Постанова № 16479457, 11.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2011 року письмове провадження                               № 2а-33/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЖЕК "Житлоексплуатація"

простягнення заборгованості у розмірі 42 081,11грн.

Державна податкова інспекція у Солом’янському районі міста Києва звернулася до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" податкового боргу в розмірі 42081,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, податковий борг перед Державним бюджетом України виник у зв’язку з порушенням відповідачем норм податкового законодавства України з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість.

У відповідності до п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу України” податкові органи подають позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках, коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідач в судове засідання не з’явився, клопотань, письмових заперечень чи пояснень по суті спору не надав.

Позивачем 25.02.2011 р. до суду подано уточнення позовних вимог, яким, у зв’язку з частковою сплатою відповідачем податкового боргу, зменшено позовні вимоги. Так, позивач просить стягнути з відповідача податковий борг з податку на прибуток підприємства в розмірі 1 914,72 грн.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" зареєстроване Солом’янською районною у місті Києві державною адміністрацією 21.10.2004 р. (код ЄДРПОУ 33234260).

Відповідно до поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, ним були визначені до сплати наступні суми податкових зобов’язань: по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року від 19.11.2010 р. № 331884 - 4 169,00 грн., по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року від 20.10.2010 р. № 287174 - 5 798,00 грн., по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року від 20.09.2010 р. № 245823 - 7 410,00 грн., по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року від 20.08.2010 р. № 228593 - 7 783,00 грн., по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року від 26.07.2010 р. № 191595 - 3 835,00 грн., по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року від 21.06.2010 р. № 136143 - 5 459,00 грн., по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року від 20.05.2010 р. № 119129 - 2 502,00 грн., по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року від 20.04.2010 р. № 82601 - 3 646,00 грн. на загальну суму 40602,00 грн.; по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартали 2010 року від 08.11.2010 р. № 311945 –3001,00 грн., по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року від 09.08.2010 р. № 211187 –00,00 грн., по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартали 2010 року від 13.05.2010 р. № 109195 –647,00 грн., на загальну суму 3648,00 грн. Доказів сплати узгоджених сум податкової заборгованості відповідачем суду не надано.

У зв’язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010р.

Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення (далі - Закон).

Відповідно до положень п.5.1.ст.5 Закону, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання - зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів, яку зазначає у податковій декларації. Таке податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації, не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку, та повинно бути сплачене ним протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (пп.5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону). Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у визначені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.5.1 ст. 5 Закону).

Згідно п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги: перша надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання; друга - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.

У разі коли податковий орган чи пошта не може вручити платнику податків податкові вимоги у зв’язку з незнаходженням посадових осіб, податковий орган розміщує податкові вимоги на дошці податкових оголошень. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Судом встановлено, що на виконання зазначених вимог податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва, були винесені дві податкові вимоги: перша на суму 2 815,26 грн. від 11.05.2010 р. № 1/2584, друга - на суму 7 386,00 грн. від 30.06.2010 р. № 2/3005, які були отримані представником відповідача під розписку, але оплачені чи оскаржені ним не були.

Також, Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва було прийняте рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від 03.09.2010 р. № 630.

Крім цього, Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва, відповідно до Закону України “Про державну податкову службу України”, були проведені перевірки відповідача щодо дотримання платіжної дисципліни, своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету та своєчасності подання податкової звітності, в результаті яких були виявлені порушення податкового законодавства, а саме: пп. 4.1.4 п. 4.1. ст.4 та пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.16.4. ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", про що складені відповідні акти від 13.10.2010 р. № 15556/15-2-33234260, від 21.04.2010 р. № 6535/15-2-33234260, від 19.10.2010 р. № 16280/15-1-33234260, від 18.05.2010 р. № 7763/15-1-33234260.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Штрафні санкції, як це передбачено п. 17.1. ст. 17 Закону, за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Відповідно до абз. 1 пп. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, на підставі актів перевірок, відповідно до зазначених норм податкового законодавства, позивачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення: від 13.10.2010 р. № 0047021504/0, яким відповідачу визначено до сплати суму штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в розмірі 571,03 грн.; від 23.04.2010 р. № 0022601504/0, яким відповідачу визначено до сплати суму штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в розмірі 844,83 грн.; від 19.10.2010 р. №№ 0040611501/0, 0040621501/0, якими відповідачу визначені до сплати суми штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток підприємства в розмірах 130,00 грн. та 191,26грн.; від 18.05.2010 р. № 0016381501/0, яким відповідачу визначено до сплати суму штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток підприємства в розмірі 170,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було реалізоване надане йому пп.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" право адміністративного оскарження оспорюваного рішення податкового органу.

Отже, загальна сума податкової заборгованості платника податків перед Державним бюджетом України по податковим деклараціям з податку на прибуток підприємства, податку на додану вартість та податковими повідомленнями-рішеннями, які містяться в матеріалах справи, повинна становити 46157, 12 грн. (42017,86 грн. –по податку на додану вартість; 4 139,26 грн. –по податку на прибуток підприємства).

Згідно ж заявлених позовних вимог, до подання до них уточнення, позивач просив суд стягнути з відповідача суму податкової заборгованості в розмірі 42081,11 грн., а саме: 4507,36 грн. –по податку на прибуток підприємства; 37 573,75 грн. –по податку на додану вартість.

Враховуючи, що на день розгляду та вирішення адміністративної справи, заявлена сума податкового боргу була частково сплачена відповідачем, позивачем, як це передбачено діючим процесуальним законодавством України, було подано уточнення позовних вимог та зменшено суму податкової заборгованості.

Так, податкова заборгованість відповідача, яку позивач просить стягнути в уточнених позовних вимогах, становить 1914,72 грн. Доказів сплати зазначеної суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства відповідачем суду не надано.

В той же час, позивач просить стягнути з відповідача податкову заборгованість з податку на прибуток підприємства, що є помилковим, оскільки відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” здійснюється звернення стягнення на активи підприємства в рахунок погашення податкового зобов’язання. Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу.

У зв’язку з цим згідно зі ст. 8 Закону, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення. Податковий орган зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Відповідно до ст.9 Закону, адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Суд звертає увагу на те, що згідно п.п. 10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Так, стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Позивачем з огляду на приписи п.1.7 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не вказано на які саме активи відповідача має бути звернуто стягнення, крім того, викладено позовну вимогу без дотримання правил, викладених у п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу" та п.3.1.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Таким чином, судом встановлено, що позивач не виконав вимог вищезазначених статей, спрямованих на погашення податкового боргу відповідача, разом з тим, матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача непогашеного податкового боргу.

Суд вважає, що позивачем невірно обраний спосіб реалізації наданої йому компетенції, однак це не звільняє платника податків (зборів) від обов’язку своєчасно вносити їх до відповідного бюджету.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва задовольнити частково.

Звернути стягнення на активи Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" з метою погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємства в розмірі 1 914,72 грн. (на р/р 33217812700010, одержувач ВДК у Солом’янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 13050200, банк одержувача: УДК у м.Києві, МФО 820019, код платежу 11010200).

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Р.О. Арсірій