Постанова № 16482294, 16.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-17619/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"16" червня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Бєлової Л.В., Безименної Н.В.

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2011 у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва до Фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

02.12.2010 ДПІ у Деснянському районі м. Києва звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ФО ОСОБА_2 про стягнення недоїмки та штрафу за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік у сумі 17039,34 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2011 вищевказаний адміністративний позов задоволено: стягнуто з фізичної особи ОСОБА_2 кошти у сумі 17039,34 грн. на р/р 33213800700004 УДК у Деснянському районі ГУ ДКУ у м. Києві, ідентифікаційний номер 26077891 ГУ УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу: 11010100.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду зміні.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований, як платник податків та йому присвоєно індивідуальний номер НОМЕР_1.

26.03.2009 відповідачем подана до ДПІ у Деснянському районі м. Києва декларація про доходи, одержані за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 (а.с. 9-15). Згідно поданої декларації відповідач одержав дохід від продажу акцій в розмірі 204155,73 грн.

Сума податку з доходів фізичних осіб, згідно поданої декларації, яку слід сплатити відповідачеві до бюджету становила 30623,36 грн. При тому, що граничний термін сплати даного податкового зобовязання з податку доходів фізичних осіб 30.07.2009.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, фактична сплата податкового зобовязання в розмірі 30623,36 грн. відбулася 08.12.2009, тобто з затримкою 158 днів.

Факт затримки сплати податкового зобовязання виявлений проведеною ДПІ у Деснянському районі м. Києва перевіркою та зафіксований в акті перевірки № 5 від 10.03.2010 (а.с. 19).

На підставі встановлених в акті порушень ч. 2 пп. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та на підставі п. 3 ч. 1 пп. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону платнику податків нараховано штраф у розмірі 15311,68 грн. та відповідно прийнято № 0000051702/0 податкове повідомлення рішення від 10.03.2010 (а.с. 20).

Дане податкове повідомлення рішення розміщено на дошці податкових оголошень 06.05.2010 та вважається врученим згідно ч. 3 пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому день розміщення податкової вимоги вважається днем її вручення.

Колегія суддів не визнає обґрунтованими твердження апелянта про протиправність прийнятого відносно нього податкового повідомлення-рішення та нарахованого йому штрафу у звязку із відсутністю його провини, оскільки він звертався до ТОВ КБ «Укрпромбанк»з заявою від 24.03.2009 та з повторною заявою від 10.06.2009 із вимогою сплатити нараховані йому податкові зобовязання за 2008 рік у сумі 30623,36 грн. на реквізити податкового органу; а тому стверджує, що не з власної вини був змушений сплатити узгоджене податкове зобовязання тільки в день отримання у банку належних йому грошових кошті - 18.12.2009.

Так, ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звернення відповідача до банку з заявою видати належні йому кошти чи перерахувати їх на певний рахунок не є тими документами які можуть породжувати ініціювання грошового переказу, оскільки заяви відповідача не являються розрахунковим документом, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснювати переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Таким чином, факт подання відповідачем заяв до банку із заявою перерахувати суму податку до бюджету не звільняє його від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів.

Окрім того, взагалі питання розпорядження відповідачем власними коштами, в даному випадку коштами на депозитному рахунку, не повязане з виконанням податкових зобовязань. Недостатність власних коштів, в тому числі і тих, що розміщені на депозитних рахунках, не звільняє платника від сплати податкового зобовязання у визначених законом розмірах та у встановлені строки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки у встановлений ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»термін, відповідачем податкове повідомлення рішення оскаржене не було, є законні підстави вважати, що визначене податковим органом зобовязання є узгодженим.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визначається сумою податкового боргу платника податків.

Заборгованість ФО ОСОБА_2 в добровільному порядку не сплачена та складає 17039,34 грн.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача, однак у вступній, описовій, мотивувальній та резолютивній частинах помилково зазначив, що відповідач являється суб`єктом підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів відповідач ОСОБА_2 не є суб`єктом підприємницької діяльності, у зв`язку з чим колегія суддів вважає необхідним змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2011, виключивши з її тексту посилання на те, що відповідач є субєктом підприємницької діяльності.

Так само, судом першої інстанції невірно вказано назву податкового зобовязання ОСОБА_2 Замість податку з доходів найманих працівників належно вказати податок з доходів фізичних осіб. Враховуючи, що дана помилка не впливає на сутність прийнятого судового рішення, колегія суддів доходить висновку про необхідність внести відповідні зміни до оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2011 у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва до Фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості змінити.

З тексту постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2011 (вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин) виключити посилання на те, що відповідач ОСОБА_2 є суб`єктом підприємницької діяльності.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Н.В. Безименна

Л.В. Бєлова

Повний текст виготовлено 21 червня 2011 року.