Постанова № 16479674, 15.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.06.11Справа №2а-1469/11/2770

м. Севастополь

14 год. 50 хв.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавури О.В.;

при секретарі - Плаксіній О.С.,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 09.06.09,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомОСОБА_2доУправління у справах захисту прав споживачів в м. Севастополіпро визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління у справах захисту прав споживачів м. Севастополя, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Управління у справах захисту прав споживачів у м.Севастополі №000008 від 28.03.2011 про накладення на ОСОБА_2 штрафу в сумі 1700,00 грн. за розміщення рекламоносія “СКИДКИ” на фасаді магазину “Євротоп” за адресою: вул.В.Морська,20.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06.05.2011 відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неприбуття або про поважність причин неприбуття суд не повідомив. Скориставшись своїми процесуальними правами, відповідач надав заперечення проти позову та просив суд розглянути справу у його відсутності.

Суд враховує, що явка у судове засідання є правом та не обов'язком учасників процесу, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, повідомленого про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог глави 3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши представника позивача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Тобто до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд і вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень, у яких вони вважають, що суб’єкт владних повноважень своїм рішенням, діями чи бездіяльністю порушив їхні права, свободи чи інтереси.

Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996, № 270/96-ВР визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавство України про захист прав споживачів складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Частиною першою статті 26 Закону встановлено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів здійснює контроль за дотриманням законодавства України про рекламу в межах своїх повноважень - щодо захисту прав споживачів.

Положення про Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, обласні, Головне Київське та Севастопольське міські управління у справах захисту прав споживачів, затверджене наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 09.10.2003 N 169 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.10.2003 за N 972/8293, здійснення органами з захисту прав споживачів контролю за дотриманням рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів відносить до основних завдань управлінь (абзац 3 пункту 4), для реалізації яких їм надано право перевіряти дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів (підпункт 1 пункту 5, підпункт 5 пункту 6).

Судом встановлено, що 05 травня 2010 року службовими особами Управління у справах захисту прав споживачів у м. Севастополі було складено протокол № 000052 від 05.05.2010 про порушення законодавства про рекламу. У протоколі, зокрема, зазначено, що встановлено розміщення рекламоносія на фасаді магазину “Євротоп” за адресою: вул. В. Морська, 20: “СКИДКИ” - у даному рекламоносії відсутня інформація про початок та кінець зниження цін на продукцію - порушення п. 5 ст. 8 Закону України “Про рекламу”. До протоколу було додано фотографію. Ким саме та коли саме було вчинено зазначене діяння у протоколі не зазначено.

Як вбачається із письмових пояснень відповідача, рішення за результатами розгляду зазначеного протоколу не приймалося.

17.01.2011 службовими особами Управління у справах захисту прав споживачів було складено протокол № 000008 про порушення законодавства про рекламу. Зміст цього протоколу є аналогічним до раніше зазначеного протоколу від 05.05.2010року. У цьому протоколі також не зазначено дату вчинення відповідного діяння та ким саме воно вчинено.

На відміну від протоколу від 05.05.2010, який було складено щодо “магазину “Євротоп”, протокол від 17.01.2011 складено безпосередньо щодо позивача ОСОБА_2 До обох протоколів були додані фотографії, дуже подібні за змістом, на яких зображено вікно із написом “СКИДКИ” по діагоналі.

10.02.2010 відповідачем було ухвалено рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

03.03.2011 відбулося засідання Управління у справах захисту прав споживачів, на якому було ухвалено рішення про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Про це засідання було складено протокол №000008 від 03.03.2011 року (а.с. 25). Будь-якого рішення про накладення на позивача штрафу від 03.03.2011 року відповідачем суду не надано.

Натомість в матеріалах справи міститься оскаржуване рішення, відповідно до якого на ОСОБА_2 накладено штраф в сумі 1700,00 грн. за розміщення рекламоносія “СКИДКИ” на фасаді магазину “Євротоп” за адресою: вул.В.Морська,20. Це рішення датовано 28.03.2011, та, як вбачається з його тексту, ухвалено на підставі протоколу засідання № 000008 від 17.01.2011.

