Ухвала суду № 16483077, 02.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1642/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Суддя-доповідач: Лічевецький І.О. У Х В А Л А Іменем України

"02" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Заборовській О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2010 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія»до державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про зобовязання державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва надати до Головного Управління Державного казначейства України у місті Києві висновок про відшкодування з Державного бюджету податку на додану вартість в сумі 378034, 00 грн. та зобовязання Головного Управління Державного казначейства України у місті Києві вчинити дії, передбачені підпунктом 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», шляхом перерахування на рахунок 378034, 00 грн. податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Словянська солевидобувна компанія»звернулось до суду з позовом про зобовязання ДПІ у Дніпровськомурайоні м. Києва надати органам Державного казначейства України висновок щодо відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 378034 грн. Позивач просив також зобовязати Головне Управління Державного казначейства України у місті Києві (надалі за текстом «ГУДКУ в м. Києві») вчинити дії, передбачені підпунктом 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», шляхом перерахування на рахунок 378034, 00 грн. податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2010 р. позов задоволено частково. Зобовязано ДПІ у Дніпровському районі міста Києва надати до ГУДКУ в м. Києві висновок про відшкодування ТОВ «Словянська солевидобувна компанія»з Державного бюджету суму податку на додану вартість в розмірі 378034, 00 грн. за березень 2009 р. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування судових витрат із сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

ГУДКУ в м. Києві подано апеляційну в якій відповідач просить змінити постанову суду, зазначивши, що відшкодування судових витрат має здійснюватись з місцевого бюджету.

В апеляційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва просить скасувати ухвалене у справі судове рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши повноту встановлення місцевим судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Розглядаючи спір по суті Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку, що зміст позовних вимог свідчить про обрання позивачем належного способу захисту порушеного права шляхом зобовязання податкового органу надати висновок про відшкодування ПДВ, а дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Разом з тим, такий висновок не ґрунтується на положеннях чинного процесуального законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва провела позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Словянська солевидобувна компанія»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку за березень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 лютого 2009 р. по 28 лютого 2009 року, за результатами якої було складено довідку від 17 червня 2009 р. № 1938/23-721/30098637.

Згідно цієї довідки правомірність заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ за березень 2009 року в розмірі 378033, 00 грн. підтвердити неможливо у звязку з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобовязання ДПІ у Дніпровському районі м. Києва надати висновок щодо відшкодування суми податку на додану вартість суд попередньої інстанції виходив з неправомірності дій відповідача, який зобовязаний був у строки, визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», надати його органам Державного казначейства України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обовязків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням змісту наведених правових положень та приписів пп. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які визначають порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, суд попередньої інстанції не врахував, що заявлені позовні вимоги щодо зобовязання ДПІ надати висновок про відшкодування ПДВ не відповідають встановленому законом способу захисту права на отримання платником податку бюджетного відшкодування і не підлягають розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Встановлений же підпунктами 7.7.4 - 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що у разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування.

Визначений законом порядок взаємодії органів державної податкової служби та державного казначейства при розгляді заяви платника податку про бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку стосується компетенції цих органів, порядок реалізації якої не може визначатися інакше як цими органами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в суді, провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про зобовязання ДПІ у Дніпровському районі м. Києва надати висновок щодо відшкодування суми податку на додану вартість слід закрити.

Що стосується апеляційної скарги ГУДКУ в м. Києві, то судова колегія враховує, що відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки відповідачами у справі є органи державної влади, суд першої інстанції обґрунтовано визначив джерело відшкодування судових витрат.

Керуючись статтями 157, 160, 198, 203, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в м. Києві залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2010 р. в частині задоволених позовних вимог про зобовязання державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва надати до Головного Управління Державного казначейства України у місті Києві висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія»з Державного бюджету суму податку на додану вартість в розмірі 378034, 00 грн. за березень 2009 р. та в частині розподілу судових витрат скасувати.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про зобовязання державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва надати до Головного Управління Державного казначейства України у місті Києві висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія»з Державного бюджету суму податку на додану вартість в розмірі 378034, 00 грн. за березень 2009 року.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2010 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 07 червня 2011 р.