Ухвала суду № 16481576, 16.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14827/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" червня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Спільного Українсько-німецького підприємства «Марком»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування рішення про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року СП «Марком»звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 0002682307/0/34483 від 20 вересня 2010 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2011 року вказаний адміністративний позов був задоволений.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що ТОВ «Термілюкс»має ознаки фіктивного підприємства, тому податкова накладна, видана вказаною юридичною особою, не надає право на податковий кредит.

Під час судового засідання представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2011 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку СП «Марком»з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Термілюкс»за період з 01 березня по 31 березня 2008 року, про що складено акт № 5422/2307/14364757 від 30 серпня 2010 року.

Згідно висновків вказаного акту перевірки позивачем порушено пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 1430310 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки № 5422/2307/14364757 від 30 серпня 2010 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002682307/0/34483 від 20 вересня 2010 року яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 2145465 грн. 00 коп. з яких 1430310 грн. 00 коп. за основним платежем та 715155 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаним повідомленням-рішенням СП «Марком»звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог СП «Марком»суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається відповідач, не є підставою для визнання недійсними здійснених позивачем з ТОВ «Термілюкс»юридично значущих дій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що між ТОВ «Термілюкс»та СП «Марком»було укладено договір № 01/11-2007 ТМ від 01 листопада 2007 року про надання послуг з передпродажної підготовки товару.

У звязку з виконанням вказаного договору ТОВ «Термілюкс»було видано позивачу податкову накладну № 13 від 31 березня 2008 року на загальну суму 8581860 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість 1430310 грн. 00 коп.

В акті перевірки № 5422/2307/14364757 від 30 серпня 2010 року зазначено, що в ході перевірки податковим органом було отримано документи, з яких вбачається, що ТОВ «Термілюкс»має ознаки фіктивності, що документально підтверджується поясненнями громадянина ОСОБА_2, який згідно реєстраційних є директором вказаного товариства. Згідно пояснень вказаної особи він здійснив реєстрацію ТОВ «Термілюкс»за винагороду, проте документів, які б засвідчували факт здійснення товариством фінансово-господарської діяльності не підписував. Вказана обставина також підтверджується висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві.

Відповідач вважає, що податкова накладна № 13 від 31 березня 2008 року у звязку з вищевикладеним є недійсною.

З огляду на наведене ДПІ у Дарницькому районі м. Києва в акті перевірки закріплено висновок про те, що податковий кредит СП «Марком»на суму 1430310 грн. 00 коп. є непідтвердженим та донараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів вважає, що дії позивача щодо включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 1430310 грн. 00 коп. на підставі податкової накладної, виданої ТОВ «Термілюкс», у повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, у відповідності до п. 1.7. ст. 1 вказаного Закону податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як раніше зазначалося, позивачем було надано відповідачу на підтвердження податкового кредиту в сумі 1430310 грн. 00 коп. відповідну податкову накладну.

Твердження апелянта про те, що позивач, посилаючись на податкову накладну № 13 від 31 березня 2008 року як на підставу виникнення податкового кредиту, порушив вимоги Закону, колегією суддів визнається необґрунтованим з наступних підстав.

У відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як було встановлено судом першої інстанції, на час укладення та виконання договору № 01/11-2007 ТМ від 01 листопада 2007 року про надання послуг з передпродажної підготовки товару ТОВ «Термілюкс»було зареєстроване як платник податку в податковому органі і йому було присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 3 ст. 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З огляду на те, що на момент формування позивачем податкового кредиту на суму 1430310 грн. 00 коп. на підставі податкової накладної № 13 від 31 березня 2008 року ТОВ «Термілюкс»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, колегія суддів вважає що такі дії позивача не можуть вважатися правопорушенням та слугувати підставою для донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Також ДПІ у Дарницькому районі м. Києва в акті перевірки № 5422/2307/14364757 від 30 серпня 2010 року було зроблено висновок про те, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що були ним сплачені у ціні договору № 01/11-2007 ТМ від 01 листопада 2007 року про надання послуг з передпродажної підготовки товару з огляду на те, що вказаний договір, на думку відповідача, є недійсним.

Придбання (виготовлення) товарів (робіт, послуг) здійснюється, зокрема, на підставі правочинів.

Правочин є недійсним в силу вимог закону та не потребує визнання його таким в судовому порядку у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України, якщо в момент вчинення такого правочину не було дотримано вимог, встановлених ч.ч. 1, 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідач, як на підставу недійсності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Термілюкс»фактично посилається на недотримання в момент його вчинення вимоги ч. 2 ст. 203 ЦК України. Проте, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин може бути визнаний недійсним у звязку із відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності особи на вчинення правочину лише в судовому порядку.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, на яку згідно ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обовязок доказування, не надала суду доказів того, що договір № 01/11-2007 ТМ від 01 листопада 2007 року є нечинним чи визнаний недійсним в судовому порядку.

За таких обставин судова колегія виходить з того, що договір № 01/11-2007 ТМ від 01 листопада 2007 року є чинним, а висновки акту перевірки про його недійсність є передчасними, не доведеними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 0002682307/0/34483 від 20 вересня 2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 02 березня 2011 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2011 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

Ухвала складена в повному обсязі 21 червня 2011 року.