Постанова № 16479148, 09.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 червня 2011 року 11:10 № 2а-6466/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 2-218д від 13.04.2011 р.)

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

доДержавної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення,- ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000141501 від 26.01.2011 року, якими позивачу нараховано штраф у розмірі 9154,64 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання із рентної плати за газовий конденсат за жовтень 2010 року.

Позивач зазначає, що самостійно задекларував податкові зобовязання та своєчасно, в повному обсязі, сплатив зазначені зобовязання, що підтверджується платіжним дорученням, а отже не має підстав для висновку про затримку платежу до бюджету та нарахування штрафних санкцій.

Відповідач в судове засідання 09.06.2011 року не зявився, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

На час проведення судового засіданні будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, про поважність причин неприбуття до судді не надходило.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 128 КАС України, беручи до уваги те, що відповідачем у справі є субєкт владних повноважень, який був повідомлений належним чином про розгляд справи, але не зявився без повідомлення про причини неприбуття та без повідомлення про поважність причин неприбуття, справа розглянута за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів з урахуванням позиції податкових органів щодо спірних відносин, викладеної в акті перевірки та у рішенні за результатами розгляду скарги позивача, яка розглядалася в адміністративному порядку.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.06.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДК «Укргазвидобування»(ідентифікаційний код юридичної особи 30019775; місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявська 26/28), взята на податковий облік в ДПІ у Балаклійському районі Харківської області 01.07.2005 року як платника окремих видів податків (ресурсних платежів).

17.11.2010 року позивачем подано до податкового органу «Податковий розрахунок рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат»№ 24065 за жовтень 2010 року в якому, зокрема, задекларовано податкове зобовязання з рентної плати за газовий конденсат у розмірі 2126585,60 грн.

Позивач сплатив визначене у податковому розрахунку податкове зобовязання у повному обсязі платіжним дорученням № 3179 від 24.11.2010 року (призначення платежу «Рентна плата за газовий конденсат, жовтень 2010 року»), яке проведено (виконано) банком 24.11.2010 року. Сплата також підтверджується банківською випискою.

17 січня 2011 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань несвоєчасності сплати узгоджених сум податкових зобовязань по рентній платі за газовий конденсат, що видобувається в Україні за період з 30.11.2010 року по 17.12.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт № 12/15-0-16/30019775 від 17.01.2011 року в якому викладена позиція відповідача, яка покладена в основу оскаржуваного рішення.

Щодо спірних відносин в акті перевірки зазначено, що згідно поданого розрахунку за жовтень 2010 року від 17.11.2010 р. № 24065 по строку сплати 30.11.2010 року було нараховано узгоджене податкове зобовязання по рентній платі за газовий конденсат у сумі 2126585,60 грн., яке було сплачено за рахунок переплати в сумі 2 035 039,20 грн. за вищезгаданим платіжним дорученням № 3719 від 24.11.2010 року.

Тобто, податковий орган без будь-яких обґрунтувань в акті перевірки не врахував всю суму за даним платіжним дорученням (2126585,60 грн.) у сплату податкового зобовязання з рентної плати за конденсат за жовтень 2010 року (у сумі 2126585,60 грн.).

В акті податковий орган також зазначає, що залишок несплаченої своєчасно, на його думку, суми у розмірі 91546,40 грн. було сплачено наступним платіжним дорученням 17.12.2010 р., розмір платежу за яким складав 1 296 305,16 грн.

Таким чином, в акті перевірки відповідач вважає, що має місце затримка платежу щодо сплати податкових зобовязань з рентної плати за конденсат за жовтень 2010 року у сумі 91546,40 грн. на 17 днів.

З огляду на це, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п/п. 5.3.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181) та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України прийняв оскаржуване рішення, яке за результатами адміністративного оскарження залишено без змін.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 28 Кодексу України про надра користування надрами є платним.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року № 1251-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рентні платежі відносяться до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною третьою статті 1 цього Закону зокрема передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Для цілей застосування актів законодавства про оподаткування, під системою цієї галузі законодавства слід розуміти структурно впорядковану сукупність нормативно-правових актів, що побудована за ієрархією відповідно до їхньої юридичної сили і предметом регулювання якої є податкові правовідносини. Такими актами законодавства встановлюються ставки, механізми справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), пільги з оподаткування, тощо.

