Постанова № 16479431, 25.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2011 року           10:38           № 2а-1636/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі Рагімовій Н.А., за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

від відповідача –ОСОБА_1 (довіреність № 6/21/01 від 16.09.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Науково-виробниче агропідприємство «Новогалещинська біофабрика»

до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва

проскасування вимоги № Ю 575 від 11 січня 2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче агропідприємство «Новогалещинська біофабрика»(далі –позивач, ЗАТ «НВАП «Новогалещинська біофабрика») з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва (далі –відповідач, УПФУ у Святошинському районі м. Києва) про скасування вимоги про сплату боргу № Ю 575 від 11 січня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем було безпідставно сформовано вимогу про сплату боргу без складання акту документальної перевірки, що є порушенням вимог, передбачених п. 8.3 Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003. Оскільки позивачу не вручались ні направлення на проведення перевірки, ні акт перевірки, що передбачено Порядком оформлення результатів документальних перевірок, затвердженим постановою Пенсійного фонду України № 6-5 від 21.03.2003, то направлення вимоги про сплату боргу позивач вважає неправомірним.

Крім того, позивач зазначав, що відповідно до п. 8.2, п. 8.3 Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” у випадку, передбаченому пунктом «б»(якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день вимога передається працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів для вручення страхувальнику.

Позивач вважає, що вказані норми при формуванні спірної вимоги відповідачем також були порушені, оскільки вимога № Ю 575 від 11.01.2011 р. була надіслана 12.01.2011 р., а не в той самий день, як вимагається Інструкцією.

В судове засідання 25 березня 2011 представник позивача не прибув, позивачем було подано через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та наявні у матеріалах справи. Відповідач вважає, що відсутні підстави для скасування спірної вимоги, мотивуючи це тим, що станом на 01.01.2011 р. позивач мав заборгованість по сплаті збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 67625,86 грн. згідно з даними картки особового рахунку платника. Також відповідач зазначає про помилковість висновків позивача про обов’язковість формування вимоги про сплату недоїмки виключно на підставі складеного Акту перевірки, оскільки п. 8.3. Інструкції чітко встановлено дві підстави для формування вимоги, з яких: 1) акт документальної перевірки, 2) облікові дані з карток особових рахунків страхувальника.

Відтак, формування спірної вимоги на підставі даних особового рахунку позивача відповідач вважає правомірним, а доводи позивача щодо протилежного – безпідставними.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Позивач - Закрите акціонерне товариство “НВАП “Новогалещинська біофабрика” у відповідності до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 072586 зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 28.07.2003 р., код за ЄДРПОУ 32557832, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду у Святошинському районі м. Києва та відповідно до ст. ст. 14, 15, 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-IV (тут і далі –у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки в повному обсязі.

Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-IV та пункту 5.1.6. Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі –Інструкція № 21-1), передбачено, що остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Частиною 3 ст. 106 згаданого вище Закону встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

11 січня 2011 року УПФ України в Святошинському районі м. Києва було виставлено позивачу вимогу № Ю-575 (надалі –вимога № 575) про сплату боргу, який утворився станом на 01.01.2011 року у розмірі 67625,86 грн.

Вказана вимога № 575 була направлена позивачу поштою 12 січня 2011 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового конверту та не заперечувалось відповідачем.

Згідно п. 8.2 Інструкції № 21-1 органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.

У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Таким чином, з викладеної норми вбачається, що однією із підстав формування вимоги про сплату недоїмки є дані карток особових рахунків страхувальників. Отже, доводи позивача про обов’язковість формування вимоги про сплату недоїмки виключно на підставі складеного Акту перевірки є помилковими та такими, що невірно тлумачать норму права, внаслідок чого відсутні підстави для обов’язкового вручення відповідачем направлення на перевірку та акта перевірки, у зв’язку з чим викладені мотиви позивача не приймаються судом до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, картки особового рахунку страхувальника, витяг якої залучено до матеріалів справи, позивач станом на 01 січня 2011 року має заборгованість по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 67625,86 грн. Вказана заборгованість утворилась на підставі самостійно поданих розрахунків сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування період з серпня 2008 року по листопад 2010 року.

Наявність вказаної заборгованості, рівно як і її розмір, позивачем у поданій позовній заяві не спростовувався.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»вiд 08.07.2010 № 2464-VI, який набирав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведене, заборгованість відповідача, яка утворилась за період серпня 2008 року по листопад 2010 року, підлягає стягненню в порядку, визначеному Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV та Інструкцією № 21-1.

Відповідно до п. 8.1. Інструкції № 21-1 своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (далі недоїмка).

Відповідно до п. 8.3 Інструкції № 21-1 після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день вимога передається працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів для вручення страхувальнику. Працівник зазначеного підрозділу в день отримання вимоги надсилає (вручає) її страхувальнику, при цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді.

Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установлених Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога № 575 була направлена позивачу поштою 12 січня 2011 року за адресою: м. Київ, вул. Котельникова, 31, оф. 4, яка вказана у статуті та свідоцтві про державну реєстрацію позивача та вказувалась ним у звітах, що подавались до управління Пенсійного фонду України як його місцезнаходження.

Отже, вимога № 575 була направлена відповідачем за належною адресою.

Суд зазначає, що п. 8.3 Інструкції № 21-1 не містить вимоги щодо направлення страхувальнику вимоги про сплату боргу в день її формування.

Як зазначено у вказаному пункті 8.3. Інструкції № 21-1, вимога в день її складення передається працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів для вручення страхувальнику. Тобто вимога про сплату боргу повинна бути передана працівником, який її склав, працівнику, на якого покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів для вручення страхувальнику, що не є рівнозначним обов’язку направити вимогу страхувальнику в день її формування.

В даному випадку вимога № 575 була направлена позивачу наступного дня після її формування, що не суперечить вимогам зазначеної Інструкції.

Сума боргу позивача, визначена у вказаній вимозі, відповідає розміру заборгованості, яка утворилась згідно картки особового рахунку станом на 01 січня 2011 року - 67625,86 грн.

Крім того, з урахуванням того, що 1, 2, 3-го, а також 7, 8 та 9–го січня 2001 року були вихідними днями, то вимога була сформована відповідачем 11 січня 2011 року, тобто протягом 5-ти денного строку, встановленого п. 8.2 Інструкції № 21-1.

Проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що УПФ України в Святошинському районі м. Києва при винесенні вимоги про сплату боргу № Ю-575 від 11 січня 2011 року діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-IV та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1.

ЗАТ «НВАП «Новогалещинська біофабрика»дійсно має заборгованість зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування станом на 01 січня 2011 року у розмірі 67625,86 грн., що стало підставою для винесення відповідачем спірної вимоги.

Таким чином, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «НВАП «Новогалещинська біофабрика»до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про скасування вимоги № Ю 575 від 11 січня 2011 року не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки орган державної влади довів законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами ст. ст. ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя                                                                                 О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 04 квітня 2011 року.