Постанова № 16479572, 15.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2011 року 15:46 № 2а-646/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі Рагімовій Н.А., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 09-984 від 07.06.2010 р.)

від відповідача: ОСОБА_2(довіреність № 1866/9/10-206 від 18.10.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Домобудівельний комбінат № 3»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 серпня 2008 року № 0000654230/0, № 0000664230/0, від 08 грудня 2008 року № 0000814230/1,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство «Домобудівельний комбінат № 3»(далі- позивач, ВАТ «ДБК-3») з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків), в якому, з урахуванням уточнень від 29.04.2009 р., просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 серпня 2008 року № 0000654230/0, № 0000664230/0, від 08 грудня 2008 року № 0000814230/1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2009 року було відкрито провадження в даній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2009 року провадження у справі було зупинено до вирішення Київським апеляційним адміністративним судом справи № 2-а-/335/07.

29 грудня 2010 року позивачем було подано до суду клопотання про поновлення провадження у справі та надано копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 р. по справі № 2-а-335/07.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 13.01.2011 р. на підставі пункту 2.5.14 «Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах», у звязку з припиненням повноважень судді ОСОБА_3, у справі суддю призначено повторно та передано справу судді Патратій О. В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2011 року справу було прийнято до провадження суддею Патратій О.В., поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судових засіданнях 04.02.2011 р., 25.02.2011 р., 15.03.20011 р. та 07.04.2011 р. оголошувались перерви для отримання додаткових доказів по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за наслідками операцій з ТОВ «Торг Маркет Груп», оскільки податковий кредит було сформовано на підставі наданих контрагентом оригіналів податкових накладних, а витрати, понесені позивачем в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними документами.

Позивач також вказував на необґрунтованість висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного між ним та ТОВ «Торг Маркет Груп»з огляду на визнання рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2007 року недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації ТОВ «Торг Маркет Груп», оскільки факт визнання установчих документів підприємства недійсними не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства. Крім того, позивач зазначав, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2007 року було скасовано ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 р. по справі № 2-а-335/07.

Виходячи з того, що на дату здійснення господарських операцій - у період з 01.05.2005 року по 31.03.2007 року - ТОВ «Торг Маркет Груп»знаходилось в Єдиному державному реєстрі, було зареєстроване платником ПДВ, позивач вважає безпідставними висновки відповідача про недійсність первинних бухгалтерських документів (податкових накладних, договорів), які оформлялись між ВАТ «ДБК-3»та ТОВ «Торг Маркет Груп».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало в заниженні податку на прибуток за період з 01.05.2005 р. по 31.03.2007 р. на суму 4467915, 86 грн., а також пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість», що полягало в заниженні податку на додану вартість у розмірі 3260981,35 грн.

Відповідач зазначав, що перевіркою було виявлено факт взаємовідносин позивача із субєктом господарювання, статутні документи якого відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2007 р. по справі № 2-а-355/07 було визнано недійсними. Допитані під час судового розгляду по вказаній справі засновники ТОВ «Торг Маркет Груп»пояснили, що в 2003 році вони продали підприємство іншій особі і відтоді не мали жодного відношення до його діяльності, не підписували жодних документів фінансово-господарської діяльності, в тому числі наказ про призначення директором Дубовика А.В.

З наведеного судового рішення випливає, що ТОВ «Торг Маркет Груп»не мало належної правоздатності, у звязку з чим всі угоди, укладені ним у розумінні ст.ст. 87, 91 Цивільного кодексу України є недійсними як такі, що не відповідають вимогам закону.

Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що взаємовідносини по господарським операціям між ВАТ «ДБК-3»та ТОВ «Торг Маркет Груп»в періоді з 01.06.2005 р. по 31.03.2007 р. не підтверджені відповідними первинними документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, відтак витрати позивача, понесені за вказаними операціями, та суми ПДВ, сплачені у складі вартості товару, не підлягають включенню до складу валових та податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 18.07.2008 р. по 28.07.2008 р. СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «ДБК-3»з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Торг Маркет Груп»за період з 01.06.2005 р. по 31.03.2007 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 442/42-30/04012773 від 04.08.2008 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт), яким встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в заниженні податку на прибуток на загальну суму 4467915,86 грн., та порушення пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало в заниженні податку на додану вартість на загальну суму 3260 981,35 грн.

