Ухвала суду № 16483962, 21.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2011 р. Справа № 18450/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Олендера І.Я., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Стецків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіт Лтд" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19.10.2009 року №0001062300/3/23212,-

встановила:

У жовтні 2009 року позивач звернувся з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19.10.2009 року №0001062300/3/23212.

Позивач позов підтримав з підстав, наведених в позовній заяві та додаткових поясненнях, позивач просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 19.10.2009 року № 0001062300/3/23212 про визначення ТзОВ «Ювіт Лтд» суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 70200,00 грн. - основного платежу та 35100,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, усього 105300,00 грн., позивач посилався на те, що Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще і до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Просив позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2010 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 19.10.2009 року №0001062300/3/23212.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ДПІ у Шевченківському районі м. Львова. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювіт Лтд» з питань дотримання податкового та валютного законодавства України по взаєморозрахунках з ТзОВ «Профліга» за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року. За результатами перевірки складено Акт від 20.03.2009 року № 407/64/23-120/22334049 (далі-Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено порушення п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет на загальну суму 70200 грн., в тому числі за 1 кв. 2008 року на суму 14000,00 грн., за II кв. 2008 року на суму 39700,00 грн., за III кв. на суму 16500,00 грн.

На підставі Акта перевірки від 20.03.2009 року № 407/64/23-120/22334049, ДПІ у Шевченківському районі м, Львова прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.04.2009 року № 0001062300/0/7463, яким ТзОВ «Ювіт Лтд» визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 70200 грн. - основного платежу та 35100 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, усього 105300 грн.

В ході адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення - рішення до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, ДПА у Львівській області, ДПА України, воно було залишено без змін, а скарги ТзОВ «Ювіт Лтд» без задоволення, та ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було прийнято повторні податкові повідомлення-рішення від 06.07.2009 року №0001062300/1/5404, від 28.07.2009 року №0001062300/4/17221, від 07.08.2009 року № 0001062300/2/18334, від 19.10.2009 року №0001062300/3/23212 на ту-ж суму та з тих-же підстав, що і первинне податкове повідомлення-рішення від 01.04.2009 року №0001062300/0/7463.

Відповідно до норм пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168\97-ВР, із внесеними змінами і доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Згідно з приписами пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168\97-ВР, із внесеними змінами і доповненнями, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до норм пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168\97-ВР, із внесеними змінами і доповненнями, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений цим підпунктом.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи угод №1.1-01-08 від 02.01.2008р.. №2.1-02-08 від 18.02.2008р., №1.1-02-08 від 25.02.2008р., №0.1-03-08 від 03.03.2008р., №2.1-06-08 від 03.03.2008р. та актів виконаних робіт до даних угодах позивач мав господарські відносини з ТзОВ «Профліга».

Так, ТзОВ «Ювіт ЛТД» отримано від ТзОВ «Профліга» належним чином оформлені податкові накладні на весь об'єм виконаних робіт відповідно до укладених угод. Виконані роботи були оплачені Позивачем в повному обсязі коштами, у тому числі з урахуванням суми ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями №3 від 16.04.2008р., №7 від 16.01.2008р., №1 від 28.03.2008р.. №5 від 29.09.2008р., №4 від 20.06.2008р„ №4 від 23.05.2008р.

Апелянтом не доведено безтоварності зазначених господарських операцій та відсутності економічного ефекту при їх здійсненні.

Таким чином, позивачем було дотримано встановленого порядку формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Фактичне придбання виконаних робіт позивачем за укладеними угодами підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Позивач після отримання від виконавця належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит у сумі ПДВ, сплаченого виконавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог пп..7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168\97-ВР, із внесеними змінами і доповненнями,.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, тому покупець (ТзОВ «Ювіт Лтд») не може нести відповідальність за несплату податків продавцем. Крім того відповідно до п.10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідальними за нарахування, утримання та сплату податку до бюджету є, зокрема, платники податку, визначені у ст.2 цього Закону.

Водночас, податкове законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997р. №168\97-ВР, із внесеними змінами і доповненнями не містить положень, відповідно до яких на покупця покладався б обов'язок по сплаті ПДВ не тільки продавцю, але ще й до бюджету.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2010 року по справі №2-а-6938/09/1370 - без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Олендер

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23.06.2011 року