Ухвала суду № 16480461, 16.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 року справа №2а-1581/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрченко В.П.

суддів Старосуда М.І. , Чебанова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року по справі № 2а-1581/11/1270 за позовом Державного підприємства «Підприємство Брянівської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року по справі № 2а/1581/11/1270 задоволено частково позовні вимоги Державного підприємства «Підприємство Брянівської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області, скасовано податкове повідомлення-рішення №0004421501/0 від 23.12.2010 про нарахування податкових зобовязань з податку на землю з юридичних осіб на загальну суму 179040,71 грн. та податкове повідомлення-рішення №0004921501/0 від 29.12.2010 про нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в частині 186224,05 грн.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, який звернувся з апеляційною скаргою, на обґрунтування якої зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення з відмовою у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, 23.12.2010 Алчевською ОДПІ проведено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку по підприємству Брянківська виправна колонія №11 за період з 01.09.2008 по 07.12.2010, за результатами якої складено акт №226/152/08680313 від 23.12.2010, на підставі якого прийнято повідомлення-рішення №0004421501/0 від 23.12.2010, яким було застосовані штрафні санкції до позивача у розмірі 50% від суми узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 179040,71 грн. Перевіркою встановлено, що в порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобовязання з податку на землю 358081,33 грн. не була своєчасно сплачена платником, що призвело до виникнення податкового боргу. Крім того, 29.12.2010 відповідачем проведено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість по підприємству Брянківська виправна колонія №11, за результатами якої складено акт №0214/160-08680313 від 29.12.2010 за період за 2007-2009 роки, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0004921501/0 від 29.12.2010, яким нараховані штрафні санкції до позивача у розмірі 50% від суми узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 228392,82 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані рішення податкового органу, є протиправними з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Луганської обласної ради від 30.03.2007 №10/7 підприємства виправних колоній УДДУПВП в Луганській області, звільнені від сплати у 2007 році земельного податку в частині, що надходить до державного бюджету.

Рішенням Луганської обласної ради від 21.03.2008 №21/13 підприємства виправних колоній УДДУПВП в Луганській області, на строк з 1 квітня по 31 грудня 2008 року звільнені від сплати земельного податку в частині, що надходить до державного бюджету. Рішенням Брянківської міської ради від 27.03.2008 №26/33 підприємство Брянківської виправної колонії №11 УДДУПВП в Луганській області звільнено від сплати у 2008 році земельного податку в частині, що надходить до місцевого бюджету. Рішенням Луганської обласної ради від 17.04.2009 №28/24 підприємства виправних колоній УДДУПВП в Луганській області, на строк з 1 травня по 31 грудня 2009 року звільнені від сплати земельного податку в частині, що надходить до державного бюджету. Рішенням Брянківської міської ради від 22.04.2009 №40/61 підприємство Брянківської виправної колонії №11 УДДУПВП в Луганській області звільнені від сплати у 2009 році земельного податку в частині, що надходить до місцевого бюджету. Крім того, позивач надавались розрахунку земельного податку. Сплата позивачем земельного податку за період з травня 2009 року по грудень 2009 року та за період січень-листопад 2010 року, підтверджується платіжними дорученнями. Разом з тим, з розрахунку штрафних санкцій з земельного податку вбачається, що відповідач, керуючись п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 здійснив розподіл платежу в рахунок погашення податкового боргу.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається платниками податків попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно зі пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0004921501/0 від 29.12.2010 про нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який визнав доказаним фактом ті обставини, які встановлені судовими рішеннями, але не взято до уваги податковим органом, а саме, судовими рішеннями визнано протиправними дії відповідача щодо перерозподілу коштів, які отримані за платіжними дорученнями з зазначенням призначення платежу.

Доводи апелянта про пропущення строку звернення до суду не ґрунтуються на вимог діючого законодавства з таких підстав. Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 5 зазначеної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк. Разом з тим, статтею 56.18 Податкового кодексу України визначено, що, з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. В статті 102 цього кодексу, строки давності визначені протягом 1095 днів. Тобто, враховуючи наявність двох норм права, які по різному встановлюють строки звернення до суду, то з метою найбільш повного захисту прав юридичної особи, які в даному випадку грубо порушені контролюючим органом, застосуванню підлягає строк звернення до суду 1095 днів. Крім того, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті до 01.01.2011 року, тобто в період дії та на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, яким також передбачено строк давності 1095 днів.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального та процесуального права, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року по справі № 2а-1581/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року по справі № 2а-1581/11/1270 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Колегія суддів: В.П. Юрченко

М.І.Старосуд

О.О.Чебанов