Ухвала суду № 16482771, 09.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-8744/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" червня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" та Державної податкової інспекції у місті Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до Державної податкової інспекції в м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню сум ПДВ в розмірі 404157,00 грн., -

в с т а н о в и л а:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року позов задоволено частково. Суд постановив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 03.11.2010 року № 0001302304/0.

В апеляційній скарзі представник Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат", вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняте нове рішення про задоволення позову.

В апеляційній скарзі представник Державної податкової інспекції у місті Житомирі, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову та прийняте нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В запереченні на апеляційну скаргу представник Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат", зазначивши, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є правомірним та законним, просить залишити апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Державної податкової інспекції в м. Житомирі, про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для зменшення Приватному акціонерному товариству "Житомирський меблевий комбінат" бюджетного відшкодування за липень-серпень 2010 року на загальну суму 404157,00 грн., по місяцях: за липень 2010 року - 212647,00 грн., за серпень 2010 року - 191510,00 грн., згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 03.11.2010 року № 0001302304/0, слугував висновок ДПІ у м.Житомирі, викладений в акті від 18.10.2010 року №7957/23-2/32744172 "Про результати позапланової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат", код ЄДРПОУ 32744172, з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень та серпень 2010 року, що виникли за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у періодах: червень та липень 2010р.", про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вказаний період на 404157,00 грн. у зв'язку з порушенням п.п.7.2.3 п.7.2 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на те, що платником до складу податкового кредиту включено суми податку, що не підтверджені податковими зобовязаннями постачальників, крім того, деякі з них мають ознаки сумнівності, та безпідставним включенням до складу податкового кредиту за червень 2010 року суми ПДВ по податковим накладним попередніх звітних періодів.

На думку податкового органу, платником до складу податкового кредиту червня 2010 року включено суми податку на додану вартість в розмірі 195579,90 грн., що не підтверджені податковими зобовязаннями постачальників у звязку з тим, що відповідно до бази даних-інформаційних ресурсів ДПА України за червень 2010 року у позивача рахується розбіжність по податковому кредиту, а саме: по ПП "Альваір Буд" на суму ПДВ 108333,33грн., ПП "Укрпромтехбуд" на суму ПДВ 83087,50грн., ТОВ "ФОРТІСГРУП" на суму ПДВ 4159,07грн. Також, на порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставно включено до складу податкового кредиту за червень 2010 року ПДВ на загальну суму 17067,54 грн. за червень, липень, листопад, грудень 2009 року, березень, квітень 2010 року.

За липень 2010 року платником до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість в розмірі 191510,29 грн., що не підтверджені податковими зобовязаннями постачальників у звязку з тим, що відповідно до бази даних-інформаційних ресурсів ДПА України за липень 2010 року у позивача рахується розбіжність по податковому кредиту, а саме: по ПП "Альваїр Буд" на суму ПДВ 1125,00грн., ПП "Укрпромтехбуд" на суму ПДВ 83087,50грн., ТОВ "ФОРТІСГРУП" на суму ПДВ 16500,00грн., ТОВ "Будівельна компанія "Тріумф" на суму ПДВ 83333,33грн., ПП "ФБМ-Україна" на суму ПДВ 464,46грн., ТОВ "Обербетон Україна" на суму ПДВ 7000,00грн.

Відповідно до бази даних-інформаційних ресурсів ДПА України (система обробки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів) на момент перевірки встановлено, що постачальник ТОВ "ФОРТІСГРУП" має ознаки сумнівності (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Житомирі прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001302304/0 від 03.11.2010 року, яким за порушення п. 1.8 ст. 1, п.п.7.2.3 п.7.2 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачу зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: за липень 2010 року - 22647,00 грн., за серпень 2010 року - 191510,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що включені позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 404157,00 грн. в деклараціях за червень-липень 2010 року підтверджені податковими накладними, виписаними платниками податку на додану вартість та придбаний товар оплачений, сторонами не заперечується.

Те, що податкові накладні за червень, липень, листопад, грудень 2009 року, березень, квітень 2010 року, по яким сума ПДВ у розмірі 17067,54 грн. була включена до податкового кредиту червня 2010 року, отримані позивачем в червні 2010 року підтверджується журналом вхідної кореспонденції і відповідачем не спростовується, як і те, що вказана сума була включена позивачем в податковий кредит інших податкових періодів.

ДПА України своїм листом від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417 чітко дала розяснення про те, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Будь-яких доказів щодо обізнаності позивача із станом податкового обліку вказаних в вищезазначеному акті перевірки постачальників та виконання ними обов'язку щодо сплати податку до бюджету відповідач не навів.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що що розбіжність по податковому кредиту у позивача з постачальниками, яка відображена в базі даних-інформаційних ресурсів ДПА України не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість та не ставить формування податкового кредиту в залежність від неналежного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань і сплати ними сум до державного бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, тому оскаржуване податкове повідомлення рішення є нечинним і підлягає скасуванню, враховуючи викладене.

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону України "Про податок на додану вартість" передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.

Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язанням іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).

Положення п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як неодмінної умови бюджетного відшкодування стосується саме платника податку - покупця постачальникам товарів (послуг) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Оскільки ДПІ у м.Житомирі не приймалося рішення про направлення висновку про відшкодування позивачу сум ПДВ, то на думку суду, Головним управлінням Державного казначейства в Житомирській області не порушено жодних прав чи інтересів позивача, з таких підстав.

Відповідно до п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п"яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційних скаргах доводи необґрунтованими і такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Житомирський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року залишити без змін.

Повний текст виготовлено 14 червня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: