Ухвала суду № 16481328, 14.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12222/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" червня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2009 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Данон" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив скасувати акт перевірки від 17.07.09 року №1279/23-09/25384846 та податкові повідомлення рішення від 29.07.09 року №0004802309/0 та від 25.08.09 року № 0004802309/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2009 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 29.07.09 року №0004802309/0 та від 25.08.09 року № 0004802309/1.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Данон»в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

У судове засідання сторони та їх представники не зявилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2009 року без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем сформовано податковий кредит відповідно до норм діючого законодавства, а відповідачем не доведено, в установленому законом порядку правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено невиїзну перевірку ТОВ «Данон»з питання декларування податкового кредиту та ПДВ по податковий періодах: січень травень 2009 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 17.07.09 року №1279/23-09/25384846.

На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 29.07.09 р. № 0004802309/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 114 395,00 грн., з яких 76 263,00 грн. основного платежу та 38 132, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками процедури адміністративного оскарження дане податкове повідомлення - рішення залишено без змін та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення рішення від 25.08.09 р. №0004802309/1.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення - рішення був висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон), що полягало у заниженні позивачем ПДВ за січень 2009 року на суму 76 263,00 грн. (рядок 18.1 Декларації), внаслідок безпідставного, на думку податкового органу, віднесення до складу податкового кредиту згідно з поданими позивачем деклараціями за січень травень 2009 року, податку на додану вартість на загальну суму 195983 грн. за податковими накладними, виписаними контрагентами позивача у періоді здійснення господарських операцій, які були відсутні при проведенні планової перевірки.

В акті перевірки також зазначено, що відповідачем не встановлено подання ТОВ «Данон» до податкових декларацій з ПДВ за період з 01.07.06 р. по 30.06.08 р. заяв зі скаргами на постачальників, з метою включення сум ПДВ до складу податкового кредиту; перевіркою встановлено, що коригувань податкового кредиту в частині досліджених під час перевірки податкових накладних не здійснювалось.

Відповідно до п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. вищезазначеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів вважає обгрутнованим висновок суду першої інстанції щодо того, що право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки за наявності податкової накладної, отже дані до податкової декларації можуть вноситись тільки у період отримання такої податкової накладної.

Дана правова позиція викладена також у Листі Державної податкової адміністрації України від 10.08.2006 року № 15155/7/16-1517-10 та № 8799/6/16-1515-109 від 10.08.2006 року, в яких зазначено, що суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови виконання норм пп. 7.4.1 Закону) включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. Зазначені суми відображаються у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період.

Доводи відповідача, щодо того, що ТОВ «Данон»здійснювалось коригування лише в частині податкових зобовязань, коригувань податкового кредиту в частині вищенаведених податкових накладних не здійснювалось, не може братися судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки Державною податковою адміністрацією зазначено, що суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови виконання норм пп. 7.4.1 Закону) включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. При цьому додаток до податкової декларації з ПДВ "Розрахунок коригування сум ПДВ" не заповнюється, оскільки коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, помилки були виправлені позивачем ще до початку перевірки, яка проводилась з 16.07.09 р. по 17.07.09 рік.

З матеріалів справи також вбачається, що згідно звітних податкових декларацій з ПДВ за період січень травень 2009 року ТОВ «Данон»та доданих до декларацій розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до Декларації) позивач включив до складу податкового кредиту за вказані звітні періоди суми ПДВ по податковим накладним на загальну суму 195 983,00 грн., виписані контрагентами позивача у 2006 -2008 роках.

При цьому, Товариством було виправлено самостійно виявлену ним помилку у показниках раніше поданої податкової декларації.

Законом «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено два альтернативні механізми виправлення помилок, самостійно виявлених платником податків у податкових деклараціях за попередні податкові періоди:

-або шляхом подання уточнюючого розрахунку;

- або шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону.

Строк давності, відповідно до ст.15 Закону N 2181-III, визначається не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Отже виявлені позивачем помилки у податкових деклараціях з ПДВ за період з липня 2006 року по червень 2008 року, що виникли внаслідок невіднесення у вказаних податкових періодах до складу податкового кредиту ПДВ згідно вищевказаних податкових накладних, правомірно були виправлені позивачем у межах 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації шляхом зазначення уточнених показників у складі податкових декларацій за січень травень 2009 року, тобто у податкових періодах, протягом яких такі помилки були самостійно виявлені.

Щодо доводів відповідача про неподання позивачем скарги ДПІ про несвоєчасне ненадання контрагентами позивача податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Абзацом 2 п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»передбачено, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

За змістом наведеної норми, подання скарги було б доцільним, якщо позивач включив би вказані суми ПДВ до податкового кредиту у липні 2006 року - червні 2008 року, чого в даному випадку не було, в звязку з чим у суду відсутні підстави вважати порушенням позивачем зазначеної норми Закону. Відтак, подання скарги є правом, а не обовязком платника податку, що в свою чергу не може бути підставою для висновку податкового органу про заниження податкового зобовязання з ПДВ.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2009 року без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2009 року без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

О.М. Романчук