Ухвала суду № 16482116, 21.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7116/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" червня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика»до Ірпінської обєднаної Державної податкової інспекції Київської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Білицька меблева фабрика»звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської обєднаної Державної податкової інспекції Київської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Свої вимоги мотивує тим, що вважає спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій щодо порушення строків розрахунків в іноземній валюті між резидентом та нерезидентом України незаконним, оскільки податковий орган визначив 30-денний граничний термін сплати на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який, на його думку, до даного випадку застосовуватись не повинен.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Відкрите акціонерне товариство «Білицька меблева фабрика»подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Білицька меблева фабрика»є юридичною особою і зареєстрована 25.05.1993 року виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області, платник податків перебуває на обліку в Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області.

У липні 2010 року Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 28.11.2009 року по 12.07.2010 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 12.07.2010 року № 1244/22-0/05509300, за змістом якого в результаті перевірки виявлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про поряд здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виявилось що виявилось у недотриманні законодавчо встановлених строків отримання валютної виручки від нерезидента та зарахуванні на рахунок позивача за експортним контрактом від 27.02.2009 року № 27/02/06, укладеним між позивачем та компанією Invetntar ApS»(Данія), згідно з яким позивач здійснив поставку товару на загальну суму 697476,15 грн. або 91031,00 євро.

Крім того, за контрактом від 27.02.2009 року № 27/02/06, укладеним між позивачем та компанією Invetntar ApS»(Данія), позивач 13.06.2009 року перерахував на користь нерезидента кошти по ВМД від 29.08.2008 року № 931941 у сумі 8928.40 євро.

Виходячи з розміру пені (3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості), встановленого Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»за порушення строків розрахунків між резидентами та нерезидентами, податковим органом нараховано пеню на загальну суму 341023,17 грн.

За результатами перевірки Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області було прийнято рішення від 12.07.2010 року № 0000342200/0/2295 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 341023,17 грн.

Вказаним рішенням визначено, що сума штрафних (фінансових) санкцій підлягає сплаті у 30-денний термін, який встановлено на підставі підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державні цільовими фондами».

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що позивач не оспорював фактів порушення ним законодавчо встановлених строків розрахунків, що виявлені податковим органом під час перевірки, а також правильність нарахування пені та її розмірів, але вважає рішення про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій незаконним, оскільки податковий орган визначив 30-денний граничний термін сплати санкцій на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який, на думку позивача, до даного випадку не повинен застосовуватись.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було наведено підстав, згідно з якими він не погоджується зі спірним рішенням відповідача, а відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України доведено правомірність прийнятого рішення, а тому позов є необгрунтованим та задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»прийнятий Верховною Радою України з метою запобігання безпідставному вивезенню валютних цінностей та майна за межі України, у зв'язку з чим встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно із статтею 2 вказаного Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідальність, що передбачена статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності

В силу статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в редакції що діяла на момент прийняття спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, вказаний Закон був спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) та, зокрема, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункт 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

З урахування викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність спірного рішення відповідача та відсутність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика»залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: К.А. Бабенко

І.В. Федотов