Постанова № 16479340, 02.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 1/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 березня 2011 року09:58 № 2а-14827/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Клочкової Н.В., суддів Огурцова О.П. Каракашьяна С.К. , Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. вирішив адміністративну справу

за позовомСпільного Українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з

обмеженою відповідальністю

доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від

20.09.2010 р. № 0002682307/0/34483,

за участю представників сторін:

представник позивача Орел П.В.;

представник відповідача Штогрина П.А.,

прокурор - не з'явився, не повідомивши про причини неявки

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

19 жовтня 2010 року Спільне українсько-німецьке підприємство "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту позивач, Спільне українсько-німецьке підприємство "Марком" у формі ТОВ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002682307/0/34483 від 20.09.2010 р. (далі по тексту - ППР № 0002682307/0/34483).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2010 року позовну заяву в адміністративній справі № 2а-14827/10/2670 залишено без руху та позивачу встановлено строк до 08 листопада 2010 року для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-14827/10/2670 та справу призначено до судового розгляду на 02 грудня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2010 року розгляд адміністративної справи № 2а-14827/10/2670 відкладено на 18 січня 2011 року.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 13.01.2011 р. на підставі пункту 2.5.15 "Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах" у зв'язку з припиненням повноважень судді Шелест С.Б., у справі № 2а-14827/10/2670 суддю призначено повторно та передано судді Клочковій Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2011 року суддею Окружного адміністративного суду м. Києва Клочковою Н.В. справу № 2а-14827/10/2670 прийнято до свого провадження та призначено судове засідання на 31 січня 2011 року.

В судовому засіданні 24 лютого 2011 року представник позивача надав додаткові пояснення до адміністративного позову, які були залучені до матеріалів справи. Суддя оголосив перерву до 02 березня 2011 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі виходячи з непідтвердженності належними доказами нікчемності правочинів та доведеністю обставин, встановлених рішенням суду, що набрало законної сили. Позиція позивача в тому числі ґрунтується на тому, що якщо ТОВ "Термілюкс" в особі та під керівництвом директора ОСОБА_3 не сплачувало податки до бюджету, то ОСОБА_3 має нести кримінальну відповідальність за ознаками злочину, що кваліфікується за ст. 212 КК України як ухилення від сплати податків строк давності за який не минув. Крім того, ст. 212 КК України передбачає більш суворе покарання, ніж ст. 205 КК України, по якій вже сплив строк давності. Тому ОСОБА_3 на підставі власних показів уникає кримінального переслідування за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 КК України і стає лише співучасником за ст. 205 КК України. А враховуючи сплив строку давності по ст. 205 КК України взагалі уникає кримінального переслідування.

На думку позивача, для висновків про застосування наслідків несплати податків (заниження податкових зобовязань будь-яким способом) за нікчемним правочином слід мати безспірні докази такої нікчемності.

Позиція відповідача про те, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит залежить від правомірності дій його контрагентів, на думку позивача, не відповідає чинному законодавству і тому висновки Акту № 5422/2307/14364757 слід вважати необґрунтованими, внаслідок чого винесене на підставі даного Акта ППР № 0002682307/0/34483 є недійсним та підлягає скасуванню.

Також позивач звертає увагу на те, що при формуванні податкового кредиту на суму 1430310,00 грн. він керувався нормами Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі по тексту Закон № 168/97-ВР).

Представник відповідача проти позову заперечував виходячи з нікчемності договорів та первинних бухгалтерських документів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термілюкс" (далі по тексту - ТОВ "Термілюкс").

Зокрема, відповідач посилається на пояснення ОСОБА_3 від 14.07.2010 р. по кримінальній справі № 222-11, порушеній за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі по тексту - КК України), про те, що в травні 2006 року невідомі люди за винагороду зареєстрували на його імя ТОВ "Термілюкс" і він, займаючи посаду директора даного підприємства, не підписував жодних документів від імені ТОВ "Термілюкс".

Виходячи з вищенаведеного, відповідач прийшов до висновку, що укладені позивачем з вказаним Товариством договори є нікчемними, а первинні документи недійсними.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва 30 серпня 2010 року було проведено невиїзну документальну перевірку Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі ТОВ з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ "Термілюкс" за період з 01.03.08 р. по 31.03.08 р., в результаті якої було встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.4-пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР України.

За результатами перевірки було складено Акт № 5422/2307/14364757 від 30.08.2010 р..

