Постанова № 16479294, 09.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 червня 2011 року № 8/123

16:32

За позовомСубєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

провизнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0000431705/0 від 12.02.2007 Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Оружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0000431705/0 від 12.02.2007.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки спірні операції не мають ознак товарності, що є порушення Закону України «Про податок на додану вартість».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

встановив:

ДПІ у Деснянському районі міста Києва проведено планову документальну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 за період з 12.01.2005 по 30.09.2006. За наслідком перевірки складено Акт від 02.02.2007 № 527/17-5/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Вказаною перевіркою зокрема встановлено порушення пункту 7.2.3. пункту 7.2, підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість" та п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, внаслідок чого в 2005 році донараховано податку на додану вартість в сумі 194323 грн., в тому числі: в серпні 47386 грн., в вересні 30147 грн., в жовтні 73301 грн., в листопаді 12308 грн., в грудні 31181 грн. (п.3.3. Акта перевірки).

Викладеного висновку перевіряючі податкового органу дійшли з огляду на те, що хоча в період з 10.07.2005 по 31.12.2005 приватним підприємцем ОСОБА_1 податкові декларації по ПДВ до ДПІ у Деснянському районі м.Києва надавались щомісячно та своєчасно з зазначенням обсягів поставки та придбання товарів (робіт, послуг). Проте, за постачальником товару приватного підприємця ОСОБА_1 в 3-4 кварталах 2005 року було ТОВ «Стефіторг ЛТД» (код ЗКПО - 33405364). Відповідно до наданих для перевірки податкових накладних, видаткових накладних, квитанцій про сплату придбаного товару готівковими коштами ТОВ "Стефіторг ЛТД" відвантажено приватному підприємцю товару (підшипники та запчастини) на загальну суму 1165937,62 грн., згідно:

податкової накладної № 092 П від 12.07.2005, накладної № 097 Н від 12.07.2005 та рахунку № 117 С від 12.07.2005 на загальну суму 284317,10грн, в т.ч. ПДВ 47386,018грн.;

податкової накладної № 129 П від 01.09.2005, накладної № 134 Н від 01.09.2005 та рахунку № 192 С від 01.09.2005 на загальну суму 180880,20 грн., в т.ч. ПДВ - 30146,70 грн.;

податкової накладної № 138 П від 03.10.2005, накладної № 145 Н від 03.10.2005 та рахунку № 235 С від 03.10.2005 на загальну суму 439807,12 грн., в т.ч. ПДВ 73301,19 грн.;

податкової накладної № 186 П від 01.11.2005, накладної № 191 Н від 01.11.2005 та рахунку № 288 С від 01.11.2005 на загальну суму 73847,30 грн., в т.ч. ПДВ - 12307,88 грн.;

податкової накладної № 236 П від 01.12.2005, накладної № 241 Н від 01.12.2005 та рахунку № 322 С від 01.12.2005 на загальну суму 187085,90 грн., в т.ч. ПДВ - 31180,98 грн.

Згідно Акту перевірки розрахунки за товар приватний підприємець ОСОБА_1 здійснював готівковими коштами відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів на загальну суму 1165937,62 грн., а саме:

№ 041/07 від 20.07.0520000 грн.,

№ 042/07 від 25.07.0547300 грн.,

№ 048/07 від 29.07.0538000 грн.,

№ 055/08 від 05.08.0547000 грн.,

№ 061/08 від 11.08.0538400 грн.,

№ 069/08 від 17.08.0536000 грн.,

№ 075/08 від 23.08.0518500 грн.,

№ 079/08 від 30.08.0539117,10 грн.,

№ 081/09 від 07.09.0550000 грн.,

№ 085/09 від 09.09.0510000 грн.,

№ 092/09 від 15.09.0533000 грн.,

№ 095/09 від 21.09.0545000 грн.,

№ 097/09 від 23.09.058000 грн.,

№ 107/09 від 30.09.0534880,20 грн.,

№ 112/10 від 03.10.0550000 грн.,

№ 116/10 від 06.10.0548000 грн.,

№ 124/10 від 11.10.0566000 грн.,

№ 127/10 від 13.10.0516000 грн.,

№ 135/10 від 17.10.0550000 грн.,

№ 144/10 від 20.10.0550000 грн.,

№ 151/10 від 24.10.0547000грн

№ 155/10 від 26.10.0550000грн

№ 157/10 від 28.10.0520000грн.

№ 166/10 від 31.10.0542807,12 грн.

№ 172/11 від 08.11.0530000 грн.

№ 176/11 від 18.11.0522000 грн.

№ 188/11 від 29.11.0521847,30 грн.

№ 192/12 від 06.12.0531000 грн.

№ 204/12 від 08.12.0520000 грн.

№ 207/12 від 14.12.0538000 грн.

№ 212/12 від 19.12.0542000 грн.

№ 216/12 від 23.12.0530000 грн.

№ 224/12 від 28.12.0526085,90 грн.

Податковий орган зазначає, що Приватним підприємцем ОСОБА_1 при здійсненні готівкових розрахунків з ТОВ «Стефіторг ЛТД»було порушено п.2.3. р.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі Положення), яким встановлено, що гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами не має перевищувати розміру 10000 (десяти тисяч) гривень. Платежі понад встановленої граничної суми проводяться виключно у безготівковому порядку. В порушення ч. 3 п. 2.2 Положення приватний підприємець не здійснював облік операцій з готівкою у Книзі обліку доходів і витрат, форма та порядок заповнення якої встановлені Державною податковою адміністрацією України, в зв'язку з тим, що Книга обліку доходів та витрат приватним підприємцем ОСОБА_1 не велася, її реєстрація в ДПІ у Деснянському районі м.Києва не здійснювалась.

Крім того, відповідач наголошує, що відповідно до листа ДПІ у Шевченківському районі м.Києва № 360/7/15-206 від 01.02.2007 ТОВ „Стефіторг ЛТД" не відображало в податкових деклараціях по податку на додану вартість податкових зобов'язань з поставки товарів приватному підприємцю, на які складені податкові накладні, та не сплачувало за ними до бюджету податок на додану вартість. Таким чином, за вказаними податковими накладними витрати приватного підприємця (Покупця) по сплаті ПДВ в сумі 194323 грн. підлягають виключенню: в сумі 47386 грн. - в серпні 2005 року, в сумі 30147 грн. - в вересні 2005 року, в сумі 73301 грн. - в жовтні 2005 року, в сумі 12308 грн. - в листопаді 2005 року, в сумі 31181 грн. - в грудні 2005 року з податкового кредиту.

З метою повного та всебічного вивчення та розгляду справи, судом витребувано у Слідчого відділу Деснянського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в місті Києві оригінали податкової накладної №092 П від 12.07.2005 на 1 арк., накладної № 097 Н від 12.07.2005 на 1 арк., податкової накладної № 129 П від 01.09.2005 на 1 арк., накладної № 134 Н від 01.09.2005 на 1 арк., податкової накладної № 138 П від 03.10.2005 на 1 арк., накладної № 145 Н від 03.10.2005 на 1 арк., податкової накладної № 186 П від 01.11.2005 на 1 арк., накладної № 191 Н від 01.11.2005 на 1 арк., податкової накладної № 236 П від 01.12.2005 на 1 арк., накладної № 241 Н від 01.12.2005 на 1 арк., які за результатом дослідження в судовому засідання повернуто Слідчому відділу, а копії долучено до матеріалів справи.

З метою зясування всіх обставин у справі судом було визнано явку позивача особисто в судове засідання обовязковою.

Позивач суду пояснив, що підприємницькою діяльністю не займався, а займався нею його довірена особа ОСОБА_3 На питання, яка мета реєстрації особи підприємцем, позивач суду пояснити не зміг, та зазначив, що змістом підприємницької діяльності не цікавився, у звязку з підприємницькою діяльністю коштів не отримував. Іноді на замовлення ОСОБА_3, оскільки працював і працює в таксі, отримував від нього товар підшипники і перевозив їх за адресами вказаними ним.

З огляду на вказане, судом допитано свідка ОСОБА_3, який на підставі виданої йому позивачем довіреності здійснював всю підприємницьку діяльність позивача.

Свідок пояснив, що метою реєстрації підприємця є можливість купівлі підшипників дешевше.

