Ухвала суду № 16483407, 30.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 р. Справа № 19324/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Дяковича В.П., Яворського І.О.

при секретарі судового засідання Поворознику Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Чортківському районі Тернопільської області на постанову Господарського суду Тернопільської області від 08 грудня 2006 року по справі за позовом Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції в Чортківському районі Тернопільської області про скасування податкового рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів» звернулось 10.10.2006 року в суд з адміністративним позовом, в якому просило скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45275,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на невідповідність висновків, викладених у акті перевірки фактичним обставинам справи, відсутність з боку позивача порушень законодавства, яке визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, з огляду на що, на думку позивача, оспорюване рішення суперечить вимогам нормативно - правових актів України, а відтак підлягає скасуванню.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 08 грудня 2006 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення Державної податкової інспекції в Чортківському районі Тернопільської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000682303/0 від 18 серпня 2006 року в частині застосування 43700 (сорок три тисячі сімсот) грн. 65 коп. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позову відмовлено.

Суд виходив з норм статті 71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги в цій частині, як обґрунтовані та належним чином доведені слід задоволити.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В основному покликається на порушення судом п.4 ст. 11 КАС України, тобто не вжито всіх передбачених заходів, необхідних для з'ясування обставин у даній справі, а також посилається на норми ст. 70 КАС України, згідно якої під час дослідження матеріалів даної справи безпідставно надано перевагу доказам, які взагалі не є належними та допустимими.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її аргументованою.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що за результатами проведеної перевірки щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, посадовими особами контролюючого органу 10.08.2006 року складено акт за №79/23/00956187.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення підприємством вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000 року №1776-111 (надалі Закон). Зважаючи на наведені обставини, 18.08.2006 року Державною податковою інспекцією відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та пункту 1 статті 17, 22 Закону до позивача, згідно з рішенням №0000682303/0 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 45275,65 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний вище акт ненормативного характеру оскаржувався платником податків позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання, в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону №2181. Проте, за результатами розгляду контролюючими органами первинної скарги рішення №0000682303/0 від 18.08.2006 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

У акті перевірки посадовими особами контролюючого органу зафіксовані наступні порушення позивачем вимог п.1, п.2, п. 13 статті 3 Закону, а саме: не проведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений довіреності у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій; невидача особі, яка отримує товар, розрахункового документу встановленої форми на повну суму проведеної операції; незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків суми коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до п.13 статті 3 Закону суб'єктами господарювання зобов'язано забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків суми коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Посадовими особами контролюючого органу констатовано, що на місці проведення розрахунків знаходилось 35452,46 грн., в той час як за даними поточного звіту реєстратора розрахункових операцій сума готівкових коштів становить 26397, 33 грн.

Враховуючи, що статтею 22 Закону визначено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, відповідно за вказане порушення до державного підприємства застосовано 43275,65 грн. штрафу.

Судова колегія бере до уваги доводи апелянта про те, що в порушення п.4 ст. 11 КАС України судом не вжито всіх передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування обставин у даній справі. Насамперед той факт, що основною підставою для часткового скасування даного рішення стало те, що суд першої інстанції вважає сумнівною можливість вчинити на протязі 13 хв. дії, які були вчинені працівниками податкового органу для проведення перевірки, а саме пред'явити службові посвідчення, ознайомити працівників підприємства з направленнями на перевірку, перерахувати наявну у касі готівку (35452,46 грн.) скласти опис наявних готівкових коштів та роздрукувати денний звіт. Проте, відповідач пояснює, що в момент проведення перевірки всі гроші були складені у пачку покупюрно, саме це і пришвидшило підрахунок таких.

Крім того судом першої інстанції не взято до уваги твердження відповідача про те, що опис наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків складено безпосередньо перед роздрукуванням денного звітного чека, а відсутність години пояснюється лише технічною помилкою зробленою випадково. Також варто зазначити, що представники позивача після закінчення перевірки відмовились від підпису та одержання матеріалів перевірки, тобто працівники мали можливість дописати годину, однак помилково це не було зроблено.

Суд першої інстанції посилається на свідчення представників позивача, відповідно до яких гроші у касу надійшли після початку перевірки. Відповідно, як аргумент було представлено лист від 10.08.2006 року, згідно якого водій підприємства здійснив доставку борошна п/п ОСОБА_1 у м. Борщів Тернопільської області, в якому зазначено, що автомобіль підприємства КРАЗ виїхав з території підприємства о 9:00 год. та повернувся о 17:00 год., проте слід врахувати - підприємство, щоб не порушувати права працівника та трудове законодавство у дорожніх листах постійно зазначає тривалість робочого часу, а не переїзду.

Крім того в накладній №2881, яку було надано позивачем, немає жодних посилань на суму, яку повинен сплатити п/п ОСОБА_1, а зазначено лише найменування товару та його кількість, що суперечить ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV та п.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та відповідно встановлено обовязкові реквізити для первинних документів.

Також судом не взято до уваги доводи податкового органу, щодо правомірності складеної довіреності на передачу готівкових коштів, що була долучена позивачем до позову та яка повністю не відповідає вимогам законодавства, оскільки Інструкцією про порядок виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99, передбачено, що бланки довіреностей є документами суворої звітності і передбачають їх виготовлення друкарською нумерацією та встановлено суворі вимоги щодо їх заповнення. Відповідно до п. 4 вищенаведеної Інструкції довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства. Тому водій ОСОБА_2 мав би мати довіреність на одержання готівки і від імені ДП «Чортківський комбінат хлібопродуктів».

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п. 3, 202, 205 ч. 2, 207, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Чортківському районі Тернопільської області задоволити.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 08 грудня 2006 року по справі №14/308-4178/5022 скасувати в частині задоволення позову про скасування податкового рішення №0000682303/0 від 18 серпня 2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 43700, 65 грн. та в цій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М.Обрізко

В.П.Дякович

Судді І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 03.06.2011 року