19 серпня 2008 року на підставі вказаного Акту перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000654230/0, яким Позивачу за порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»було нараховано суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 6701873,83 грн., з яких 4467915, 00 грн. основного платежу та 2233957,97 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; та податкове повідомлення рішення № 0000664230/0, яким Позивачу за порушення пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»було нараховано суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 4891472,03 грн., з яких 3260981,35 грн. основного платежу та 1630490,68 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами оскарження прийнятих рішень в адміністративному порядку скарги позивача були залишені без задоволення, а вказані вище рішення без змін.

Крім того, на підставі вказаного Акту перевірки, 12 листопада 2008 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000814230/1, яким позивачу за порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2233957,97 грн. за платежем «податок на прибуток».

Рішенням Спеціалізованої ДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків №13166/10/25-020 від 05.12.2008 року скаргу ВАТ „ДБК-3” №05-999 від 21.11.2008 року на податкове повідомлення-рішення від 12.11.2008 року № 0000814230/1 було частково задоволено, скасовано податкове повідомлення рішення від 12.11.2008 року № 0000814230/1 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 88521,59 грн. та направлено позивачу нове податкове повідомлення-рішення від 08.12.2008 року № 0000814230/1, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2145436,38 грн.

Висновок податкового органу про заниження податкових зобовязань з ПДВ та податку на прибуток ґрунтується на визнанні недійсними постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2007 р. установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Торг Маркет Груп»недійсним з моменту реєстрації.

Суд не погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу не доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено під час розгляду справи, у періоді з 01.06.05р. по 31.03.07р. ВАТ «ДБК-3»мало взаємовідносини з ТОВ «Торг Маркет Груп».

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому період ВАТ «ДБК-3»віднесло до складу валових витрат на протязі ІІ кварталу 2005 року - І кварталу 2007 року суми витрат у розмірі 17976346,68 грн., понесених у звязку з придбанням товарів у ТОВ «Торг Маркет Груп».

Суми ПДВ за господарськими операціями з вказаним контрагентом віднесені позивачем до складу податкового кредиту за період з 01.06.05р. по 31.03.07р. в сумі 3511969,34 грн.

Згідно наданих до перевірки документів, вказані підприємства уклали між собою ряд договорів купівлі-продажу, за умовами яких продавець (ТОВ «Торг Маркет Груп») зобовязується передати у власність покупця (ВАТ «ДБК-3») товар (навісний вентильований фасад системи «Інтерстоун»), а саме: контракт від 30.05.2005 р. № 261/1 на суму 125619,89 грн.; контракт від 20.04.2005 р. № 265 на суму 2760616,22 грн., контракт від 25.05.2005 р. № 269 на суму 3737175,64 грн., контракт від 25.07.2005 р. № 271 на суму 1324995,00 грн., контракт від 11.10.2005 р. № 273 на суму 1324995,00 грн., контракт від 27.10.2005 р. № 275 на суму 1324995,00 грн., контракт від 16.11.2005 р. № 277, від 14.02.2006 р. № 279 на суму 2339842,00 грн., контракт від 21.02.2006 р. № 281 на суму 110608,26 грн., контракт від 21.04.2006 р. № 283 на суму 1385689,80 грн., контракт від 05 червня 2006 р. на суму 2339842,00 грн., контракт від 06.06.2006 р. на суму 1013389,70 грн., контракт від 20.07.2006 р. № 289 на суму 2355202,00, контракт від 12.09.2006 р. № 291 на суму 1195142,95 грн., контракт від 14.09.2006 р. № 293 на суму 1238893,18 грн., контракт від 09.10.2006 р. № 295 на суму 1066197,07 грн.

Копії договорів залучені до матеріалів справи (т. І, а.с. 60-128), оригінали досліджені в судовому засіданні.

Згідно з умовами вказаних договорів поставка товару здійснювалась продавцем автотранспортом, з попереднім повідомленням покупця про дату прибуття товару за адресою: м. Київ, пр. Відрадний, 103; частина товарних позицій поставляється шляхом самовивозу за адресою: м. Київ, вул. Аеродромна, 10.

На виконання вказаного договору ТОВ «Торг Маркет Груп»було виписано на користь ВАТ «ДБК-3»видаткові накладні на загальну суму 21571616,04 грн., в тому числі ПДВ 3595269,36 грн., а саме: № ТМ-22/06-1 від 22.06.2005 р. на суму 125619,89 грн., № ТМ-29/07-1 від 29.07.2005 р. на суму 262818,00 грн., № ТМ-25/07-2 від 25.07.2005 р., № ТМ-19/08-1 від 19.08.2005 р., № ТМ-27/09-1 від 27.09.2005 р. на суму 354475,01 грн., № ТМ-27/09-2 від 27.09.2005 р., № ТМ-27/09-3 від 27.09.2005 р. на суму 96878,59 грн., № ТМ-25/10-1 від 25.10.2005 р. на суму 684336,72 грн., № ТМ-31/10-1 від 31.10.2005 р. на суму 184140,00 грн., № ТМ-31/10-2 від 31.10.2005 р., № ТМ-18/11-3 від 18.11.2005 р. на суму 487088,64 грн., № ТМ-18/11-4 від 18.11.2005 р. на суму 576015,00 грн., № ТМ-14/12-2 від 14.12.2005 р. на суму 69325,20 грн., № ТМ-20/12-1 від 20.12.2005 р. на суму 250269,70 грн., № ТМ-20/12-2 від 20.12.2005 р. на суму 504576,00 грн., № ТМ-17/01-2 від 17.01.2006 р. на суму 175150,08 грн., № ТМ-24/01-1 від 24.01.2006 р. на суму 1291498,32 грн., № ТМ-17/01-1 від 17.01.2006 р. на суму 407697,40 грн., № ТМ -21/02-1 від 21.02.2006 р. на суму 441728,64 грн., № ТМ-10/02-1 від 10.02.2006 р. на суму 44402,69 грн., № ТМ-27/03-1 від 27.03.2006 р. на суму 530813,95 грн., № ТМ-27/03-2 від 27.03.2006 р. на суму 584957,40 грн., № ТМ-28/03-1 від 28.03.2006 р. на суму 247757,18 грн., № ТМ-19/04-2 від 19.04.2006 р. на суму 492280,42 грн., № ТМ-26/04-1 від 26.04.2006 р. на суму 48080,16 грн., № ТМ-12/05-1 від 12.05.2006 р., № ТМ-22/05-4 від 22.05.2006 р. на суму 110608,26 грн., № ТМ-22/05-5 від 22.05.2006 р. на суму 82533,00 грн., № ТМ-26/06-4 від 26.06.2006 р. на суму 527203,13 грн., № ТМ-30/06-2 від 30.06.2006 р. на суму 232395,00 грн., № ТМ-12/07-1 від 12.07.2006 р. на суму 356449,07 грн., № ТМ-07/07-1 від 07.07.2006 р. на суму 619688,40 грн., № ТМ-07/08-3 від 07.08.2006 р. на суму 1456189,80 грн., № ТМ 07/08-2 від 533606,40 грн., № ТМ-07/08-4 від 07.08.2006 р., № ТМ-19/09-1 від 19.09.2006 р. на суму 238621,30 грн., № ТМ-12/09-3 від 12.09.2006 р. на суму 739009,80 грн., № ТМ-12/09-2 від 12.09.2006 р. на суму 883652,20 грн., № ТМ-10/10-5 від 10.10.2006 р. на суму 36564,40 грн., № ТМ-10/10-3 від 10.10.2006 р. на суму 883652,20 грн., № ТМ-10/10-4 від 10.10.2006 р., № ТМ-20/11-1 від 20.11.2006 р. на суму 93914,73 грн., № ТМ-20/11-2 від 20.11.2006 р. на суму 829458,55 грн., № ТМ-20/11-3 від 20.11.2006 р. на суму 502402,80 грн., № ТМ-07/02-1 від 07.02.2007 р. на суму 416213,00 грн., № ТМ-07/02-2 від 07.02.2007 р. на суму 147581,28 грн., № ТМ-15/03-1 від 15.03.2007 р. на суму 286013,03 грн.

Оприбуткування поставлених товарно-матеріальних цінностей відбулось на підставі прибуткових ордерів, складених ВАТ «ДБК-3».

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Торг Маркет Груп»виписало ВАТ «ДБК-3»наступні податкові накладні на загальну суму 21071816,03 грн., в т.ч. ПДВ 3511969,34 грн., а саме: від 09.06.2005 р. № 09/06-2 на суму 30000,00 грн. (ПДВ- 5000,00 грн.), від 16.06.2005 р. № 15/06-1 на суму 95619,89 грн. (ПДВ-15936,64 грн.), від 22.07.2005 р. № 22/07-2 на суму 500000,00 грн. (ПДВ-83333,33 грн.), від 25.07.2005 р. № 25/07/4 на суму 4457,92 грн. (ПДВ-742,99 грн.), від 28.02.2005 р. № 28/07-2 на суму 875850,19 грн. (ПДВ-145975,03 грн.), від 26.08.2005 р. № 260801 на суму 400000,00 грн. (ПДВ- 66666,67 грн.), від 29.08.2005 р. № 290803 на суму 200000,00 грн. (ПДВ- 33333,33 грн.), від 01.09.2005 р. № 010901 на суму 600000,00 грн. (ПДВ-100000,00 грн.), від 05.09.2005 р. № 050901 на суму 124995,00 (ПДВ-20832,50 грн.), від 23.09.2005 р. № 230902 на суму 250000,00 грн. (ПДВ-41666,67 грн.), від 27.09.2005 р. № 270901 на суму 400000,00 (ПДВ -66666,67 грн.), від 06.10.2005 р. № 061003 на суму 400000,00 грн. (ПДВ- 66666,67 грн.), від 20.10.2005 р. № 201003 на суму 300000,00 грн. (ПДВ-50000,00 грн.), від 04.11.2005 р. № 041102 на суму 300000,00 грн. (ПДВ-50000,0 грн.), від 09.11.2005 р. № 091103 на суму 218587,82 грн. (ПДВ-36431,30 грн.), від 09.12.2005 р. № 091203 на суму 26325,20 грн. (ПДВ-4387,53 грн.), від 13.01.2006 р. № 130102 на суму 600000,00 грн. (ПДВ-100000,00 грн.), від 17.01.2006 р. № 170103 на суму 400000,00 грн. (ПДВ-66666,67 грн.), від 18.01.2006 р. № 180104 на суму 300000,00 грн. (ПДВ-50000,00 грн.), від 19.01.2006 р. № 190101 на суму 200000,00 грн. (ПДВ-33333,33 грн.), від 25.01.2006 р. № 250102 на суму 764040,91 грн. (ПДВ-127340,15 грн.), від 09.02.2006 р. № 090201 на суму 200000,00 грн. (ПДВ-33333,33 грн.), від 27.02.2006 р. № 270205 на суму 300000,00 грн. (ПДВ-50000,00 грн.), від 17.03.2006 р. № 170301 на суму 150000,00 грн. (ПДВ-25000,00 грн.), від 27.03.2006 р. № 270303 на суму 200000,00 грн. (ПДВ-33333,33 грн.), від 03.04.2006 р. № 030403 на суму 234000,00 грн. (ПДВ-39000,00 грн.), від 10.04.2006 р. № 100403 на суму 240995,00 грн. (ПДВ-40165,83 грн.), від 21.04.2006 р. № 210401 на суму 48080,16 грн. (ПДВ-8013,36 грн.), від 03.05.2006 р. р. № 030507 на суму 1500000,00 грн. (ПДВ- 250000,00 грн.), від 05.05.2006 р. № 050502 на суму 82533,00 грн. (ПДВ- 13755,50 грн.), від 11.05.2006 р. № 110502 на суму 110608,26 грн. (ПДВ-18434,71 грн.), від 05.06.2006 р. № 050602 на суму 200000,00 грн. (ПДВ-33333,33 грн.), від 07.06.2006 р. р. № 070601 на суму 350000,00 грн. (ПДВ-58333,33 грн.), від 15.06.2006 р. № 150603 на суму 462869,60 грн. (ПДВ-77144,93 грн.), від 30.06.2006 р. № 300602 на суму 32395,00 грн. (ПДВ- 5399,17 грн.), від 04.07.2006 р. № 040703 на суму 67605,00 грн. (ПДВ- 11267,50 грн.), від 06.07.2006 р. № 060703 на суму 300000,00 грн. (ПДВ-50000,00 грн.), від 07.07.2006 р. № 070702 на суму 252083,40 (ПДВ-42013,90 грн.), від 11.07.2006 р. № 110702 на суму 1000000,00 грн. (ПДВ-166666,67 грн.), від 13.07.2006 р. № 130702 на суму 47916,60 (ПДВ -7986,10 грн.), від 14.07.2006 р. № 140706 на суму 100000,00 грн. (ПДВ-16666,67 грн.), від 17.07.2006 р. № 170703 на суму 1339842,00 грн. (ПДВ-223307,00 грн.), від 17.07.2006 р. № 170704 на суму 173158,00 грн. (ПДВ-28859,67 грн.), від 18.07.2006 р. № 180701 на суму 212531,80 грн. (ПДВ-35421,97 грн.), від 21.07.2006 р. № 210701 на суму 700000,00 грн. (ПДВ-116666,67 грн.), від 25.07.2006 р. № 250704 на суму 100000,00 (ПДВ-16666,67 грн.), від 08.08.2006 р. № 080802 на суму 1000000,00 грн. (ПДВ-166666,67 грн.), від 11.08.2006 р. № 110802 на суму 1000000,00 грн. (ПДВ-166666,67 грн.), від 21.08.2006 р. № 210804 на суму 300000,00 (ПДВ -50000,00 грн.), від 30.08.2006 р. № 300807 на суму 555202,00 грн. (ПДВ-92533,67 грн.), від 14.09.2006 р. № 140903 на суму 630000,00 грн. (ПДВ-105000,00 грн.), від 25.09.2006 р. № 250905 на суму 600000,00 грн. (ПДВ-100000,00 грн.), від 26.09.2006 р. № 260906 на суму 595142,95 грн. (ПДВ-99190,49 грн.), від 10.11.2006 р. № 101101 на суму 200000,00 грн. (ПДВ-33333,33 грн.), від 10.10.2006 р. № 101004 на суму 25856,50 (ПДВ-4309,42 грн.) від 17.11.2006 р. № 171102 на суму 866197,07 (ПДВ-144366,18 грн.), від 17.11.2006 р. № 171101 на суму 379927,76 (ПДВ-63321,29 грн.).

Зазначені податкові накладні відображені в реєстрах податкових накладних за відповідний період, а суми ПДВ по зазначених податкових накладних були включені до складу податкового кредиту у відповідному періоді.

Оригінали видаткових та податкових накладних, а також прибуткових ордерів, були досліджені в судовому засіданні, копії залучені до матеріалів справи (том І, а.с. 129-245).

Перевіркою встановлено, що ВАТ «ДБК-3»було здійснено оплату зазначених у цих накладних сум на загальну суму 21571817,43 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Торг Маркет Груп», що підтверджується платіжними дорученнями (том ІІІ, а.с. 18-74).

Заборгованості за даними бухгалтерського обліку позивача по розрахункам з ТОВ «Торг Маркет Груп»на дату проведення перевірки не встановлено.

Витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Торг Маркет Груп»за період з 2 кварталу 2005 року по 1 квартал 2007 року були віднесені позивачем до складу валових витрат на загальну суму 17976346,56 грн., суми ПДВ за вказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту в сумі 3511969,34 грн.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97 -ВР від 22.05.97 р. зі змінами і доповненнями (тут і далі - в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з нормами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон № 334/94-ВР) платник податків відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Разом з тим у підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.

Таким чином, з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що обов'язковими умовами віднесення вартості придбаних товарів, робіт, послу на валові витрати є:

1) повязаність витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (тобто подальше використання придбаних товарів, робіт послуг у власній господарській діяльності);

2) підтвердженість таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.3. статті 5 зазначеного Закону містить вичерпний перелік випадків коли витрати підприємства не відносяться на валові витрати.

