Ухвала суду № 16483294, 14.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 р. Справа № 14872/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Стецків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ТзОВ «Бучач-агро» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.01.2010 року у справі за позовом ТзОВ «Бучач-агро» до Бучацької МДПІ Монастирецького відділення про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановила:

У грудні 2009 року ТзОВ «Бучач-агро» звернулося з позовом до Бучацької МДПІ Монастирецького відділення про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №97/0000162300/0, №99/0000152300/0 від 10.06.2009 року.

Позивач вказував, що на підставі акту перевірки №243/23/31878071 від 28.05.2009 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №97/0000162300/0, №99/0000152300/0, згідно яких позивачу донараховано 560074 грн. податку на додану вартість, 112014,80 грн. штрафних санкцій та 3538,25 грн. податку на прибуток, 707,65 грн. штрафних санкцій.

Позивач оскаржував податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте такі залишені без змін.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернувся до суду.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.01.2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду оскаржив позивач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що працівниками Бучацької МДПІ в період з 14 квітня 2009 року по 25 травня 2009 року на підставі направлень проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бучач-агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р, по 02.04.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 02.04.2009р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 28.05.2009 р. №243/23/31878071, яким встановлено порушення ТОВ «Бучач-агро»" п.4.1 ст.4. п.5.9, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від

22.05.1997р. №283/97- ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 538,25 грн., у тому числі за 4 квартал 2008р. на 3 538,25 грн., а також пп.3.1.1, п. 3.1 ст.3 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2009 року на суму 560 074 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 10.06.2009 року №99/0000152300/0 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 4 245,90 грн. та № 97/0000162300/0 за платежем податок на додану вартість на суму 672 088,80 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями позивач 17 червня 2009 р. оскаржив їх до Бучацької МДПІ. Бучацька МДПІ своїм рішенням № 4711/25-003 від 13 липня 2009р. про результати розгляду первинної скарги залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а первинну скаргу підприємства без задоволення.

В подальшому позивачам було подано повторну скаргу до ДПА у Тернопільській області, яка своїм рішенням від 18.09.09р. № 13870/10/25-007/334 про результати розгляду повторної скарги залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а повторну скаргу підприємства без задоволення.

Також підприємство звернулось із повторною скаргою до ДПА України, яка своїм рішенням від 27.11.09 № 12275/6/25-0515 про результати розгляду повторної скарги залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення Бучацької МДПІ від 10 червня 2009 року, а повторну скаргу підприємства без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, згідно з протоколом зборів засновників від 6 березня 2009 року № 1 ТОВ «Бучач-агро» було прийнято рішення про припинення діяльності товариства, у зв'язку з неліквідністю. Зборами затверджено ліквідаційну комісію товариства. ТОВ «Бучачагрохлібпром» (як основний кредитор) звернулося до ліквідаційної комісії ТОВ «Бучач-агро» з пропозицією викупити цілісний майновий комплекс з усіма активами та зобов'язаннями (лист від 26.03.2009р.). Ліквідаційна комісія товариства дала згоду на проведення реалізації цілісного майнового комплексу.

Згідно з актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 1 квітня 2009 року ліквідаційна комісія ТОВ «Бучач-агро» передала, а комісія ТОВ «Бучачагрохлібпром» прийняла активи на суму 4 951 443,43 грн., зокрема: товари на суму 4 055 725,10 грн. і дебіторську заборгованість по розрахунках з іншими дебіторами на суму 245 209,01 грн.

Вартість ТМЦ, переданих ТОВ «Бучачагрохлібпром» на суму 4 055 725 грн., ТОВ «Бучач-агро» відобразило у р. 3 «Операції, що не є об'єктом оподаткування» декларації з ПДВ за квітень 2009 року з посиланням на підпункт 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про ПДВ» (не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку іншому платнику податку).

Колегією суддів встановлено, що при реалізації всіх активів (цілісного майнового комплексу) Товариство дотримувалось вимог п.п. 3.2.8 п.3.2. ст.3 Закону України "Про ПДВ".

Однак контролюючий орган, при прийнятті рішення посилається на п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про ПДВ", що не має ніякого відношення до норми п.п. 3.2.8.

У відповідності до ч.3 ст. 66 "Майно підприємства" Господарського кодексу України "цілісний майновий комплекс підприємства визначається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод на умовах та в порядку, визначених цим Кодексом та Законами, прийнятими відповідно до нього".

Товариство у відповідності до норми п.п.3.2.8 здійснило поставку цілісного майнового комплексу, а не приєдналось, і теж не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

У відповідності до п.1.7 ст.1 "Визначення термінів" Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-111 активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності, або повного господарського відання.

Все це майно є сукупними активами, тобто є цілісним майновим комплексом, який є матеріальною основою господарської діяльності і може бути об'єктом купівлі-продажу, оренди та інших угод.

Крім того, згідно п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 "Конфлікт інтересів та податкові роз'яснення": у разі коли норми Закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі Закону, або коли норми різних Законів чи інших нормативно-правових актів припускають неоднозначно (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків та і контролюючого органу - рішення приймається на користь платника податку.

Звідси одні і ті ж норми трактуються по-різному, що створило "штучний" конфлікт" інтересів, якого насправді немає, адже у п.п. 3.28, п.3.2 ст. 3 ЗУ "Про ПДВ" все це чітко зазначено.

Як свідчить вищенаведене, поверхневе дослідження операції з продажу сукупних валових активів, привело до неправильного висновку щодо донарахування податку на додану вартість, застосувавши при цьому норму п.п.3.3.1, а не п.п.3.2.8 Закону України "Про ПДВ".

Аналогічна ситуація з донарахування податку на прибуток підприємства та фінансових санкцій по цьому на загальну суму 4245,90 грн.

Із акту перевірки видно, що доходи донараховані на суму 3920000 грн., а витрати донараховані в сумі 3934153 грн., або донарахований збиток повинен становити 14153 грн.

Звідси: згідно акта перевірки, переплата ТзОВ "Бучач-агро" по податку на прибуток становить 3538,25 грн.

Це ще раз вказує на те, що висновки у акті зроблені на припущеннях, без належного аналізу нормативно-правових актів та фактичних даних, які містилися в даних бухгалтерського обліку та звітності, а суд першої інстанції не надав цьому належної оцінки.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції неналежно оцінив докази у справі та безпідставно прийшов до переконання про достатність та достовірність доказів у цій справі.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, постанова підлягає скасування так як прийнята з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів -

постановила:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Бучач-агро» задоволити. Скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.01.2010 року по справі №-2-а-3680/09/1970 та прийняти нову постанову, якою задоволити позов ТзОВ "Бучач-Агро" про визнання нечинними рішень №97/0000162300/0 та №99/0000152300/0 від 10.06.2009 року, прийнятих Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Олендер

В. Каралюс

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.06.2011 року