Постанова № 16479342, 25.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2011 року                     № 2а-19231/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі Шкребтій І.П. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за дор. б/н від 24.10.2010р. ),

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Престиж-К»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання неправомірними дій

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.02.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося приватне підприємство «Престиж-К»з позовом (з урахуванням заяви про заміну відповідача) до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва.

Позивач не погоджується з висновками, які викладені в акті невиїзної (камеральної) перевірки № 3664-15/31172983 від 22.04.2010р. та просить суд визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо проведення даної перевірки.

Позовні вимоги ґрунтуються на порушенні ДПІ у Печерському районі м. Києва під час проведення перевірки вимог ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України № 355від 27.05.2008.

Також позивач стверджує про відсутність наказу керівника відповідача на проведення перевірки, відсутність підстав для проведення перевірки, та ту обставину, що фактично співробітників відповідача до проведення перевірки допущено не було.

          Згідно поданих на вимогу суду письмових пояснень позивач стверджує, що судом мають бути визнані протиправними дії начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва по виписуванню та підписанню Направлення №1246 від 17.12.2010р. та дії співробітників Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва по проведенню перевірки та складанню акту перевірки від 17.12.2010р. Порушення своїх охоронюваних Законом прав та інтересів позивач вбачає в тому, що викладення в акті перевірки брехливих відомостей може потягнути застосування до позивача необґрунтованих санкцій.

Відповідач в судові засідання на з’явився, заперечень на позов не надав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          На підставі пункту 2 статті 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»начальником Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва співробітникам даної інспекції було виписано направлення №1246 від 17.12.2010р., яким, з метою контролю здійснення за додержанням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, торгових патентів та ліцензій було доручено провести планову перевірку приватного підприємства «Престиж-К»з питань дотримання вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»з 17.12.2010р. по 30.12.2010р.

Згідно ч. 1 ст. 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

          Оскільки норми Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»прямо передбачають підписання направлення на проведення перевірки начальником інспекції, а вищезазначене направлення містить всі передбачені Законом реквізити, судом не вбачається протиправності дій начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва по виписуванню та підписанню Направлення №1246 від 17.12.2010р.

          Як вбачається з матеріалів справи 17.12.2010р. співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва було складено акт перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Зазначений акт у графах 2.2.10, 2.2.11, 2.2.14, 4.1, 4.2 містить посилання на недопущення співробітників відповідача до проведення перевірки.

          Відповідно до положень ст. 111 цього Закону плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

          Отже, відмовивши у допущенні співробітникам відповідача до здійснення перевірки позивач скористався своїм правом, оскільки ним не було отримано повідомлення про проведення планової перевірки, а в направленні видом перевірки визначено планову перевірку, тобто передумовою проведення такої перевірки мало стати повідомлення.

Проте, позовні вимоги про визнання протиправними дій співробітників Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва по проведенню перевірки та складанню акту перевірки від 17.12.2010р. судом вбачаються необгрунтованими з огляду на наступне.

Оскільки акт перевірки містить посилання на те, що співробітників відповідача не було допущено до проведення перевірки, зазначена обставина ніким не спростовується, то судом вбачається доведеною обставина, що перевірки не проводилося, отже, жодних дій по її проведенню вчинено не було.

Складання акту судом вбачається обставиною, що не порушує охоронюваних Законом прав та інтересів позивача з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 2.5 та 2.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (із змінами та доповненнями), податкове повідомлення - письмове повідомлення податкового органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим органом у випадках, передбачених законодавством. Податкове повідомлення - рішення є однією з форм податкового повідомлення; податкове повідомлення-рішення (далі - податкове повідомлення) - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків: сплатити нараховану або донараховану суму податкового зобов'язання; сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у т. ч. камеральних); сплатити суми штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання; сплатити штраф за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Згідно з пунктом 3.2 вищезазначеного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення: для платників податків - фізичних осіб (форма "Ф"), якщо відповідно до закону податковий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків, за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового або іншого законодавства; за наслідками документальних або камеральних перевірок (форма "Р"); за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш"); за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження (форма "З"); про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ (форма "В1"), у тому числі у разі, якщо заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки відшкодовані платнику податку; про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ (форма "В2"); про відмову у наданні бюджетного відшкодування ПДВ (форма "В3").

Таким чином, нормами Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253, також передбачено прийняття та направлення платнику податків рішення щодо визначення суми штрафів.

Натомість, згідно з нормами «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. №327, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п.1.3).

Отже, висновки акту перевірки є службовим документом, є носієм доказової інформації, проте акт не може бути визнаний рішенням чи дією суб’єкта владних повноважень.

Судом не приймаються посилання позивача на можливе прийняття відповідачем на підставі висновків акту перевірки рішень, якими будуть порушені права позивача, оскільки захисту підлягає тільки порушене право, а не ймовірно порушене в майбутньому.

Отже, в процесі розгляду справи не встановлено порушення прав та охоронюваних Законом інтересів позивача у зв’язку зі складанням акту перевірки та вчинення в процесі складання даного акту відповідачем дій, які б порушували інтереси позивача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення що вже відбулося, тобто в наявності матеріально –правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб’єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена для справ щодо оскарження нормативно –правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень відповідача, або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.

Оскільки іншого порядку оскарження дій органів ДПС України чинним законодавством не встановлено, суд доходить висновків про відсутність підстав для закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя                                                                                 С.К. Каракашьян