Постанова № 16480628, 17.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лазарєв В.В.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2011 року справа №2а-21751/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г. , Губської Л.В.

при секретарі судового засідання Дровниковій К.В.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 за довір. від 10.01.2011 року

від відповідача ОСОБА_3 за довір. від 10.01.2011 року, ОСОБА_4 за доівр. Від 01.06.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Українська пивна компанія”

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 21.12.2010 року

у справі № 2а-21751/10/0570

за позовом Дочірнього підприємства «Українська пивна компанія»

до відповідача Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Українська пивна компанія» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень - рішень від 05.11.2009 року № 0001482342/0, від 31.12.2009 року № 0001482342/1, від 05.03.2009 року № 0001482342/2, від 05.11.2009 року № 0001492342/0, від 31.12.2009 року № 0001492342/1, від 05.03.2010 року № 0001492342/2.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року у справі № 2а-21751/10/0570 (суддя Лазарєв В.В.) в задоволені позовної заяви відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить постанову суду скасувати у частині неправомірності включення до складу валових витрат і податкового кредиту витрат на маркетингові послуги від ПП ОСОБА_6 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що постанова суду прийнята при неповному досліджені усіх доказів, що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що надані акти приймання - передачі, якими оформлявся факт одержання послуг від ОСОБА_7, містять усі необхідні реквізити, передбачені для оформлення первинних документів: назва послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Крім того, акти, що засвідчують факт надання послуг, не були визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

У судовому засіданні, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, наголошуючи на її задоволенні, проти чого заперечували представники відповідача.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та свідка, колегія суддів встановила.

В основу податкових повідомлень рішень, які оскаржувались, покладений акт від 23.10.2009 року № 2587/23-2/30506744 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року.

За висновками акту перевірки ДП «Українська пивна компанія» інкримінувались порушення, зокрема, вимог:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижена сума податку на прибуток в розмірі 91787 грн., у тому числі, за 3 квартали 2007 року 30041 грн., за 2007 рік 44979 грн., за 1 квартал 2008 року - 13744 грн., за півріччя 2008 року - на 18438 грн., три квартали 2008 року - 22635 грн., за 2008 рік - 27074 грн., за 1 квартал 2009 року - 5751 грн., за півріччя 2009 року - 19734 грн.;

- п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижена сума податку на додану вартість на 43099 грн., завищена сума податкового кредиту на 14676 грн.

Висновок про порушення підприємством зазначених норм зроблений, зокрема, при досліджені договорів, укладених ДП «Українська пивна компанія» з СПД фізичною особою ОСОБА_6 від 01.01.2007 року б/н, від 01.01.2008 року б/н на виготовлення, доставку та монтаж продукції, зазначеній у специфікаціях.

Як вказано в акті перевірки, за наданими до перевірки документами не вбачається звязку отриманих від ОСОБА_6 послуг з власною господарською діяльністю підприємства, не встановлено розумних економічних або інших причин (ділової мети) системного придбання та продажу товарів (робіт, послуг), первинні бухгалтерські документи, які підтверджували б необхідність придбання вказаного виду послуг не надані (т.1 а.с. 33-34).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 05.11.2009 року № 0001482342/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 137681 грн., в тому числі основний платіж в сумі 91787 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 45894 грн.,

- від 05.11.2009 року № 0001492342/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 64649 грн., в тому числі основний платіж в сумі 43099 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21550 грн.

Не погодившись із зазначеними рішеннями, ДП «Українська пивна компанія» оскаржило їх в апеляційному порядку.

Згідно рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя від 23.12.2009 року № 90342/10/25-012 скасована сума податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 69150 грн., в тому числі основний платіж в сумі 45790 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 23360 грн. (т. 1 а.с. 124 128).

За результатами розгляду скарги прийняті податкові повідомлення рішення:

- від 31.12.2009 року № 0001772342/1 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 68531 грн., в тому числі основний платіж в сумі 45997 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 22534 грн.,

- від 31.12.2009 року № 0001492342/1 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 64649 грн., в тому числі основний платіж в сумі 43099 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21550 грн.

Згідно рішення ДПІ у м. Маріуполі від 24.02.2010 року № 3176/10/25-013-4 про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення рішення, з урахуванням рішення Жовтневої МДПІ, залишені без змін, скарга без задоволення (т. 1 а.с. 129 138).

За результатами розгляду скарги прийняті податкові повідомлення рішення:

- від 05.03.2009 року № 0001772342/2 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 68531 грн., в тому числі основний платіж в сумі 45997 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 22534 грн.,

- від 05.03.2010 року № 0001492342/2 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 64649 грн.,

- від 05.03.2010 року № 0001832342/2 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 310 грн., в тому числі основний платіж в сумі 207 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 103 грн.

Згідно рішення ДПА в Донецькій області від 27.04.2010 року № 6909/10/25-013-5, зокрема, скасоване податкове повідомлення рішення Жовтневої МДПІ від 31.12.2009 року № 0001492342/1 (від 05.03.2010 року № 0001492342/2) в частині донарахованого податку на додану вартість в сумі 12882 грн. та 1533 грн. 50 коп. та в частині рішення ДПІ у м. Маріуполі від 24.02.2010 року № 3176/10/25-013-4, прийняте за результатами розгляду повторної скарги, в іншій частині рішення залишені без змін, скарга без задоволення (т. 1 а.с. 139 146).

За результатами розгляду скарги прийняті податкові повідомлення рішення:

- від 11.05.2010 року № 0001492342/3 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 50234 грн., в тому числі основний платіж в сумі 30234 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 20017 грн.,

- від 11.05.2010 року № 0001772342/3 визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 68531 грн., в тому числі основний платіж в сумі 45997 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 22534 грн.

- від 11.05.2010 року № 0001832342/3 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 310 грн., в тому числі основний платіж в сумі 207 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 103 грн.

Згідно рішення ДПА України від 08.07.2010 року № 6580/6/25-015 рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя від 05.11.2009 року № 0001482342/0, 0001492342/0, з урахуванням рішення Жовтневої ДПІ м. Маріуполі від 23.12.2009 року № 90342/10/25-012, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги та з урахуванням рішення ДПА у Донецькій області від 27.04.2010 року № 6909/10/25-013-5, прийнятого за результатами розгляду повторної скарги, залишені без змін, скарга без задоволення (т. 1 а.с. 150 154).

За результатами розгляду скарг ДП «Українська пивна компанія» прийняті остаточні повідомлення рішення:

- від 08.09.2010 року № 0001772342/4 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 68531 грн., в тому числі основний платіж в сумі 45997 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 22534 грн.,

- від 08.09.2010 року № 0001492342/4 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 50234 грн., в тому числі основний платіж в сумі 30217 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 20017 грн.

- від 08.09.2010 року № 0001832342/4 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 310 грн., в тому числі основний платіж в сумі 207 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 103 грн.

Під час розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції встановив, що змін нумерації податкових повідомлень рішень, за якими нараховані суми податку на прибуток відбулись у зв'язку зі збоєм у комп'ютерній системі обліку, про що надані доповідні та службові записки, які приєднані до матеріалів справи.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, між ДП «Українська пивна компанія» (Заказчик) та СПД фізичною особою ОСОБА_6 (Виконавець) 10.05.2006 року укладений договір, згідно якого Виконавець зобовязався виготовити продукцію з доставкою та монтажем, зазначену в специфікаціях, а Покупець прийняти та оплатити (т. 1 а.с. 186).

Надалі між ДП «Українська пивна компанія» (Заказчик) та СПД фізичною особою ОСОБА_6 (Виконавець) 01.01.2007 року укладений договір, згідно якого Виконавець зобовязався виготовити продукцію з доставкою та монтажем, зазначену в специфікаціях, а Покупець прийняти та оплатити (т. 1 а.с. 185).

Надалі 03.01.2007 року між ДП «Українська пивна компанія» (Заказчик) та СПД фізичною особою ОСОБА_6 (Виконавець) укладений договір, згідно якого Виконавець зобовязався виготовити продукцію з доставкою та монтажем, зазначену в специфікаціях, а Покупець прийняти та оплатити продукцію - вивіски та банери (т. 1 а.с. 184).

На виконання умов договорів контрагенти склали специфікації до договорів, згідно яких Виконавець виготовляє вивіски та банери завданої квадратури (т. 1 а.с. 194, 196).

Умови договорів виконані контрагентами у повному обсязі, про що свідчать додані до матеріалів справи акти приймання передачі робіт (т. 1 а.с. 190, 193, 195, 198, 201).

СПД ОСОБА_6 виписав ДП «Українська пивна компанія» податкові накладні від 19.11.2007 року на суму 2500 грн., в тому числі ПДВ в сумі 416 грн. 67 коп., від 08.07.2008 року на суму 2400 грн., в тому числі ПДВ в сумі 400 грн., від 11.07.2008 року на суму 19250 грн., в тому числі ПДВ в сумі 3208 грн. 33 коп., від 06.11.2008 року на суму 50800 грн., в тому числі ПДВ в сумі 8466 грн. 67 коп., від 16.02.2009 року на суму 10000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1666 грн. 67 коп., від 18.05.2009 року на суму 21005 грн., в тому числі ПДВ в сумі 3500 грн. (т. 1 а.с. 191, 192, 197, 199, 200, 202).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом першої та апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі вказується тільки на порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на час спірних взаємовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції з здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, відповідач у справі орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері оподаткування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Статтею 3 вищезазначеного Закону визначені принципи побудови та призначення системи оподаткування у тому числі єдиний підхід до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування» на платників податку покладена відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів і додержання законів про оподаткування.

Колегія суддів вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», які були чинними на час спірних взаємовідносин, в частині формування сум валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, з наступних підстав.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинному на час спірних взаємовідносин, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували правомірність віднесення витрат до складу валових з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як свідчать матеріали справи, спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення, до документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг та на відсутність товарно-транспортних накладних та іншої транспортної документації не впливає на формування валових витрат за спірними господарськими операціями, оскільки наявність цих документів, не пов'язана з датою збільшення валових витрат, яка за правилами ведення податкового обліку визначена підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» або датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - днем їх видачі з каси платника податку, або датою оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - датою фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач не довів факту порушення позивачем даної норми Закону, крім того, як зазначалось раніше, факт виконання укладених договорів підтверджено допитаним у якості свідка СПД ОСОБА_6, що також не спростовано відповідачем.

