Ухвала суду № 16483419, 26.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011 р. Справа № 33990/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бичківська меблева фабрика» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бичківська меблева фабрика» до державної податкової інспекції у Рахівському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И Л А :

товариство з обмеженою відповідальністю «Бичківська меблева фабрика» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Рахівському районі в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14 січня 2010 року № 00012351/0/257/10/23-00/2.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Бичківська меблева фабрика» оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушення норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно акту перевірки податкового органу підставою для визначення завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 276985,00 грн. є те, що податкові накладні виписані у попередніх податкових періодах - грудні 2008 року та 2009 році і включені до складу податкового кредиту товариства у серпні 2009 року без подання уточнюючих розрахунків по податкових деклараціях за відповідні періоди.

Державна податкова інспекція у Рахівському районі в акті перевірки фіксує і підтверджує правильність визначення податкового кредиту з податку на додану вартість за вказані періоди по вказаних епізодах та його сплату постачальникам в ціні товару позивачем.

Порушенням по наведеному епізоду є те, що ДПІ у Рахівському районі вважає, що для отримання бюджетного відшкодування необхідно подати уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а саме збільшення суми бюджетного відшкодування у періодах, коли виникало таке право на відшкодування ПДВ з бюджету та додатки до них. Тобто вказаним висновком у акті перевірки податковий орган не заперечує виникнення права товариства на бюджетне відшкодування в сумі 276985,00 грн.

Виходячи з висновків акту товариством дотримані всі норми законодавства щодо заявлення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Законом не заборонено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким правом не скористався, то він не позбавлений права формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить норми, яка б обмежувала право платника податку на податковий кредит за запізнілими податковими накладними. Норма Закону передбачає здійснення відшкодування податку на додану вартість залежно від оплати такого податку в ціні товарів, робіт та послуг отриманих від постачальників за попередні податкові періоди (п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7). Факт сплати податку на додану вартість за отримані товари, роботи та послуги у відповідних періодах податковий орган підтверджує в акті перевірки і не бере під сумнів. Суд першої інстанції не врахував цієї норми.

Спірне бюджетне відшкодування формувалось на підставі нарахованого податкового кредиту з ПДВ, податковий облік якого підтверджений належно оформленим реєстром виданих та отриманих податкових накладних з податку на додану вартість, ведення якого передбачено пп. 7.2.8 Закону України «Про податок на додану вартість» та сплатою цього податку у попередніх звітних періодах в складі ціни за поставлені товари, роботи та послуги. Актом перевірки не встановлено відсутності сплати податку по вказаній позиції або неправильного ведення реєстру. Таким чином, платник податку правильно визначив показники від'ємного значення податку та сум бюджетного відшкодування за спірний період.

Відповідачем не заперечується, що позивачем сформовано податковий кредит за спірні періоди на підставі податкових накладних, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством та підтверджено сплату коштів покупцям у складі ціни товару. Перевіркою не встановлено жодних порушень з боку позивача вимог податкового законодавства.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2010 року № 00012351/0/257/10/23-00/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 276985,00 грн. та висновки акту перевірки щодо зменшення валових витрат є протиправними.

Виходячи з наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією у Рахівському районі Закарпатської області з 21.12.2009 року по 25.12.2009 року було проведено виїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Бичківська меблева фабрика», за результатами якої складено акт № 70/2351/33868772 від 30.12.2009 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Бичківська меблева фабрика» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося в період з 01.08.2009 по 31.08.2009 року». Згідно вище вказаного акту перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» й завищення позивачем бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 276985 гривень. На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2010 року № 00012351/0/257/10/23-00/2 про зменшення товариству суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 276985 гривень .

Крім того судом першої інстанції встановлено, що згідно з поданою позивачем, котрий є правонаступником ТзОВ «Сведвуд Україна» до ДПІ у Рахівському районі податковою декларацією з ПДВ за вересень 2009 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 340 094 гривні. За даними розрахунку суми бюджетного відшкодування залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 1175208 гривень, який виник у липні 2009 року в сумі 856123 грн. та серпні 2009 року в сумі 319085 гривень. За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Бичківська меблева фабрика» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2009 року (акт від 09.11.2009 «59/2351/33868772) зменшено податковий кредит заявлений платником за серпень 2009 року на 10 109 гривень .

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно вказав, що згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів(послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 вище вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках., оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), а згідно пп.7.5.1 п.7.5 цієї ж статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт; послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг).

Крім того судом першої інстанції правильно зазначено, що згідно пп.4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за № 702/10982, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то він зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість(без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок . Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації. Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Суд першої інстанції вірно вважав, що оскільки позивачем податковий кредит за серпень 2009 року сформовано на підставі податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах - у жовтні 2006 року, у грудні 2006 року, у серпні 2008 року, у вересні 2008 року, у жовтні 2008 року, у листопаді 2008 року, у грудні 2008 року, у січні 2009 року, у лютому 2009 року, у березні 2009 року, у квітні 2009 року, у травні 2009 року, у червні 2009 року на загальну суму 310109 гривень, а уточнюючі розрахунки до податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за відповідні періоди не подано, т о відповідно податковим органом правильно виключено з податкового кредиту по податку на додану вартість підприємства за серпень 2009 року 310109 гривень. Враховуючи відповідне зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року, відповідачем правовірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивачу за вересень 2009 рок в сумі 276985 гривень .

На підставі вище викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бичківська меблева фабрика» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року у справі № 2а-176/10 без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк