Постанова № 16479454, 04.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2011 року 14:48 № 2а-454/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Патратій О.В. при секретарі Рагімовій Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1252 від 29.04.2010 р.),

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 10603/9/10 від 23.12.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Рейтинг»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2010 року № 0000312330/0, від 12 липня 2010 року № 0000312320/1, від 24 вересня 2010 року № 0000312320/2, від 24 листопада 2010 року № 0000312320/3,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Рейтинг»(далі позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі відповідач), в якому, з урахуванням уточнень від 12 березня 2011 року, просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2010 року № 0000312330/0, від 12 липня 2010 року № 0000312320/1, від 24 вересня 2010 року № 0000312320/2, від 24 листопада 2010 року № 0000312320/3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про збільшення суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2010 року на 86833,00 грн., оскільки у січні 2010 року позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ за травень 2007 року, в п.8.5 якого вказано збільшення суми, яка підлягала зарахуванню до податкового кредиту, у розмірі 86833,00 грн.

З огляду на те, що вказаний уточнюючий розрахунок було подано у січні 2010 року, то значення рядка 8.5 цього уточнюючого розрахунку, на думку позивача, підлягало перенесенню до рядка 23.3 податкової декларації за лютий 2010 року, внаслідок чого податкові зобовязання з ПДВ за вказаний період підлягали зменшенню.

Позивач зазначав, що відповідач безпідставно вважає, що уточнюючий розрахунок за травень 2007 року було подано в лютому 2010 року, оскільки відповідно до п. 4.1.5. та 4.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а вказаний розрахунок позивачем було направлено поштою 28 січня 2010 року.

Відтак, оскаржувані рішення позивач вважає прийнятими всупереч вимог п. 7.7.5 ст. 7 та п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та просить їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що уточнюючий розрахунок за травень 2007 року надійшов до податкової інспекції 3 лютого 2010 року, тому відповідно до пп. 7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість»відємне значення суми ПДВ, задеклароване у цьому розрахунку, підлягало зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто у березні 2010 року.

Тому відповідач вважає правомірним зменшення р. 23.3 уточнюючого розрахунку з ПДВ за лютий 2010 року, в якому виправлялись помилки за травень 2007 року, та збільшення суми, що за результатами звітного періоду (лютого 2010 року) підлягає сплаті позивачем до бюджету на 86833,00 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2011 року було обєднано в одне провадження адміністративну справу № 2а-454/11/2670 з адміністративною справою № 2а-18165/10/2670, враховуючи те, що у вказаних справах оскаржуються податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті на підставі одного акту перевірки з приводу тих самих порушень (у справі № 2а-18165/10/2670 оскаржувалось податкове повідомлення-рішення № 0000312320/3, прийняте за результатами адміністративного оскарження).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ “Кредит-Рейтинг” зареєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 28.11.2001 року, код за ЄДРПОУ 31752402.

28 січня 2010 року позивачем було направлено поштою до ДПІ у Подільському районі м. Києва уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість з виправленням самостійно виправлених помилок за травень 2007 року (далі Уточнюючий розрахунок) разом із розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за вказаний період.

У розділі 8 Уточнюючого розрахунку «Розрахунки у звязку з виправленням помилки»у рядку 8.5 було вказано збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 86833,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Уточнюючий розрахунок було відправлено позивачем з поштового відділення 28 січня 2010 року цінним листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення.

Уточнюючий розрахунок було доставлено до ДПІ у Подільському районі м. Києва 03 лютого 2010 року, що випливає з наданого позивачем повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи, та не заперечується відповідачем.

22 березня 2010 року ТОВ “Кредит-Рейтинг” було подано до ДПІ у Подільському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, у рядку 23.3 якої було вказано значення рядка 8.5 попереднього звітного періоду, що підлягає зарахуванню до поточного звітного періоду, у розмірі 86833,00 грн.

Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, вказаний показник було перенесено з Уточнюючого розрахунку, поданого позивачем за травень 2007 р.

03 червня 2010 року ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено камеральну невиїзну перевірку поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року, за результатами якої було складено Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки № 198/23-205/31752402 від 03 червня 2010 року (далі - Акт перевірки).

Вказаним Актом перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 04.03.1997 р. № 167/97-ВР, Наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації», яке полягало у перенесенні до рядка 23.3 декларації суми ПДВ з рядка 8.5 Уточнюючого розрахунку з ПДВ, поданого у лютому 2010 року, в якому виправлялись помилки за травень 2007 року, що призвело до заниження значення р. 27 декларації за лютий 2010 року (сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду) на загальну суму 86833,00 грн.

За результатами перевірки відповідач прийшов до висновку про необхідність збільшення суми ПДВ, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, на суму 86833,00 грн.

15 червня 2010 року ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312330/0, якими позивачу за порушення п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 04.03.1997 р. № 167/97-ВР, Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», на підставі вищевказаного Акту перевірки, визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 121 566,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 86833,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34733,00 грн.

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку скарги позивача були залишені без задоволення, а відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 12.07.2010 р. № 0000312320/1, від 24.09.2010 р. № 0000312320/2, від 24.11.2010 р. № 0000312320/3, якими суми податкових зобовязань та штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих позивачу, не змінено.

Вирішуючи даний спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ із змінами та доповненнями (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з пунктом 1.11 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ із змінами і доповненнями (далі Закон № 2181), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.7 п. 4.1 ст. 7 Закону № 2181 передбачено, що платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

Податкові декларації з податку на додану вартість, згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), підпунктом 2.6.1 пункту 2.6 статті 2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за № 250/2054, подаються до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок виправлення платником податку помилок, самостійно виявлених ним у показниках раніше поданої податкової декларації, регламентований пунктом 5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181.

Відповідно до зазначеної норми Закону № 2181 якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Таким чином, законом передбачені два альтернативні механізми виправлення помилок, самостійно виявлених платником податків у податкових деклараціях за попередні податкові періоди: (1) або шляхом подання уточнюючого розрахунку, (2) або шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону.

Відповідно до п. 4.4. вищевказаного Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (далі Порядок № 166) якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

З вказаних норм права вбачається, що уточнюючий податковий розрахунок подається в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість, але без урахування граничного терміну подання податкової декларації, встановленого для того податкового (звітного) періоду, в якому виправляються помилки та за який виправляються помилки, та з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181.

Таким чином, в даному випадку, з урахуванням того, що позивачем у лютому подавався Уточнюючий розрахунок за травень 2007 року, на нього не поширювався граничний термін подання податкової декларації за відповідний звітний період (20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця), однак розрахунок повинен був поданий з урахуванням строків давності, тобто не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за травень 2007 року.

З вказаного вбачається, що строк подання звітної декларації з податку на додану вартість, встановлений п. 2.6 Порядку № 166, відрізняється від строку подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, який встановлено цього п. 4.4 Порядку.

Головною відмінністю порядку подання уточнюючого розрахунку від подання звітної податкової декларації є непоширення на подання уточнюючого розрахунку граничного терміну, установленого для подання звітної декларації.

З вищенаведеного випливає висновок про те, що на подання уточнюючого розрахунку не поширюється встановлене пп. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 правило про направлення податкової декларації поштою не пізніше, ніж за десять днів до закінчення граничного строку її подання.

Так, відповідно до пп. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

Аналогічне правило передбачене також в пп. 4.1.5 Порядку № 166, відповідно до якого декларація може бути надіслана на адресу податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації платника поштою з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну, установленого для подання декларації.

Суд зазначає, що правило, закріплене в пп. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, пп. 4.1.5 Порядку № 166, стосується саме порядку направлення поштою звітної податкової декларації, про що свідчить посилання у вищевказаних правових нормах на граничний строк подання декларації, який, як зазначалось вище, на подання уточнюючого розрахунку не поширюється.

Уточнюючий розрахунок може бути поданий платником податків (в тому числі шляхом направлення поштою) в будь-який час до закінчення строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181.

Порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби встановлений Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123 (далі Інструкція № 276).

Відповідно до п. 4.3. Інструкції № 276 нарахування платежів до бюджету в особових рахунках платників податків здійснюються відповідно до порядків адміністрування відповідних податків, розроблених на підставі чинного законодавства.

Нарахування узгоджених податкових зобов'язань у картках особових рахунків платників здійснюється датою граничного терміну сплати зазначених зобов'язань.

У разі, якщо останній день граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, нарахування платежів в особових рахунках платників здійснюється у наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання.

З урахуванням вищевказаного суд приходить до висновку, що уточнюючий розрахунок може бути направлено платником податку поштою в будь-який момент до закінчення строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181, однак, коригування податкових зобовязань платника податку в його особовому рахунку відповідно до п. 4.3. Інструкції № 276 повинно бути здійснено податковим органом у день його подання (надходження) до податкового органу.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Уточнюючий розрахунок надійшов до податкового органу 03 лютого 2010 року, таким чином, відповідач, керуючись п. 4.3. Інструкції № 276 повинен був у цей день скорегувати податкові зобовязання позивача в його особовому рахунку, що і було здійснено відповідачем.

Стосовно посилання позивача на те, що виходячи з п. 4.4 Порядку № 166 датою подання Уточнюючого розрахунку слід вважати дату вручення його пошті, тобто 28 січня 2010 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту (щодо обов'язку податкового органу прийняти податкову декларація без попередньої перевірки зазначених у ній показників та заборони висування ним будь-яких передумов щодо такого прийняття), платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

З аналізу вказаної норми вбачається, що закріплене нею правило відносно того, що податкова декларація вважається поданою у день її вручення пошті, застосовується лише у випадках, якщо посадова особа податкового органу відмовляється прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висуває будь-які не передбачені законом вимоги щодо її прийняття.

Вказана правова норма є механізмом захисту прав платника податків від неправомірних дій податкового органу при прийнятті податкових декларацій і не поширюється на інші випадки подання податкових декларацій.

В даному випадку, позивачем не було наведено фактів, які б свідчили про відмову податкового органу у прийнятті Уточнюючого розрахунку або висування відповідачем будь-яких передумов щодо такого прийняття.

Відтак, Уточнюючий розрахунок за травень 2007 року, виходячи з аналізу вищенаведених положень Закону № 2181, Інструкції № 276 та Порядку № 166, слід вважати поданим у день його надходження до податкового органу, тобто 03 лютого 2010 року.

Отже, сума від'ємного значення з ПДВ у розмірі 86833,00 грн., визначена в рядку 8.5 Уточнюючого розрахунку, була правомірно відображена податковим органом в особовому рахунку позивача у лютому 2010 року.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на моменту виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 5.11 Порядку № 166 якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

З аналізу зазначених правових норм в їх сукупності, вбачається, що до рядку 23.3 податкової декларації з ПДВ переноситься залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Враховуюче те, що сума від'ємного значення з ПДВ у розмірі 86833,00 грн., визначена в рядку 8.5 Уточнюючого розрахунку, була правомірно відображена податковим органом в особовому рахунку позивача у лютому 2010 року, вказана сума виходячи з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5.11 Порядку № 166 повинна була зарахована до складу податкового кредиту наступного податкового періоду тобто у березні 2010 року, та відображатись у рядку 23.3 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, позивач не мав підстав для зменшення в лютому 2010 року податкових зобовязань з податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, на суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 86833,00 грн., оскільки така сума підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вищевказане, відповідач дійшов правильного висновку про необхідність донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 86833,00 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

В данному випадку, встановивши факт недоплати (заниження) позивачем податкового зобовязання у розмірі 86833,00 грн., податковий орган вірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 34733,00 грн., що становить 40% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, на який припадає така недоплата.

З приводу посилання позивача на порушення відповідачем процедури проведення перевірки, а саме, на неправомірність нарахування податкових зобовязань на підставі акту камеральної перевірки та порушення строків проведення камеральної перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(у редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Камеральною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших перевірок платника податків.

Відповідно до п. 7.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.

Згідно п. 8 Порядку № 166 у разі коли платник податку на додану вартість не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, а також коли контролюючий орган за результатами проведеної ним перевірки визначає суму заниження податкового зобов'язання (завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту чи суми бюджетного відшкодування), задекларованого платником у податковій звітності з податку на додану вартість, такий платник податку несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

Таким чином, податковий орган, отримавши від платника податків податкову декларацію, проводить перевірку правильності її складення та заповнення, правильність визначення об'єкта оподаткування та нарахованої суми податку. Обовязок податкового органу проводити таку перевірку прямо передбачений законодавством.

В даному випадку, встановивши у поданій позивачем декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року методологічну помилку, а саме: неправомірне перенесення позивачем показника рядка 8.5 Уточнюючого розрахунку за травень 2007 року до рядка 23.3 декларації за лютий 2010 року, що призвело до заниження податкового зобовязання з ПДВ, відповідач правомірно донарахував податкове зобовязання з вказаного податку та застосував до позивача штрафні (фінасові) санкції.

Оспорювані податкові повідомлення-рішення є наслідком згаданої методологічної помилки, виявленої у поданій позивачем податковій декларації за лютий 2010 року, дані будь-яких інших перевірок перед прийняттям вказаних рішень не проводилась, відтак компетенція податкового органу під час проведення вказаної перевірки порушена не була.

Крім того, суд зазначає, за умови доведеності факту дійсності порушення субєктом господарювання вимог закону, наявність виключно формальних недоліків при оформленні матеріальних висновків перевірки, що не потягли за собою прийняття неправомірного по суті акту перевірки, не можуть бути виключною підставою для визнання недійсним такого податкового повідомлення-рішення.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України при розгляді спорів за участю податкових органів (зокрема, в ухвалі ВАСУ від 05.02.2008 р. по справі № 2/63, у постанові ВАСУ від 08.07.2010 р. по справі № К-18621/07).

Як зазначено, зокрема, у постанові ВАСУ від 08.07.2010 р. по справі № К-18621/07, окремі порушення встановленої процедури прийняття податкового повідомлення-рішення не нівелюють факту порушення платником податків податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення.

Відтак посилання позивача на недотримання відповідачем строків проведення камеральної перевірки, враховуючи доведеність під час судового розгляду фактів порушення позивачем норм податкового законодавства, не може бути самостійною підставою для висновку про неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням виявлених в ході перевірки порушень, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000312330/0 від 15.06.2010 р., № 0000312320/1 від 12.07.2010 р., № 0000312320/2 від 24.09.2010 р., № 0000312320/3 від 24.11.2010 р. є обґрунтованим, прийняті з дотриманням встановленої законом компетенції відповідача, в межах повноважень та у визначений законом спосіб, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки орган державної податкової служби довів законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 11 квітня 2011 року.