Ліщинський

СуддіС.П. Нос

Р.М.Шавель