Постанова № 16478993, 31.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2011 року 17:01 № 2а-5032/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Рагімової Н.А. та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1 від 01.04.2011 р.),

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 3 від 04.01.2011 р.), ОСОБА_3 (довіреність № 35 від 23.02.2011 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стайлз Хауз»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень від 25 березня 2011 року № 0000290700, № 0000280700,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стайлз Хауз»(далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 березня 2011 року № 0000290700, № 0000280700.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно, на думку позивача, прийшов до висновку про завищення суми податкового кредиту та завищення суми бюджетного відшкодування з огляду на відсутність належним чином оформлених вантажних митних декларацій та податкових декларацій, які підтверджують сплату податку на додану вартість. Позивач зазначав, що в процесі декларування імпортованого позивачем товару брокером у вантажних митних деклараціях було допущено помилку щодо назви підприємства, проте ці помилки були своєчасно виправлені брокером у встановленому порядку, вказані зміни були внесені до електронної копії ВМД. Відтак, позивач вважає, що ним було правомірно сформовано податковий кредит на підставі зазначених ВМД, які відповідно до абз. 2 пп. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України повинні були враховуватись контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття оскаржуваних рішень.

Крім того, позивач не погоджується з висновком контролюючого органу про завищення сум податкового кредиту з огляду на допущені в них неточності, оскільки вказані податкові накладні виписані на підтвердження реально здійснених операцій, дозволяють ідентифікувати особу, яка їх видала, містять інформацію про придбані товари тощо. Відтак, суми спірного податкового кредиту позивач вважає підтвердженими належним чином.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника за серпень 2010 року на суму 111562,00 грн., заниженні суми податкового зобовязання у податкових деклараціях за грудень 2009 року в розмірі 23340,00 грн., в квітні 2010 року в розмірі 59044,00 грн., травні 2010 року в розмірі 52038,00 грн., в липні 2010 року в розмірі 65310,00 грн. Відповідач зазначав, що податковий кредит було сформовано на підставі неналежним чином оформлених податкових накладних та вантажних митних декларацій, оскільки у податкових накладних невірно вказано податковий номер покупця (ТОВ «Стайлз Хауз»), а у ВМД, складених з метою митного оформлення товару, імпортером вказано ТОВ «Стайлз Хаус», що не відповідає реєстраційним документам підприємства. Відтак, спірні суми податкового кредиту, на думку відповідача, не були підтверджені належним чином на момент проведення перевірки, що стало підставою для донарахування сум податкових зобовязань та зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 31 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Стайлз Хауз»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2009р. по 31.12.2009р., з 01.04.2010р. по 31.05.2010р., з 01.07.2010р. по 31.07.2010р.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 873/0700/36557836 від 12.03.2011 року (далі Акт, Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, п. 3, 4, 6 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 р. № 233/2037.

25 березня 2011 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000290700, яким, на підставі вказаного Акту перевірки, збільшено позивачу суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 110525,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 88420,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22105,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «В1»№ 0000280700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 111562,00 грн. та у звязку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ відшкодовано позивачу в розмірі 56539,00 грн., визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 56539,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14134,00 грн.

Зміст порушення, що призвело до визначення вказаних вище сум податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) полягає в тому, що підприємством віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, які виписані постачальниками з порушенням приписів п.п.7.2.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також на підставі неналежним чином оформлених вантажних митних декларацій, а саме:

- у грудні 2009 року в податкових накладних № 986 від 23.11.2009 р., № 987 від 23.11.2009р., № 1135 від 03.12.2009р., № 1134 від 03.12.2009 р., № 1209 від 25.12.2009р., № 1210 від 3.12.2009р., № 1284 від 30.12.2009р., виписаних на користь позивача ТОВ «Концерн «Європа», невірно вказано податковий номер покупця ТОВ «Стайлз Хауз»; у вантажно-митній декларації від 30.12.2009р. № 100000011/2009/324623 невірно вказано покупця товару ТОВ «Стайлз Хаус»замість ТОВ «Стайлз Хауз»(стор. 4-7 Акту перевірки).

- у квітні 2010 року в податкових накладних № 507 від 07.04.2010 р., № 506 від 07.04.2010 р., № 610 від 27.04.2010 р., № 609 від 27.04.2010 р., № 574 від 27.04.2010 р., № 573 від 27.04.2010 р., отриманих від ТОВ «Концерн «Європа», невірно вказано податковий номер покупця ТОВ «Стайлз Хауз»; у вантажно-митній декларації № 100000026/2010/800885 від 21.04.2010 р. постачальником товару вказано ТОВ «Стайлз Хаус», що не відповідає реєстраційним документам підприємства (стор. 7-10 Акту перевірки);

- у травні 2010 року в податкових накладних № 694 від 21.05.2010 р., № 693 від 21.05.2010 р., № 1342,53 грн., № 757 від 26.05.2010 р., № 758 від 26.05.2010 р., виписаних на користь позивача ТОВ «Концерн «Європа», невірно вказано податковий номер покупця; в податкових накладних № 1261/16 від 16.04.2010р., № 34/16 від 05.05.2010 р., № 1629/16 від 21.05.2010 р., № 1985/16 від 26.05.2010 р., виписаних на користь позивача філією «Укравто»ПАТ «Українська автомобільна корпорація», невірно вказано назву покупця ТОВ «Стайл Хауз»(замість «ТОВ «Стайлз Хауз»); у вантажно-митних деклараціях № 100000026/2010/801721 від 07.05.2010 р., № 100000026/2010/803020 від 28.05.2010 р. постачальником товару вказано ТОВ «Стайлз Хаус», що не відповідає реєстраційним документам підприємства (стор. 10-14 Акту перевірки);

- у липні 2010 року в податкових накладних № 1041 від 21.07.2010 р., № 1040 від 21.07.2010 р., № 1076 від 22.07.2010 р., № 1075 від 22.07.2010 р., виписаних на користь позивача ТОВ «Концерн «Європа»невірно вказано податковий номер покупця ТОВ «Стайлз Хауз»; у вантажно-митній декларації № 100000026/2010/806366 від 20.07.2010р. та № 100000026/2010/806363 постачальником товару вказано ТОВ «Стайлз Хаус», що не відповідає реєстраційним документам підприємствам (стор. 15-16 Акту перевірки).

- у серпні 2010 року в податкових накладних № 1228 від 25.08.2010 р., № 1229 від 25.08.2010 р., № 1283 від 30.08.2010 р., № 1284 від 30.08.2010 р., № 1334 від 31.08.2010 р., № 1335 від 31.08.2010 р., виписаних на користь позивача ТОВ «Концерн «Європа» невірно вказано податковий номер покупця ТОВ «Стайлз Хауз»(стор. 17-18 Акту перевірки).

У звязку з виявленням вищевказаних порушень відповідач дійшов висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на 111562,00 грн. та завищення податкового кредиту у грудні 2009 року на 61948,47 грн., у квітні 2010 року на 63215,27 грн., у травні 2010 року на 85119,82 грн., у липні 2010 року на 97238,43 грн., у серпні 2010 року на 3101,02 грн., а також про заниження суми податкового зобовязання з ПДВ у грудні 2009 року на 23340,00 грн., у квітні 2010 року - на 59044,00 грн., у травні 2010 року на 51257,00 грн., у липні 2010 року на 65311,00 грн., у серпні 2010 року на 3101,00 грн.

Суд не погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу не доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується матеріалами перевірки, у період, що перевірявся, ТОВ «Стайлз Хауз»мало взаємовідносини з ТОВ «Концерн Європа», з філією «Київський головний центр»ПАТ «Українська автомобільна корпорація»та здійснювало імпортні операції по ввезенню товару на митну територію України.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Концерн Європа»судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2009 року між ТОВ «Стайлз Хауз»та ТОВ «Концерн Європа»було укладено Договір оренди № С-36, відповідно до якого ТОВ «Концерн Європа» (Орендодавець) зобовязувалось передати ТОВ «Стайлз Хауз»(Орендар) в оренду нежиле приміщення секція С-36, розташоване у торговому центрі «Домосфера», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 101, а ТОВ «Стайлз Хауз» зобовязувалось сплатити вартість послуг з оренди (п. 1.1, п. 3.1, 3.2 Договору), а також компенсувати Орендодавцю вартість електропостачання, водопостачання та інших комунальних послуг (п. 3.6 3.8.9 Договору).

Згідно додаткової угоди № С-36-Р до вказаного Договору від 01 серпня 2010 року Орендар зобовязувався сплачувати Орендодавцю платежі за проведення рекламних компаній та надання маркетингових послуг.

На виконання договору оренди № С-36 від 01.11.2009 р. ТОВ «Концерн Європа»було надано ТОВ «Стайлз Хауз»послуги по наданню в оренду вищевказаного приміщення, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-КЕ00830 за листопад 2009 р. на суму 11208,21 грн. (ПДВ-1868,04 грн.), № ОУ-КЕ01013 за грудень 2009 р. на суму 11284,19 грн. (ПДВ-1880,70 грн.), № ОУ-КЕ00036 за січень 2010 р. на суму 8951,90 грн. (в т.ч. ПДВ 1491,98 грн.), № ОУ-КЕ00475 за квітень 2010 р. на суму 8343,97 грн. (ПДВ 1390,66 грн.), № ОУ-КЕ00628 за травень 2010 р. на суму 8199,58 грн. (ПДВ-1366,60 грн.), № ОУ-КЕ00752 на суму 6712,66 грн. (ПДВ-1342,53 грн.), № ОУ-КЕ01071 за серпень 2010 року на суму 6712,66 грн. (ПДВ-1342,53 грн.), № ОУ-КЕ01282 за вересень 2010 на суму 6712,66 грн.,

На підставі п. 3.6 3.8.9 Договору оренди № С-36 від 01.11.2009 р. ТОВ «Стайлз Хауз»було компенсовано ТОВ «Концерн Європа»вартість комунальних послуг, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-КЕ01096 за листопад 2009 р. на суму 746,74 грн. (ПДВ-124,46 грн.), № ОУ-КЕ00555 на суму 874,83 грн. (ПДВ-145,81 грн.), № ОУ-КЕ00699 за квітень 2010 року на суму 879,36 грн. (ПДВ-146,56 грн.), № ОУ-КЕ00996 на суму 849,48 грн. (ПДВ-141,58 грн.), № ОУ-КЕ01177 за липень 2010 року на суму 997,74 грн. (ПДВ-166,29 грн.).

Згідно додаткової угоди № С-36-Р від 01.08.2010 р. ТОВ «Концерн Європа»було надано ТОВ «Стайлз Хауз»маркетингові послуги, що підтверджується актом приймання-здачі робіт: № ОУ-КЕ01122 на суму 152,00 грн. (ПДВ 25,33 грн.).

Крім того, 01 листопад 2009 року між ТОВ «Стайлз Хауз»та ТОВ «Концерн Європа»було укладено Договір оренди № В-9, відповідно до якого ТОВ «Концерн Європа»(Орендодавець) зобовязувалось передати ТОВ «Стайлз Хауз»(Орендар) в оренду нежиле приміщення у секції В-9, що розташоване у торговому центрі «Домосфера», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 101, а ТОВ «Стайлз Хауз»зобовязувалось сплатити вартість послуг з оренди (п. 1.1, п. 3.1, 3.2 Договору), а також компенсувати Орендодавцю вартість електропостачання, водопостачання та інших комунальних послуг (п. 3.6 3.8.9 Договору).

Згідно додаткової угоди № В-9-Р до вказаного Договору від 01 серпня 2010 року Орендар зобовязувався сплачувати Орендодавцю платежі за проведення рекламних компаній та надання маркетингових послуг.

На виконання договору оренди № В-9 від 01.11.2009 р. ТОВ «Концерн Європа»було надано ТОВ «Стайлз Хауз»послуги по наданню в оренду вищевказаного приміщення, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-КЕ01012 за грудень 2009 року на суму 11404,80 грн. (ПДВ-1900,80 грн.), № ОУ-КЕ00829 на суму 11328,00 грн. (ПДВ- 1888,00 грн.), № ОУ-КЕ00474 за квітень 2010 року на суму 8783,12 грн. (ПДВ-1463,85 грн.), № ОУ-КЕ00627 за травень 2010 р. на суму 8631,14 грн. (ПДВ-1438,52 грн.), № ОУ-КЕ00751 за червень 2010 р. на суму 8479,15 грн. (ПДВ-1413,19 грн.), № ОУ-КЕ01070 за серпень 2010 р. на суму 8479,15 грн. (ПДВ-1413,19 грн.), № ОУ-КЕ01281 за вересень 2010 р. на суму 8479,15 грн. (ПДВ-1413,19 грн.).

