Постанова № 16479550, 05.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 квітня 2011 року           13:06           № 2а-798/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Патратій О.В.

за участю секретаря судового засідання Рагімової Н.А. та представників сторін:

прокурора: Тагвей Т.І. (посвідчення № 147 від 05.08.2008)

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 10.01.2011 р. № 3)

від відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗаступника Прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

до Відкритого акціонерного товариства "Промтехмонтаж"

простягнення заборгованості у розмірі 1790850,08 гривень,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-2» (далі –відповідач, ВАТ «Промтехмонтаж-2»), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22 березня 2011 року, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 790 850,08 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вказана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва справі від 19 січня 2011 року відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання на 08 лютого 2011 року.

Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі та повістка про виклик були направлені ВАТ «Промтехмонтаж-2»за наявною в матеріалах справи адресою та отримані відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання повторно не з’явився, причини неприбуття суду не повідомив, тому справа відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України вирішується на підставі наявних у ній доказів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ВАТ «Промтехмонтаж-2» (код за ЄДРПОУ 01414034) зареєстроване Солом’янською районною у м. Києві державною адміністрацією 21 березня 1997 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом’янському районі м. Києва.

Згідно з витягів карток особових рахунків платника податків у відповідача обліковується заборгованість по податку на додану вартість та податку на прибуток у розмірі 1790850,08 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі:

- самостійно поданої декларації з податку на додану вартість № 26912 від 13.03.2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 711 345,00 грн. (вказане податкове зобов'язання погашено частково у розмірі 31 775,85 грн.);

- самостійно поданої декларації з податку на додану вартість № 58463 від 12.04.2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 74567,00 грн.;

- самостійно поданої декларації з податку на додану вартість № 130919 від 17.06.2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 979568,00 грн.;

- самостійно поданої декларації з податку на додану вартість № 210948 від 09.08.2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1254,00 грн.;

- самостійно поданої декларації з податку на додану вартість № 10575 від 13.02.2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 60256,00 грн.;

- самостійно поданої декларації з податку на прибуток підприємств № 192504 від 26.07.2010 р., в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 171949,00 грн. (вказане податкове зобов'язання погашено частково у розмірі 7835,53 грн.);

- податкового повідомлення-рішення від 02.02.2011 р. № 0011931501/0, яким відповідачу було нараховано податкове зобов’язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 170,00 грн. за несвоєчасне подання податкової декларації.

Відповідно до облікової картки відповідачу було нараховано пеню за період з 20.08.2010 р. по 19.02.2011 р. у розмірі 3335,46 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0011931501/0 від 02.02.2011 р. було отримане відповідачем 02.02.2011 р., що підтверджується підписом уповноваженої особи на корінці податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалось.

Крім того, відповідачем було подано уточнюючу декларацію № 323218 від 15.11.2010 року, в якій було зменшено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств на 80827,00 грн. та уточнюючу декларацію № 425126 від 08.02.2011 р., в якій було зменшено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств на 30900,00 грн.

Таким чином, податкові зобов’язання по податку на додану вартість були погашені відповідачем частково –у розмірі 31775,85 грн., заборгованість по даному податку становить 1754958,15 грн. Податкові зобов’язаня по податку на прибуток підприємств були погашені відповідачем частково –у розмірі 119562,53 грн., заборгованість по даному податку становить 55891,93 грн.

Загальна сума податкового боргу відповідача, що підлягає сплаті до бюджету, становить 1790 850,08 грн. (1734958,15 грн. + 55891,93 грн.).

Враховуючи те, що податкові зобов’язання відповідача виникли у 2010 році, коли був чинним Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вiд 21.12.2000 р. № 2181-III (далі –Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні даної справи застосовують норми вказаного Закону.

Пункт 1.11 ст. 1 Закону України № 2181-ІІІ визначає, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору.

Пунктом п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Виходячи з положень пп. 5.2.2, 5.2.4 ст. 5 Закону № 2181 у випадку оскарження рішення податкового органу про нарахування податкового зобов'язання в адміністративному або судовому порядку, такі зобов’язання вважаються узгодженими у день закінчення, відповідно, процедури адміністративного оскарження або у день набрання законної сили рішенням суду.

Доказів оскарження вищевказаного повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку відповідачем суду не надано.

Таким чином, виходячи з положень п. 5.1. ст. 5 та пп. 5.2.1. п. 5.2. статті 5 Закону № 2181 податкові зобов’язання за вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та податковими деклараціями є узгодженими, відповідно, у день отримання відповідачем вказаного повідомлення-рішення та з дня подання відповідних податкових декларацій. При цьому, податкові зобов’язання, самостійно визначені в податкових деклараціях, оскарженню в адміністративному або судовому порядку не підлягають ( п. 5.1. Закону № 2181).

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 5.4.1. п. 5.4 статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки вищевказані податкові зобов’язання та сума штрафних (фінансових) санкцій не були сплачені відповідачем у встановлений строк, то виходячи з положень пп. 5.4.1. Закону № 2181, вказана сума набула статусу податкового боргу.

Виходячи з положень Закону № 2181 право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків (про що вказано також у Інформаційному листі ВАСУ від 24.12.2010 р. № 1843/11/13-10).

Згідно з пп. 6.2.1. – 6.2.4. п. 6.2. статті 6 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (ч. 4 п. 6.2.4 Закону № 2181).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з дотриманням вимог пп. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 надіслав відповідачу першу податкову вимогу № 1/2171 від 07.04.2010 р. на суму 679569,15 грн. та другу податкову вимогу № 2/2760 від 01.06.2010 на суму 754136,15 грн.

Перша податкова вимога була направлена відповідачу поштою та вручена йому 20.04.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, друга податкова вимога була також направлена відповідачу поштою, однак провернута поштовим відділенням у зв’язку із неможливістю вручення та розміщена податковим органом на дошці податкових оголошень 23.06.2010 р., що підтверджується актом про розміщення на дошці податкових оголошень № 4135/24-30 від 23.06.2010 р.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування”, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до положень пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Положеннями підпункту 20.1.8. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року, передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату, який станом на день розгляду справи становить 1790850,08 гривень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-2» (код ЄДРПОУ 01414034, адреса: м. Київ, вул. М. Кривоноса, 19-А) на користь Державного бюджету України заборгованість у розмірі 1 790 850,08 гривень (один мільйон сімсот дев'яносто тисяч вісімсот п’ятдесят гривень 08 коп.), з яких:

- заборгованість по податку на прибуток у розмірі 55891,93 гривень на р/р 33217812700010, одержувач ВДК у Солом’янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 13050200, банк одержувача УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11010200;

- заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 1734958,15 гривень на р/р 31110029700010, одержувач ВДК у Солом'янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 13050200, банк одержувача УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 О.В. Патратій