24 вересня 2010 року позивач отримав ППР № 0002682307/0/34483, яким, на підставі Акту № 5422/2307/14364757, п. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі по тексту Закон № 509-XII), пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі по тексту Закон № 2181-ІІІ), в результаті завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість в загальній сумі 1430310,00 грн. за березень 2008 року, відповідачем застосовано до Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі ТОВ суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 715 155,00 грн.

Листом від 16.09.2010 р. № 34073/10/23-717 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва повідомила позивача про результати розгляду заперечення до Акту № 5422/2307/14364757. Згідно зазначеного листа, посадові особи ДПІ Дарницького району м. Києва провели перевірку у відповідності з чинним законодавством, згідно первинних документів, наданих ОВС СУ ГУБОЗ МВС України по кримінальній справі № 222-11, а тому підстави для перегляду висновків Акту № 5422/2307/14364757 відсутні.

Листом від 07.10.2010 р. № 37390/10/23-717 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва повідомила позивача про результати розгляду скарги на дії посадових осіб ДПІ у Дарницькому районі м. Києва. Згідно зазначеного листа ДПІ у Дарницькому районі м. Києва не знайшло підстав щодо притягнення до відповідальності посадових осіб ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Не погоджуючись з результатами досудового оскарження податкових повідомлень-рішень позивач звернувся за захистом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Висновки відповідача про допущені позивачем порушення ґрунтуються на наступному.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював взаєморозрахунки з наступним субєктом господарювання ТОВ «Термілюкс»(код 34509356), яке за відомостями відповідача є припиненими, але не зняти з обліку, засновником та директором є ОСОБА_3.

Відповідач в Акті № 5422/2307/14364757 від 30.08.2010 р. про результати невиїзної документальної перевірки позивача посилається на висновки експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центу при управлінні МВС України на Південно-західній залізниці № 692 від 14.05.2010 р., в якому зазначено, що підписи від імені засновника і директора ТОВ "Термілюкс" ОСОБА_3 в графах договору № 03/12-2007 ТМ від 03.12.2007 р., договору № 01/12-2007 TM від 01.12.2007 р., Акту № 13 здачі-прийняття робіт по договору № 01/12-2007 TM від 01.12.2007 р., Акту № 14 здачі-прийняття робіт по договору № 03/12-2007 ТМ від 03.12.2007 р., податковій накладній № 14 від 31.03.2008 р., податковій накладній № 13 від 31.03.2008 р., що укладалися з позивачем, виконані іншою особою.

Крім цього, в Акті перевірки зазначено, що з наданих ОСОБА_3 пояснень встановлено, останній не засновував підприємство ТОВ «Термілюкс»та будь-яких юридично значимих дій від імені цієї юридичної особи не вчиняв.

На цій підставі відповідачем було зроблено висновок про те, що укладені позивачем з даним контрагентом договори у період, за який проводилась перевірки, є нікчемними, а первинні документи недійсними.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, надані сторонами докази та пояснення, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 204 ЦК України існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Фіктивний правочин - вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином відноситься до оспорюваних правочинів. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пленум Верховного Суду України у пункті 18 Постанови № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" навів перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Намір юридичної особи порушити публічний порядок доводиться через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або довіреністю. Наявність мети у такої фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені обвинувальним вироком.

Проте, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2011 року (яка набрала законної сили на момент судового розгляду) скасовано постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУБОЗ МВС України Латанюка О.М. про порушення кримінальної справи відносно службових осіб Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі ТОВ, за фактом скоєння ними умисного ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України від 07.10.2010 р.

Стосовно наміру вчинення нікчемного правочину з боку ТОВ «Термілюкс»та вини осіб, які виступали від його імені, будь-яких доказів щодо притягнення їх до кримінальної відповідальності відповідачем не надано суду.

Судом оцінено доводи відповідача про недійсність первинних документів з посиланням на обставини, встановлені висновками експертів.

Відповідно до ст.9 Закону України первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно пп 7.2.6 п 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивач отримав податкові накладні від постачальника послуг відповідно до вказаної вище норми Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Як вбачається з доданих до справи документів, первинні документи, про недійсність яких зазначив відповідач, складені відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суми сплаченого позивачем податку підтверджені наявними в матеріалах справи податковими накладними, які оформлені у відповідності до вимог п. 7.2.1 Закону № 168/97-ВР.

Відтак, суд прийшов до висновку, що порушення норм Закону № 168/97-ВР, наведені в Акті № 5422/2307/14364757, відсутні.