У взаємозвязку з цим суд зазначає, що 3 червня 2008 року Верховною Радою України прийнято Закон № 309-VI«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі Закон № 309), який за своєю суттю та предметом регулювання є спеціальним законом з питань оподаткування.

Пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення»цього Закону, який діяв в період до 01.01.2011 року, було визначено обовязок таких субєктів господарювання, як позивач, щодо внесення (сплати) рентної плату за газовий конденсат, а також податковий (звітний) період щодо нарахування і сплати цих платежів.

Зокрема, цією нормою в період спірних відносин було встановлено, що у кожному податковому (звітному) періоді, що дорівнює календарному місяцю, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток газового конденсату на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України рентну плату у розмірах, встановлених пунктом.

У взаємозвязку з цим, суд зазначає, що порядок обчислення та внесення рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256 (із змінами на час виникнення спірних відносин) (далі - Порядок).

У пункті 1 Порядку, який діяв до 01.01.2011 року, зазначено, що він визначає механізм обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат у розмірах, установлених законом.

Відповідно до п/п. «а»п/п. 4.1.4., п/п. 5.3.1. Закону № 2181 у взаємозвязку з положеннями пунктів 7 і 8 Порядку, податковий розрахунок за звітний місяць подається до 20 числа місяця, наступного за звітним, а сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за звітний (податковий) період, сплачується платником до Державного бюджету України протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

В даному випадку податковий розрахунок за жовтень 2010 року поданий 16.07.2010 року, тобто своєчасно.

Оскільки суми рентних платежів були самостійно визначені позивачем у податковому розрахунку, ці податкові зобовязання вважаються узгодженими в силу положень п.5.1. Закону № 2181 та підлягали сплаті до бюджету в строк до 30.11.2010 року включно в силу положень п/п. 5.3.1. Закону № 2181 та вищезгаданого Порядку. З наведеним погоджується і відповідач в акті перевірки.

Як встановлено судом, податкові зобовязання за жовтень 2010 року були у повному обсязі і своєчасно сплачені позивачем платіжним дорученням № 3179 від 24.11.2010 року.

Тобто, в даному випадку, як встановлено під час розгляду справи з урахуванням наведених вище норм законодавства, позивачем своєчасно подано податковий розрахунок та своєчасно сплачені визначені в них податкові зобовязання, а отже у відповідача не було правових підстав для нарахування спірних сум штрафів за порушення строків перерахування коштів до бюджету.

В контексті наведеного суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до положень п. 7.1 статті 7 Закону № 2181 (в редакції на час подання розрахунків та сплати зобовязань), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Згідно з п. 3.1.1 ст. 3 Закону України № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

При цьому, згідно до п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Аналізуючи в сукупності наведені вище норми на час здійснення вищенаведених платежів (у 2010 році), позивач мав право на власний розсуд визначати цільове призначення своїх грошових коштів (платежів).

В період виникнення спірних відносин у податкового органу були відсутні повноваження самостійно змінювати цільове призначення платежу, визначеного платником податків при сплаті податкових зобовязань, та примусово здійснювати розподіл перерахованих позивачем коштів без волевиявлення власника грошових коштів, а отже здійснений платіж підлягав врахуванню відповідачем так, як було зазначено у призначенні платежу позивачем. При цьому, суд зазначає, що положення п/п. 7.7. Закону № 2181 не встановлювали право чи обов'язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Норми Закону № 2181 не встановлювали відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для будь-яких інших цілей. Аналогічна правова позиція з питань застосування п. 7.7. Закону № 2181 викладена у постановах Верховного Суду України "Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення" № 21-1162во09 від 08.12.2009, від 27.10.2009 р. № 09/186, від 27.10.2009 р. № 09/188, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.07.2010 р. № К-18630/07 яка полягає в тому, що п. 7.7 Закону № 2181-III не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку, виходячи з вищенаведеного та обставин справи, суд прийшов до висновку, що відповідачем, в порядку виконання обовязку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, а отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(код 30019775; адреса: м. Київ, вул. Кудрявська 26/28) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області № 0000141501 від 26.01.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ДК «Укргазвидобування»на відшкодування судового збору (державного мита) 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складений та підписаний 14.06.2011 року.