Щодо правильності формування сум податкового кредиту з ПДВ, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», чинному на час спірних взаємовідносин, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі, у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почати використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Долучені до матеріалів справи письмові докази, а саме: укладені договори між позивачем та його контрагентом СПД фізичною особою ОСОБА_6, специфікації до договорів, акти приймання - передачі, податкові накладні спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, податкового кредиту, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про не підтвердження використання продукції, яка отримана за вищевказаними договорами, у власній господарській діяльності, виходячи з наступного.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку.

Колегія суддів вважає помилковим висновок відповідача, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції з метою нарощування валових витрат та податкового кредиту з залученням як основного постачальника контрагента СПД фізичну особу ОСОБА_6, оскільки під час перевірки не досліджувалась наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг (товарів) від контрагента та такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідачем не наведено жодних посилань або доводів на норми, які позбавляють позивача права включити вартість товару до складу валових витрат або податкового кредиту, більш того, як вбачається з акту перевірки, операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку.

Крім викладеного, висновки ДПІ суперечать вимогам п.5.10 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат платника податку до складу валових витрат, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем законодавства при декларуванні результатів господарських операцій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо податкових повідомлень рішень, прийнятих відповідачем за результатами апеляційного оскарження, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Як зазначалось раніше, за результатами апеляційного оскарження податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення з тих же підстав, але на інші суми та з визначенням інших строків сплати податкових зобов'язань та фінансових санкцій, тобто, по правовій природі ці рішення є тотожними в розумінні норм податкового законодавства України.

Оскільки усі вищезазначені податкові повідомлення рішення у справі, що розглядалась, є тотожними, несуть для відповідача негативні наслідки, є неправомірними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, колегія судді вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача, про захист яких він просить, та прийняти рішення про скасування податкових повідомлень рішень, прийнятих відповідачем в рамках апеляційного оскарження первинних повідомлень рішень, у частині неправомірності включення до складу валових витрат і податкового кредиту витрат на маркетингові послуги від СПД ОСОБА_6

Інші повідомлення рішення позивачем не оскаржено.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду прийнята при невірному застосуванні норм процесуального та матеріального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням рішення про часткове задоволення позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість», ст. 2, ст. 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 3 ст. 198, п. 3,4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Українська пивна компанія» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року у справі № 2а-21751/10/0570 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року у справі № 2а-21751/10/0570 за позовом Дочірнього підприємства «Українська пивна компанія» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень - рішень від 05.11.2009 року № 0001482342/0, від 31.12.2009 року № 0001482342/1, від 05.03.2009 року № 0001482342/2, від 05.11.2009 року № 0001492342/0, від 31.12.2009 року № 0001492342/1, від 05.03.2010 року № 0001492342/2 - скасувати.

Позовну заяву Дочірнього підприємства «Українська пивна компанія» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень - рішень від 05.11.2009 року № 0001482342/0, від 31.12.2009 року № 0001482342/1, від 05.03.2009 року № 0001482342/2, від 05.11.2009 року № 0001492342/0, від 31.12.2009 року № 0001492342/1, від 05.03.2010 року № 0001492342/2 задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя:

- від 05.11.2009 року № 0001482342/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 44601 грн., в тому числі основний платіж в сумі 30044 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 14557 грн.,

- від 05.11.2009 року № 0001492342/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 28230 грн., в тому числі основний платіж в сумі 18820 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9410 грн.;

від 31.12.2009 року № 0001772342/1 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 44601 грн., в тому числі основний платіж в сумі 30044 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 14557 грн.,

- від 31.12.2009 року № 0001492342/1 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 28230 грн., в тому числі основний платіж в сумі 18820 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9410 грн.,

- від 05.03.2009 року № 0001772342/2 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 44601 грн., в тому числі основний платіж в сумі 30044 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 14557 грн.,

- від 05.03.2010 року № 0001492342/2 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 28230 грн., в тому числі основний платіж в сумі 18820 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9410 грн.,

- від 11.05.2010 року № 0001492342/3 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 28230 грн., в тому числі основний платіж в сумі 18820 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9410 грн.,

- від 11.05.2010 року № 0001772342/3 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 44601 грн., в тому числі основний платіж в сумі 30044 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 14557 грн.,

- від 08.09.2010 року № 0001772342/4 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 44601 грн., в тому числі основний платіж в сумі 30044 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 14557 грн.,

- від 08.09.2010 року № 0001492342/4 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 28230 грн., в тому числі основний платіж в сумі 18820 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9410 грн.,

Присудити Дочірньому підприємству «Українська пивна компанія» з Державного бюджету України, витрати, повязані зі сплатою судового збору, в сумі 5 грн. 10 коп.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків встановлених цим Кодексом, а в разі складення у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 17.06.2011 року проголошена вступна та резолютивна частина, повний текст виготовлений 22.06.2011 року.

Головуючий суддя І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська