Постанова № 16481572, 16.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-19089/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, Відділення Державного казначейства України у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та стягнення зайво сплаченого податку і штрафу, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Святошинському районі м. Києва та стягнути з бюджету через відділення ДКУ у Святошинському районі м. Києва ГУ ДКУ у м. Києві зайво сплачену у 2009 році суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1410 грн. 00 коп. та штраф за порушення повернення суми надміру сплаченого податку в розмірі 1410 грн. 00 коп.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження понесення ним витрат у розмірі 10800 грн. 00 коп.

Під час судового засідання представник відповідача ДПІ у Святошинському районі м. Києва підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відповідач Відділення Державного казначейства України у Святошинському районі м. Києва, будучи належним чином повідомлене про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилося. Про причини своєї неявки суд не повідомило.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника Відділення Державного казначейства України у Святошинському районі м. Києва в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника ДПІ у Святошинському районі м. Києва, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва задовольнити частково, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року скасувати в частині стягнення 1410 грн. 00 коп. штрафу за порушення повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було безпідставно відмовлено позивачу у реалізації права на податковий кредит.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачем 23 березня 2010 року було подано до ДПІ у Святошинському районі м. Києва Декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2009 року або за інший період звітного року, Перелік сум витрат, що включаються до складу податкового кредиту згідно із ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до якого включені суми коштів, сплачені на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання члена сімї першого ступеня споріднення на суму 108000грн. 00 коп. та розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податків або сплаті до бюджету, у тому числі з нарахуванням податкового кредиту .

Згідно вказаного розрахунку сума загального річного доходу, нарахованого протягом 2007 року у вигляді заробітної плати складає 13018 грн. 00 коп., сума податку з доходів фізичних осіб з оподатковуваного доходу 1953 грн. 00 коп., сума податку з доходів фізичних осіб до повернення 1507 грн. 00 коп.

Витрати, зазначені в переліку, позивачем були понесені у звязку із оплатою договору № 69/2008 ФЛ від 08 серпня 2008 року, укладеного з Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут», про навчання його доньки ОСОБА_2

Листом № 177/Т/17-130 від 13 січня 2011 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва відмовило позивачу у поверненні зайво сплаченого податку з посиланням на те, що ним не надано жодного документа на понесення витрат на навчання доньки.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивач має право на включити до складу податкового кредиту звітного року суму коштів, сплачених на користь закладу освіти у звязку з навчанням доньки.

Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Відповідно до 5.3.3. зазначеного Закону платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року, зокрема, суму коштів, сплачених на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.

Судом встановлено, що між позивачем та Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут»було укладено договір № 69/2008 ФЛ від 08 серпня 2008 року про надання освітньої послуги навчання ОСОБА_2 за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр за напрямом «Філологія».

Згідно квитанції від 29 січня 2009 року позивачем на виконання вказаного договору було перераховано на рахунок закладу освіти 6000 грн. 00 коп., а згідно квитанції № 6001/з65 від 25 серпня 2009 року 4800 грн. 00 коп.

Позивач, користуючись правом, наданим йому Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»включив вказані витрати до складу податкового кредиту за 2009 рік.

Колегія суддів вважає наведені відповідачем причини для відмови у зарахуванні до складу податкового кредиту витрат, понесених позивачем у звязку зі сплатою процентів за іпотечним кредитом необґрунтованими з наступних підстав.

Як раніше зазначалося, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до складу податкового кредиту за 2009 рік було включені витрати, які підтвердженні документами, переліченими в пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, а саме договором № 69/2008 ФЛ від 08 серпня 2008 року про надання освітньої послуги та квитанціями від 29 січня 2009 року та № 6001/з65 від 25 серпня 2009 року.

Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб»зазначені у підпункті 5.2.1 цього пункту документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

Документи, які підтверджують понесення витрат, включених до податкового кредиту, позивачем зберігаються протягом достатнього часу. Разом з тим, відомості про призначення та проведення ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкової перевірки заявленого ОСОБА_2 податкового кредиту у порядку, встановленому ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було правомірно визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Святошинському районі м. Києва стосовно реалізації права позивача на податковий кредит згідно декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2009 року та стягнуто з податкового органу 1410 грн. 00 коп. суми податкового кредиту.

Разом з тим, постанова суду від 16 лютого 2011 року в частині стягнення 1410 грн. 00 коп. штрафу за порушення повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит підлягає скасуванню.

У відповідності до пп. 20.4.1 п. 20.4 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір

Згідно пп. 20.4.2 п. 20.4 ст. 20 вказаного Закону за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються штрафи. Нарахування таких штрафів самостійно здійснюється органом Державного казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідності до п. Порядку нарахування штрафів за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою КМ України № 127 від 4 лютого 2004 року орган Державного казначейства приймає рішення про нарахування штрафу на підставі інформації, що міститься у висновку органу державної податкової служби про суму надміру сплаченого податку.

Таким чином, стягнення штрафних (фінансових) санкцій здійснюється самостійно органами Державного казначейства одночасно з поверненням суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у безспірному порядку.

Оскільки повернення позивачу податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік не здійснювалося, у органів Державного казначейства України не виник обовязок по перерахуванню на корить позивача штрафу за порушення повернення суми надміру сплаченого податку.

Таким чином, право ОСОБА_2 на отримання штрафу за порушення повернення суми надміру сплаченого податку ще не виникло та, відповідно, не було порушено.

У ч. 1 ст. 2 КАС України визначено в якості завдань адміністративного судочинства, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

За змістом вказаної норми судовому захисту підлягають право та інтерес, який був порушений субєктом владних повноважень.

Разом з тим, судом встановлено, що право позивача на отримання штрафу за порушення повернення суми надміру сплаченого податку не було порушеного субєктом владних повноважень, що є підставою для відмови в задоволенні вказаної позовної вимоги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте в частині прийнято рішення з порушенням вимог матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва задовольнити частково, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року скасувати в частині стягнення 1410 грн. 00 коп. штрафу за порушення повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року в частині стягнення з бюджету через відділення Державного казначейства України в Святошинському районі м. Києва Головного управління Державного казначейства України в м. Києві суми штрафи за неповне і несвоєчасне повернення зайво сплаченого податку з доходів фізичних осіб у 2009 році в розмірі 1410 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 в ПАП «Європейський газовий банк», ЄДРПОУ 34693790, МФО 380430 скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

Постанова складена в повному обсязі 21 червня 2011 року.