Будь-якого протоколу засідання від 17.01.2011 відповідачем суду не надано.

Доказів повідомлення позивача про розгляд справи 28.03.2011 відповідачем суду не надано.

З пояснень відповідача також вбачається, що вартість реклами під час розгляду справи встановлено не було.

Наведені суперечності в оформленні матеріалів про порушення відповідачем законодавства про рекламу змушують суд критично поставитися до пояснень, наданих відповідачем. Зокрема, суд підкреслює посилання у протоколі від 03.03.2011 року на те, що рішення про застосування санкцій було ухвалено у цей день, та відсутність будь-якого рішення, датованого 03.03.2011 року; посилання в оскаржуваному рішенні від 28.03.2011 року на протокол засідання від 17.01.2011 року та відсутність такого протоколу та будь-яких відомостей про проведення засідання у цей день взагалі. Такі обставини свідчать про неналежне оформлення посадовими особами відповідача аналізованих судом протоколів та рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про рекламу” реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України “Про рекламу” реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.

Суд погоджується з позицією позивача, що розміщення напису “СКИДКИ”, як це мало місце у цій справі, не може бути визнано рекламою.

З матеріалів справи не вбачається, що розміщення такого напису супроводжувалося зазначенням прізвища позивача або будь-якої інформації про товар. Окрім пояснень відповідача, за матеріалами справи ніяким чином неможливо пов'язати напис “СКИДКИ” з позивачкою або будь-яким товаром. Розглядаючи цей факт з точки зору споживача, суд не вбачає, яким чином цей напис міг сформувати або підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес щодо позивачки ОСОБА_2 чи будь-якого товару.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Як було зазначено, стосовно розміщення напису “СКИДКИ” відповідачем складалися протоколи двічі — 05.05.2010 та 17.01.2011. До протоколів додаються фотографії, котрі не мають істотних відмінностей, за якими можна стверджувати, що їх зроблено у різний час. Окрім дати складання протоколу такі протоколи не містять будь-яких достовірних відомостей про час вчинення правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України “Про рекламу” відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

1) рекламодавці, винні:

у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;

у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;

у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;

у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;

у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;

3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Відповідно до ч.4 ст.27 Закону України “Про рекламу” спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:

рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами;

виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами;

розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

З урахуванням наведених положень Закону, диференційовано відповідальність рекламодавців, виробників реклами та її розповсюджувачів. При цьому рекламодавцем відповідно до ст.1 Закону України “Про рекламу” рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження. Враховуючи пояснення позивача та кустарний характер оголошення “знижки”, суд вважає, що під час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відповідач був зобов'язаний з'ясувати та довести, що ОСОБА_2 була замовником виготовлення напису, а не зробила це самотужки. Недоведеність цієї обставини свідчить про неповноту встановлення відповідачем обставин, що мають значення для справи, та необгрунтованість його рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України “Про рекламу” у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відповідач, який є територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах захисту прав споживачів у м. Севастополі, відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону України “Про рекламу” має право накладати штрафи лише у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами. Оскільки вартість виготовлення реклами під час розгляду цієї справи встановлено не було, відповідно до ч.7 ст.27 Закону України “Про рекламу” сума штрафу може становити до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а право накладати такий штраф має лише спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів. Його територіальні органи, до яких належить відповідач, таким правом не наділені.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач наклавши штраф за порушення законодавства про рекламу перевищив свої повноваження та порушив вимоги Закону України "Про рекламу".

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

          Постанова складена та підписана в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 20.06.11.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління у справах захисту прав споживачів у м.Севастополі № 000008 від 28.03.2011 про накладення на ОСОБА_2 штрафу в сумі 1700, 00 грн. за розміщення рекламоносія “СКИДКИ” на фасаді магазину “Євротоп” за адресою: вул.В.Морська,20.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31113095700007, ГУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_2судові витрати у сумі 3(три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                      О.В. Гавура