При цьому пункт 5.11 ст. 5 Закону про прибуток не дозволяє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій з ТОВ «Торг Маркет Груп»підтверджується первинними документами. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-ХІУ від 16.07.99 р. зі змінами і доповненнями (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ в розумінні ст. 1 Закону це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В матеріалах справи наявні первинні документи, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначених господарських операцій; витрати позивача в матеріальній формі, що були здійснені ним як компенсація вартості придбаних товарів за угодами з ТОВ «Торг Маркет Груп»- підтверджені належними платіжними документами.

Здійснення вищезазначених господарських операцій підтверджується такими первинними документами: накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, які оформлені відповідно до вимог Закону .

Договори, на виконання яких складались вищезазначені первинні документи є чинними на день розгляду спору, в судовому порядку недійсними не визнані. Сторонами виконані в повному обсязі.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи.

Так, відповідно до довідки органу статистики (том ІІ, а.с. 5) основним видом діяльності позивача є будівництво будівель (код за КВЕД 45.21.1).

У період, що перевірявся, ВАТ «ДБК-3»мало ліцензію на право здійснення будівельної діяльності № 208679 від 16.02.2005 р., видану державним комітетом України з будівництва та архітектури, терміном дії з 16.02.2005 р. по 16.02.2010 р., що відображено також у Акті перевірки (том І, а.с. 30).

На підтвердження використання в господарській діяльності придбаних у ТОВ «Торг Маркет Груп»товарно-матеріальних цінностей позивачем було надано Акти приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2005 року грудень 2007 року (том VІI, а.с. 3-69) та Акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, якими підтверджується встановлення придбаного у ТОВ «Торг Маркет Груп»товару - навісного фасаду системи «Інтерстоун»на побудованих позивачем обєктах житлових будинках по пр. Оболонському, 36-Д, по вул. Деснянській, 1, по вул. Драгоманова, 1-Л, по вул. Деснянській, 21-а, по вул. Драгоманова, 1-Е, по вул. Урлівській, 16/37, по вул. Драгоманова, 1-Д, по вул. Урлівській, 19, по вул. Драгоманова, 1-У,по вул. Драгоманова, 1-Б, по вул. Урлівській, 15, по вул. Урлівській, 17, по вул. Бакінській, 37/41, по пр. Правди, 19-А (том V, а.с. 139-170)

З метою зясування обставин щодо реальності господарських операції з придбання вказаних товарів судом було витребувано у позивача докази транспортування (перевезення) товару (товарно-транспортні накладні) та документи, якими підтверджується оплата послуг з перевезення.

Позивачем було надано на вимогу суду товарно-траспортні накладні форми 1-ТН разом із талонами замовника, оформлені відповідно до вимог наказу Міністерства транспорту України від 29 грудня 1995 року № 488/346 “Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля” (том ІІІ, а.с.105-175, том IV, а.с. 1 -156), якими підтверджується перевезення придбаних у ТОВ «Торг Маркет Груп»товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 11.1, 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до вказаних Правил товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Фактичне надання позивачу послуг з транспортування підтверджується також актами по наданню транспортно-експедиційних послуг, рахунками на оплату вартості перевезення та актами звірки взаєморозрахунків, складених між позивачем та ВАТ «Автотранспортне підприємство № 2»(том VIIІ, а.с. 2-59).

Таким чином, ВАТ «ДБК-3»віднесло до складу валових витрат витрати, понесені за зазначеними вище угодами, за наявності підтверджуючих документів товарно-транспортних накладних, які засвідчують факт перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи те, що поставка позивачу товарно-матеріальних цінностей підтверджено дослідженими в судовому засіданні видатковими, розрахунковими, платіжними, транспортними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, враховуючи доведеність подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про те, що формування позивачем валових витрат за спірними операціями було здійснено відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/94-ВР.

З приводу правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість за вищевказаними операціями суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає платників ПДВ, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (тут і далі - в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій).

