Постанова № 16479038, 02.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2011 року № 2а-6244/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., за участі представника позивача Сідненка О.Л., відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судому засіданні справу

за позовомФонду державного майна України

доДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про

третьої особивизнання протиправними дій, скасування постанови про накладення штрафу

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.04.2011р. було передано для розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу за позовом Фонду державного майна України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу № 22432088 від 28.02.2011р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувану постанову не було затверджено керівником відповідача, а позивачу незрозуміло в який спосіб має виконуватися судове рішення.

Представником відповідача позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність дій державного виконавця, проте, письмового заперечення позовних вимог не надано.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16.12.2009р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2010 року, позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 задоволені, зокрема, зобовязано Фонд державного майна України затвердити перелік обєктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, направлений Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Луганській області 10.01.2009 року.

На виконання зазначеної постанови судом 16.07.2010р. було видано виконавчий лист. Постановою від 01.11.2010р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження, боржнику надано строк для добровільного виконання рішення.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було 14.12.2010р. винесено вимогу про виконання рішення суду, за невиконання якої 22.12.2010р. на Фонд державного майна України накладено штраф в сумі 340 грн. 22 грудня 2010 року державним виконавцем було винесено вимогу, за невиконання якої постановою від 28.02.2011р. повторно накладено штраф.

Судом оскаржувана постанова від 28.02.2011р. вбачається такою, що винесена правомірно, виходячи з такого.

Згідно із частиною першою статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Визначення обовязку державного виконавця на застосування штрафів, наведене у статті 76 Закону України «Про виконавче провадження», передбачає накладення штрафів на боржника, не обмежуючи коло можливих боржників.

При цьому, норми абзацу тринадцятого статті 5 вказаного Закону, які надають державному виконавцю право накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб, на думку суду, є загальними по відношенню до спеціальних норм статей 76 та 87 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з абзацом першим статті 76 Закону України «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

Таким чином, позивач був зобовязаний виконати вимоги державного виконавця після отримання вимоги або звернутися до державного виконавця з заявою про поновлення строку на добровільне виконання рішення.

Частиною другою зазначеної правової норми визначено, що у разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.

Саме у відповідності до даних норм права відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу.

Частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження може звернутися до адміністративного суду першої інстанції із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Отже, обєктивно існуюча як неможливість виконання судового рішення, так і наявність підстав, що перешкоджають його виконанню, може бути підставою для розстрочення виконання рішення чи зміни способу його виконання.

Згідно із статтею 170 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Позивачем не надано жодних доказів щодо звернення до суду за заявою про розяснення судового рішення чи відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Посилання на відсутність затвердження постанови начальником відділу судом не приймаються, оскільки такого затвердження не передбачено вищезазначеними нормами Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця, у звязку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167,181 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян