Постанова № 16479569, 19.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2011 року 11:47 № 2а-14909/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техно Ніколь-Центр"

до Київської регіональної митниці

провизнання протиправними дій, скасування рішення від 20.04.2010р. №100000006/2010/810593/1

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов.від 17.06.2010 №ню-10/73), ОСОБА_2 (дов.від 08.06.10 №ню-08/06/2010-12)

від відповідача 1: ОСОБА_3 (дов.від 21.04.10)

від відповідача 2: подав клопотання про слухання справи за його відсутності

свідок: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехноНІКОЛЬ-Центр»до Київської регіональної митниці , Головне управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання неправомірними дії, скасування рішень, стягнення суми переплати.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.04.2011 року о 11 год. 47 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Київської регіональної митниця, Головне управління державного казначейства у м.Києві про визнання неправомірними дії щодо визначення митної вартості товару за митною декларацією; скасування рішення, стягнення суми переплати мита та податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що правомірно визначив митну вартість при поданні митної декларації №00000017/2010/593588 за основним методом та надав усі необхідні документи. Однак, відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів згідно якого загальна вартість визначено на рівні 54527,76 Євро замість митної вартості розрахованої позивачем на рівні 33412,52 Євро. 21.04.10 позивач звернувся до відповідача із заявою стосовно випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання та щодо незгоди з рішенням. 22.04.10 відповідач надав згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання. 23.04.10 позивач подав митну декларацію. В подані декларації відповідачем не було відображено вимогу щодо надання додаткових документів. Таким чином відповідач мав визначити митну вартість на підставі документів, поданих позивачем, та повідомити позивача протягом 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобовязань про можливість/неможливість застосування митної вартості заявленої декларантом, чого не було зроблено. З огляду на зазначене позивач вважає, що має право на повернення надміру сплачених податків і зборів. Крім того зазначає, що відповідачем порушено порядок застосування методів визначення митної вартості оскільки ніяких законодавчих підстав для застосування резервного методу немає.

За таких підстав просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, на його думку подані додаткові документи позивачем після закінчення строку дії гарантійних зобовязань (90 днів), які встановлені наказом ДМСУ від 17.03.08 №230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання при ввезенні їх на митну територію України»так, випуск у вільний обіг був здійснений 23.04.10, а додаткові документи були надані 05.08.10, підстав для повернення надміру сплачених податків і зборів (обовязкових платежів) не було.

За таких підстав вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими, та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Представник Головного державного казначейства України у м.Києві щодо задоволення позовних вимог заперечував. Зазначив, що протиправних дій відносно позивача не здійснював, у позовній заяві не зазначено причинно-наслідкового звязку між діяннями ГУДКУ у м. Києві та завданням шкоди позивачу. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 01.01.10 №02/01-10, позивачем до митного оформлення був заявлений товар в режимі імпорт 40: за ВМД від 19.14.10 №100000017/2010/593588 товар плівка на основі полімера (полівенілхлорида), непориста, армована поліефірними волокнами, не поліровна без тиснення та малюнку в рулонах, марки Logicroof , виробник Fante а.c.EU, згідно з УКТЗД 3921909000.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи.

Згідно із ч.1 та 2 ст.265 Митного кодексу України (надалі - МК України), митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Визначення митної вартості здійснюється на підставі вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.26 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.05 №314 посадовою особою відділу митного оформлення було направлено запити від 19.04.10 №593588 до відділу контролю митного вартості разом з наданням для митного оформлення документів

За результатами розгляду направленого запиту встановлено сумніви заявленої вартості декларантом митної вартості на підставі порівняння митною вартістю ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. За таких підстав відповідач прийняв рішення про неможливість прийняття методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються для цілей митної оцінки.

Після проведення порівняння встановлено що митна вартість товару 1,71 ЕUR/ кг (на той момент 2,31 USD/кг0 нижча рівня митної вартості товарів, мирне оформлення яких вже здійснено, згідно цінової вартості, митне оформлення яких відповідно до п.11 постанови Кабінету міністрів України від 20.12.06 р. №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»та подання відомостей для її підтвердження», позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, про що на зворотньому боці декларації митної вартості №100000017/2010/593588 відповідачем здійснено запис. Із вказаним записом позивач був ознайомлений та зазначив про неможливість надання додаткових документів одержувачем в вантажу на момент митного оформлення. За таких підстав відповідач визначив митну вартість товару задекларованого у ВМД №100000017/2010/593588 від 19.04.10 відповідно до вимог Митного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06р. №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.08 №339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів».

21.04.10 позивач не погоджуючись з рішенням про визначення митної вартості звернувся до відповідача із заявою стосовно випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання.

Відповідно до п.6 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання при ввезенні їх на митну територію України гарантійні зобовязання було надано позивачем шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обовязкових платежів) згідно з митною вартістю товарів визначеною митним органом.

22.04.10 відповідач листом №35/7.1-12/3749 повідомив позивач про згоду на випуск у вільний обіг під гарантійні зобовязання.

23.04.10 позивач погодившись з митною вартість визначеною митним органам в порядку, передбаченому п.8 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Наказом Держмитслужби №230, подав нову митну декларацію №100000017/2010/593763.

Також, позивачем було подано лист від 05.08.10 №12 щодо перегляду рішення про визначення митної вартості товару, митне оформлення якого було проведено за ВМД від 20.04.10 №100000017/2010/593763, в ході якого було встановлено, що подані додаткові документи, а саме: лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза»від 30.07.10 №1855, калькуляції-розяснення від продавця б/н 2шт; прейскурант від виробника від 31.12.10 б/н; копії ВМД з відмітками банку ВАТ ВТБ БАНК на ВМД з інвойсами на суму перерахунку; проформу інвойс від 14.04.10 №9000020210; виписку банку ВАТ ВТБ БАНК від 02.06.10; платіжне доручення від 01.06.10 №36.

Розглянувши подані додаткові документи встановлено, що прейскурант від виробника від 31.12.10 №б/н, що був наданий, містить ціну артикул Logicroof RP(F) товщиною 1,50 мм (3,55 EUR/м2), і таким чином не може бути використаний в якості підтверджуючого документу.

Калькуляція витрат на виробництво 1м2 мембрани двох видів Logicroof RP(F) товщиною 1,50 мм та Logicroof RP(F) товщиною 1,2 мм при однаковому відсотку пластифікатора містить однакові вартісні графи не дивлячись на те, що товщина мембран (і, відповідно, кількість витраченого матеріалу) різна. Таким чином, калькуляції не можуть бути використані в якості підтверджуючих документів.

Відповідно ч. 3 ст.260 МК України для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Крім того, встановлено, що позивач не надав калькуляцію фірми виробника; експертний висновок щодо вартісних характеристик товару; прайс-лист фірми виробника; інформацію зовнішньоторговельних організацій щодо вартості сировини товару. З підстав ненадання документів відповідачем зроблено відповідний запис та визначено митну вартість товару на підставі наявних відомостей.

Таким чином, метод 1 за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не був застосований.

Методи визначення митної вартості №2 - метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичності товарів (стаття 268 МК України) та метод №3 - метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 268 та 269 МК України) не використовувались у звяжу з відсутністю інформації щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів.

Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості - метод №4 визначення митної вартості згідно з 271 статтею МК України, субєкт зовнішньоекономічної діяльності не надав документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості - метод №5 визначення митної вартості згідно з ст.272 МК України не був використаний в звязку з тим, що субєктом зовнішньоекономічної діяльності не були надані документи на основі яких можливо застосовувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження , розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до митного кордону України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, повязаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Відповідно до ст. 273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Таким чином, відповідачем застосований метод 6- резервний сумісний з відповідними принципами і положеннями та який базується а VII статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, 1994 (ГАТТ), згідно з якою митна вартість сприймається як дійсна ціна товару та, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем за умов повної конкуренції відкритого ринку.

Крім того матеріалами справи встановлено, що подані позивачем додаткові документи після закінчення строку дії гарантійних зобовязань (90 днів), які встановлені наказом ДМСУ від 17.03.08р. №230 «про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання при ввезенні їх на митну територію України»(випуск товарів був здійснений 23.04.10, а додаткові документи надані 05.08.2010), тобто підстав для повернення суми надміру сплачених податків і зборів (обовязкових платежів) у звязку з прийняття рішення про визначення митної вартості товарів №100000006/2010/810593/1 не було.

З огляду на вищевикладене, враховуючи докази наявні в матеріалах справи, пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, про відмову в заявлених позовних вимогах. На думку суду, відповідач, як субєкт владних повноважень довів обставини, за якими прийняті оскаржувані позивачем рішення, а тому вони є правомірними.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 97, 160-167 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Відмовити в задоволенні позовних вимог.

2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 185- 187 КАС України.

Суддя І.А. Качур