Тому при визначенні податкового кредиту з ПДВ слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97ВР) визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97ВР податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі про ПДВ передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної, що відповідає, зокрема, правовій позиції Вищого адміністративного Суду України, викладеній в ухвалі від 29 березня 2011 року по справі № К-33277/10, номер у ЄДРСР 14635601, та правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 9 вересня 2008 року, номер у ЄДРСР 2362425.

В силу ж 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, факт реального придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Торг Маркет Груп»та зв'язок витрат на таке придбання з господарською діяльністю позивача підтверджується вищезгаданими первинними документами.

Перевіркою встановлено та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, що позивачем включено до податкового кредиту фактично сплачений ним в ціні товару податок на додану вартість в повному обсязі, на підставі податкових накладних, отриманих від постачальника товару, який зареєстрований платником ПДВ.

Судом також встановлено, що зазначені податкові накладні (том І, а.с. 131-243) оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Усі податкові накладні включені позивачем до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за вказані податкові періоди та містять необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

На момент видачі ТОВ «Торг Маркет Груп»податкових накладних, це підприємство вважалось зареєстрованим у встановленому законом порядку, в тому числі платником ПДВ, та було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Щодо посилань податкового органу на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2007 р. у справі № 2-а-355/07 (том ІІ, а.с. 83), якою визнано недійсними з моменту реєстрації статут та установчий договір ТОВ «Торг Маркет Груп»від 1.07.2003 № 07298, визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 37063544 від 29.07.2003 р. з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість, то суд звертає увагу на те, що вказане рішення районного суду скасовано ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2010 року і провадження у справі закрито (том IV, а.с. 173).

В матеріалах справи відсутні докази оскарження та скасування вказаної ухвали суду апеляційної інстанції у встановленому порядку.

Крім того, суд зазначає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не спричиняють недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляють правового значення видані за цими господарськими операціями податкових накладних, про що вказано, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер в ЄДРСР 3060678.

Як вбачається з витребуваних судом матеріалів реєстраційної справи щодо ТОВ «Торг Маркет Груп», наданих державним реєстратором Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість (у період з 01.06.05р. по 31.03.07р.), ТОВ «Торг Маркет Груп»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Реєстраційні дані про проведення державної реєстрації припинення юридичної юридичної особи - ТОВ «Торг Маркет Груп»були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 14 травня 2008 року (том VI, а.с. 29) на підставі рішення господарського суду м. Києва від 04.04.2008 р. по справі № 43/68 про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Відповідно до статті 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Враховуючи перебування ТОВ «Торг Маркет Груп»на момент здійснення господарських операцій з позивачем у Єдиному державному реєстрі, інформацію про державну реєстрацію ТОВ «Торг Маркет Груп»слід вважати достовірною.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Торг Маркет Груп»також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (том VI, а.с. 198). Згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті Державної податкової інформації України, свідоцтво платника ПДВ вказаного підприємства було скасовано 04.04.2008 року (том VI, а.с. 200), тобто після здійснення розглядуваних господарських операцій.

За таких обставин суд вважає правомірним включення позивачем до податкового кредиту фактично сплаченого податку на додану вартість на підставі отриманих від постачальника товару - ТОВ «Торг Маркет Груп»податкових накладних, щодо змісту яких у податкового органу зауважень не було.

Суд погоджується з доводами податкового органу стосовно того, що наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, однак зазначає, що в таких випадках податковий повинен довести, що відомості в виданих продавцями податкових накладних не відповідають дійсності, про що вказано, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 3 червня 2008 року, реєстраційний номер у ЄДРСР 2168350.

В той же час, надані відповідачем на вимогу суду, а також витребувані судом на підставі ч. 4, 5 статті 11 КАС з власної ініціативи документи не дають підстав для висновку про безтоварність здійснюваних між позивачем та ТОВ «Торг Маркет Груп»господарських операцій.

Зокрема, з витребуваних судом доказів не вбачається факт несплати продавцем податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), факт нездійснення постачальником підприємницької діяльності, докази притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) посадових осіб постачальника, неможливість реального здійснення позивачем зазначених операцій тощо.