Разом з тим, в Акті № 5422/2307/14364757 не наведено жодних доказів про невикористання у господарській діяльності позивача придбаних у ТОВ "Термілюкс" робіт (послуг), а будь-які інші підстави не є обґрунтуванням для застосування вказаних пунктів Закону № 168/97-ВР.

Щодо посилань відповідача на факт підписання від імені ТОВ “Термілюкс” угод не встановленими особами, суд зазначає, що підписання договору від імені юридичної особи не тією особою не може свідчити про його недійсність чи нікчемність, зважаючи на приписи ст. 241 ЦК України.

Наведені позивачем у якості обґрунтування мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, доводів про скасування державної реєстрації ТОВ “Термілюкс”, суд не приймає до уваги, з огляду на приписи ч.3 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” та погоджується з позицією позивача про те, що він користувався інформацією з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців яка є для нього достовірною та не спростована в судовому засіданні. Суд приймає до уваги той факт, що застосованими позивачем заходами перевірки відомостей щодо юридичних осіб - ТОВ “Термілюкс” (запит до Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 25.06.2010) виявилися, що вказані юридичні особи не виключені з Державного реєстру юридичних осіб та з реєстру платників ПДВ.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позиції позивача щодо визначення спірного правочину як такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В наявній в матеріалах справи постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2010 р. по справі № 2а-8807/10/2670, що набрала законної сили 21.10.2010 за позовом Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі ТОВ до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправним і нечинним податкових повідомлень-рішень від 04.06.2010 р. № 0001552302/0/19851 та № 0001542302/0/19852, прийнятих відповідачем на підставі Акту № 3357/2302/14364754 від 21.05.2009 р. планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2009 р., зазначено, що судом було оцінено доводи відповідача про недійсність первинних документів з посиланням на обставини, встановлені висновками експертів. На підставі доданих до справи документів суд встановив, що первинні документи, про недійсність яких зазначив відповідач, були складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно вищевказаної постанови суду від 13.07.2010 р. по справі № 2а-8807/10/2670 щодо посилань відповідача на факт підписання від імені ТОВ "Термілюкс" документів невстановленими особами, слід звернути увагу, що підписання договору не тією особою не може свідчити про його недійсність чи нікчемність, зважаючи на приписи статті 241 ЦК України. В даній постанові судом встановлено про безпідставність позиції відповідача щодо визначення спірного правочину як такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та даною постановою від 13.07.2010 р. по справі № 2а-8807/10/2670 задовольнив повністю позов Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі ТОВ.

Також в наявній в матеріалах справи ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 р. по справі № 2а-8807/10/2670 за апеляційною скаргою ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2010 р. в адміністративній справі за позовом Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі ТОВ до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зазначено, що податкові накладні, виписані на виконання договору № 03/12-2007 ТМ від 03.12.2007 р. та договору № 01/12-2007 TM від 01.12.2007 р., були оформлені відповідно до Закону № 168/97-ВР та Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 223/2037. Колегія суддів в ухвалі від 21.10.2010 р. по справі № 2а-8807/10/2670 зазначила, що на момент укладення договорів позивача з ТОВ "Термілюкс" та видачі податкових накладних, останні були зареєстровані платниками податку на додану вартість, рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ не приймалось.

Відтак, рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що Спільне українсько-німецьке підприємство "Марком" у формі ТОВ мало усі законні підстави для відображення податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Термілюкс", та відображення валових витрат по договорах з цим контрагентом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податкові накладні, виписані на виконання угод, біли оформлені відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»від 30 травня 1997 № 165.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Зазначений Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється виключно на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Суд звертає увагу, що на момент укладення договорів позивача з ТОВ «Термілюкс»та видачі податкових накладних, останній був зареєстрований платником податку на додану вартість, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ не приймалось.

Доказів невиконання зобовязань перед бюджетом ТОВ «Термілюкс»та притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства відповідачем не надано.

Заперечення відповідача щодо позову спростовується вищенаведеним та оцінюються судом критично, оскільки останній не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відтак, позивач мав достатньо законних підстав для відображення податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Термілюкс»та відображення валових витрат по договорах з цим контрагентом.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про необхідність скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 20 вересня 2010 р. № 0002682307/0/34483, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету на його користь.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 20 вересня 2010 р. № 0002682307/0/34483.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Н.В. Клочкова

Судді О.П. Огурцов

С.К. Каракашьян