Свідок повідомив суд про зміст проведення господарської діяльності, яка полягає в наступному.

Контрагенти зверталися до позивача із замовленням на придбання відповідного товару (зокрема підшипники). Свідок звертався до ТОВ «Стефіторг»з запитом щодо наявності відповідного товару. За наявності такого товару контрагенти позивача робили передоплату в безготівковій формі. За рахунок вказаних коштів придбавався товар у ТОВ «Стефіторг»придбавався за готівку. Оскільки складських приміщень у позивача немає, то придбаний в цей же день товар передавався покупцям з місцезнаходження офісу позивача (вул. Колекторна 3) в тому числі великогабаритний товар забирався з вказаної адреси самовивозом покупцем позивача, або доставлявся їм до офісу (якщо це дозволяють розмір та обсяги товару бути розміщеними в легковому авто) силами довіреної особи.

На питання обмеження нормативно-правовими актами готівкових операцій в день позивач з цього приводу не пояснив суду підстав та причин проведення таких операцій за готівку.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Вказаного висновку суд дійшов з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III(Далі Закон № 2181), що діяв на момент спірних правовідносин, є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (Далі Закон № 168) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 визначено: податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 6 Наказу ДПА України „Про порядок заповнення податкової накладної" від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Мін'юсті 23.06.1997 № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку на додану вартість, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2. ст.7 Закону № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 10.1. ст. 10 Закону № 168 передбачено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:

а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону;

б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону;

в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель;

г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України;

д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.

Пунктом 10.2. ст. 10 Закону № 168 визначено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що доводи податкового органу є обґрунтованими.

Адже, позивачем не надано належних доказів отримання ним коштів передоплати за товар по рахунку, що підтверджувало б проведення господарських операцій в оскаржуваний період, так як свідчать матеріали справи наявних грошових коштів, не вистачало на проведення операцій з купівлі описаного товару (підшипників) в день проведення відповідної операції. Разом з тим місячний обіг коштів по поточному і картковому рахунку (зняття готівки) вказує також на недостатність коштів для проведення позивачем операцій з придбання товарів за вказані періоди згідно податкових накладних і цін, вказаних у останніх (наприклад: податкова накладна 092П 284317,10 грн, податкова накладна 138 П 439807,10 грн та інш.).

В той же час, з огляду на надані пояснення свідка щодо здійснення операцій виключно по передоплаті та відсутності місць зберігання товару, то суду позивач не надав належних пояснень щодо місця отримання товару від «Стефіторг ЛТД»та доставки цього товару за місцезнаходженням офісу позивача (АДРЕСА_1) в тому числі і великогабаритного (погрузчик ЕВ 687) та документів повязаних з цими обставинами.

В порядку положень статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318), що поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємство), встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Інструкцією також встановлено порядок, оформлення, реєстрації обліку первинної документації за результатом проведення господарських операцій.

Таким чином, суд констатує, що належним оформленням завершення господарської операції є оформлення сторонами як накладних, так і підписання довіреностей на одержання цінностей.

Так, субєктом господарювання на вимогу суду не надано жодних документів, що підтверджували б завершення спірних господарських операцій, адже останнім не надано товаротранспортні документи та довіреності на одержання матеріальних цінностей.

Суд констатує, що надані податкові накладні повністю відповідають порядку їх заповнення, містять всі коректні відомості. Разом з тим, суд погоджується з доводами державної податкової інспекції про безтоварність спірних операцій, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість, у суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення, оскільки обставини безтоварності спірних операцій встановлено з наданих документів і пояснень позивача і свідка судом. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що на вимогу суду позивачем не надано жодних належних доказів товарності спірних операцій, якими є довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, що виключає можливість здійснення господарської діяльності. Разом з тим, рух грошових коштів по рахунках позивача, порядок здійснення операцій позивачем, вказують на неможливість проведення таких операцій в натурі, оскільки коштів на це у позивача не було.

У відповідності до положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки позивачем не підтверджено товарність спірних операцій, зазначених у Акті перевірки, оскаржуване рішення є обґрунтованим та правомірним.

Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 21.06.2011.