Згідно наявних в матеріалах справи податкових декларацій ТОВ «Торг Маркет Груп»останнє мало обсяг реалізації у 2005 році 124 мнл. грн., у 2006 році- 96 млн. грн., у 2007 році 52 млн. грн. (том VI, а.с. 108-124).

Суд вважає також необґрунтованим посилання відповідача на те, що договір та інші документи від імені ТОВ «Торг Маркет Груп»були підписані невстановленою особою, оскільки згідно пояснень засновників підприємства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вони не підписували документів про призначення директором підприємства Дубовика А.В..

Вказане твердження спростовується наявним в матеріалах справи Протоколом № 1 зборів засновків ТОВ «Торг Маркет Груп»від 10.06.2003 р., копію якого надано державним реєстратором разом із матеріалами реєстраційної справи, відповідно до якого директором товариства було призначено Дубовика А.В. (том VI, а.с. 104).

Вказане повністю спростовує доводи відповідача про те, що контракти на поставку продукції підписувала невідома особа.

З приводу посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «Торг Маркет Груп»необхідного управлінського або технічного персоналу, враховуючи те, що згідно даних ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підприємстві лічилась тільки одна особа - директор Дубовик А.В., суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено, що господарська діяльність може здійснюватись субєктом господарювання лише шляхом використання праці найманих працівників.

Виконання господарських зобовязань могло здійснюватись ТОВ «Торг Маркет Груп»за посередництвом третіх осіб або залучення осіб, які працювали на умовах цивільно-правових угод тощо. Крім того, ТОВ «Торг Маркет Груп»могло здійснювати посередницьку діяльність з продажу даного товару, що не вимагало наявності у нього складських приміщень та найманих працівників.

Відповідачем не було надано беззаперечних доказів, які б підтверджували, що відсутність персоналу на вказаному підприємстві унеможливлювала виконання останнім цивільно-правових зобовязань за договорами поставки товарів або що наявність найманого персоналу є необхідною умовою для здійснення постачання товарів.

Суд зазначає, що враховуючи характер здійснюваних між сторонами операцій продаж фасадних матеріалів виконання таких договорів не вимагало від продавця товару наявності спеціального технічного або управлінського персоналу.

Таким чином, доводи податкового органу в даній частині ґрунтуються лише на припущеннях, які не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязок з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства. Тобто позивач при укладені договорів з ТОВ «Торг Маркет Груп»не повинен був встановлювати, чи є у продавця необхідний управлінський або технічний персонал необхідний для виконання ним умов договорів.

Тим більше, що усіма зібраними по справі доказами підтверджується як правильність документального оформлення, так і реальність поставки позивачу вищевказаних товарів постачальником.

Таким чином, враховуючи викладені вище обставини, а також те, що податковими накладними підтверджено факт здійснення операцій з ТОВ «Торг Маркет Груп», які містять всі необхідні обовязкові реквізити, відповідачем необґрунтовано визначено позивачеві податкове зобовязання з урахуванням штрафних санкцій з податку на додану вартість.

За таких обставин суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»за фактом взаємовідносин з ТОВ «Торг Маркет Груп»з огляду на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Торг Маркет Груп».

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваних рішень ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених між позивачем та «Торг Маркет Груп», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави. Суд зазначає, що Відповідач не надав інших доказів, які б вказували на нікчемність вказаних правочинів.

Враховуючи те, що судове рішення про визнання недійсними установчого договору, статуту та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Торг Маркет Груп»скасоване, суд приходить до висновку про необґрунтованість позиції податкового органу щодо визначення податкових зобов'язань.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 02.07.2009 р. по справі № 25/99-11/43, номер у ЄДРСР 4322833.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи встановлення факту здійснення господарських операцій, наявність правосубєктності учасників господарських операцій, встановлення звязку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, не підтвердження належними доказами нікчемності правочинів, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача порушення вимог статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням вищевикладеного, визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями, в тому числі застосування штрафних (фінансових) санкцій підставі підпункту 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є протиправним.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у звязку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

На розподілі судових витрат позивач не наполягав.

Керуючись вимогами ст. ст. ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 19 серпня 2008 року № 0000654230/0, № 0000664230/0, від 08 грудня 2008 року № 0000814230/1.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 20 квітня 2011 року.