Ухвала суду № 16482468, 16.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-15315/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддівВасиленка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-корпорація»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Голови Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення Манжосова Володимира Анатолійовича, Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, третя особа - Акціонерне товариство закритого типу «Українська незалежна ТВ-корпорація»про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення щодо відмови у наданні інформації на інформаційний запит позивача від 22 вересня 2010 року тазобовязано Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення надати ОСОБА_2 копії рішень про надання телеканалу “Інтер” (Акціонерне товариство закритого типу “Українська незалежна ТВ-корпорація”) або його правопопередникам (код 23507865) ліцензій на ефірне мовлення на 391 канал в 24областях України, копії рішень про оголошення конкурсів, в яких Акціонерне товариство закритого типу “Українська незалежна ТВ-корпорація” або його правопопередники (код 23507865) визнавалися переможцями та на підставі яких Акціонерному товариству закритого типу “Українська незалежна ТВ-корпорація” або його правопопередникам видавалися ліцензії на ефірне мовлення, копії рішень про переоформлення ліцензій Акціонерного товариства закритого типу “Українська незалежна ТВ-корпорація” або його правопопередників (код23507865) на ефірне мовлення. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

На вказану постанову суду Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення та Акціонерне товариство закритого типу «Українська незалежна ТВ-корпорація», кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просять її скасувати і прийняти нову, - про відмову в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 вересня 2010 року позивач звернувся до Національної ради із запитом про надання йому засвідчених копій рішень Національної ради про надання телеканалу “Інтер” (Акціонерне товариство закритого типу “Українська незалежна ТВ-корпорація”) або його правопопередникам ліцензій на ефірне мовлення на 391 канал в 24областях України, про оголошення конкурсів, в яких Акціонерне товариство закритого типу “Українська незалежна ТВ-корпорація” або його правопопередники визнавалися переможцями, про переоформлення ліцензій Акціонерного товариства закритого типу “Українська незалежна ТВ-корпорація” або його правопопередників на ефірне мовлення.

30 вересня 2010 року Голова Національної ради Манжосов В.А. відмовив у наданні запитаної інформації. Відмова у наданні інформації мотивована тим, що копії рішень Національна рада видає на вимогу ліцензіата, стосовно якого було прийнято відповідне рішення.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що Національною радою не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо відмови у наданні інформації на інформаційний запит позивача від 22 вересня 2010року з урахуванням вимог встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інформацію»всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Статтею 10 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію забезпечується: обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення; створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації; вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством; створенням механізму здійснення права на інформацію; здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Частина 2 ст. 28 Закону України «Про інформацію»передбачає, що за режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення»діяльність Національної ради є відкритою, а її рішення - доступними для субєктів інформаційних відносин.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про інформацію»доступ до відкритої інформації забезпечується, зокрема шляхом: безпосереднього її надання заінтересованим громадянам, державним органам та юридичним особам. Обмеження права на одержання відкритої інформації забороняється законом.

У звязку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що звернення позивача до Національної ради про надання копій прийнятих нею рішень є реалізацією його конституційного права на отримання інформації, здійснення якого, в силу статті 34 Конституції України, може бути обмежене тільки законом та в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоровя населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Що ж стосується твердження апелянтів про те, що Національна рада правомірно послалася на ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", відмовляючи позивачу у видачі затребуваних документів, оскільки дана стаття виключає можливість надання таких документів будь-кому іншому, окрім ліцензіата, то це твердження спростовується тим, що дана норма не регулює порядок надання інформації особам та не встановлює будь-яких обмежень у доступі до рішень Національної ради, а лише встановлює строк для видачі рішення на звернення ліцензіата. Більше того, такі обмеження виключно встановлені іншими законодавчими актами, а саме ст. 37 Закону України «Про інформацію», ст. 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, жодна з яких не може підстав бути застосованою в даному випадку в якості обґрунтування відмови позивачу у наданні інформації.

До того ж, колегія суддів бере до уваги положення ч. 4 ст. 29 Закону України «Про інформацію»в якій зазначено, що громадяни, яким ця інформація необхідна для виконання своїх професійних обовязків, користуються переважним правом на одержання відкритої інформації.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії стосовно відмови у наданні позивачу копій рішень Національної ради порушують його право на вільне отримання інформації та мають бути визнані протиправними.

Також, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відмовив в частині позовних вимог з мотивів викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо часткової обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та обєктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Апелянти, як субєкти владних повноважень, не довели обґрунтованість своїх доводів, їх позиція не узгоджується з нормами матеріального права.

Доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-корпорація»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 21.06.2011.