На підставі п. 3.6 3.8.9 Договору оренди № В-9 від 01.11.2009 р. ТОВ «Стайлз Хауз» було компенсовано ТОВ «Концерн Європа»вартість комунальних послуг, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): ОУ-КЕ01095 за листопад 2009 р. на суму 698,51 грн. (ПДВ- 116,42 грн.), № ОУ-КЕ00554 за березень 2010 р. на суму 861,28 грн. (ПДВ 143,55 грн.), № ОУ-КЕ00698 за квітень 2010 р. на суму 851,00 грн. (ПДВ-141,83 грн.), № ОУ-КЕ00995 за червень 2010 р. на суму 830,14 грн. (ПДВ-138,36 грн.), № ОУ-КЕ01176 за липень 2010 р. на 762,50 грн. (ПДВ-127,08 грн.).

Згідно додаткової угоди № В-9-Р від 01.08.2010 р. ТОВ «Концерн Європа»було надано ТОВ «Стайлз Хауз»маркетингові послуги, що підтверджується актом приймання-здачі робіт: № ОУ-КЕ01123 на суму 160,00 грн. (ПДВ-26,67 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки між ТОВ «Стайлз Хауз»та ТОВ «Концерн Європа»проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень: № 53 від 23.11.2009р. (перераховано 11208,21 грн., в т.ч. ПДВ -1868,04 грн.), № 54 від 23.11.2009р. (перераховано 11328,00 грн., в т.ч. ПДВ-1888,00 грн.), № 60 від 03.12.2009 р. (перераховано 11404,80 грн., в т.ч. ПДВ 1900,80 грн.), № 61 від 03.12.2009р. (перераховано 11284,19 грн., в т.ч. ПДВ 1880,70 грн.), № 84 від 29.12.2009 р. (перераховано 11189,21 грн., в т.ч. ПДВ 1864,87 грн.), № 91 від 30.09.2009р. (перераховано 10206,68 грн., в т.ч. ПДВ-1701,11грн.), № 92 від 14.01.2010р. (перераховано 698,51 грн., в т.ч. ПДВ- 116,42 грн.), № 93 від 14.01.2010 р. (перераховано 746,74 грн., в т.ч. ПДВ- 124,46 грн.), № 164 від 07.04.2010р. (перераховано 8343,97 грн., в т.ч. ПДВ -1390,66 грн.), № 165 від 07.04.2010 р. (перераховано 8783,12 грн., в т.ч. ПДВ-1463,85 грн.), № 189 від 27.04.2009 р. (перераховано 8631,14 грн., в т.ч. ПДВ-1438,52 грн.), № 190 від 27.04.2010р. (перераховано 8199,58 грн., в т.ч. ПДВ-1366,60 грн.), № 192 від 29.04.2010р. (перераховано 861,28 грн., в т.ч. ПДВ 143,55 грн.), № 193 від 29.04.2010р. (перераховано 874,83 грн., в т.ч. ПДВ-145,80 грн.), № 217 від 21.05.2010р. (перераховано 8479,15 грн., в т.ч. ПДВ- 1413,19 грн.), № 218 від 21.05.2010 р. (перераховано 8055,19 грн., в т.ч. ПДВ-1342,53 грн.), № 227 від 31.05.2010р. (перераховано 851,00 грн., в т.ч. ПДВ 141,83 грн.), № 228 від 31.05.2010р. (перераховано 879,36 грн., в т.ч. ПДВ-146,56 грн.), № 273 від 21.07.2010р. (перераховано 8055,19 грн., в т.ч. ПДВ-1342,53 грн.), № 274 від 21.07.2010р. (перераховано 8479,15 грн., в т.ч. ПДВ-1413,19 грн.), № 275 від 26.07.2010р. (перераховано 849,48 грн., в т.ч. ПДВ-141,58 грн.), № 276 від 26.07.2010 р. (перераховано 830,14 грн., в т.ч. ПДВ-138,36 грн.), № 299 від 27.08.2010р. (перераховано 152,00 грн., в т.ч. ПДВ-25,33 грн.), № 300 від 27.08.2010 р. (перераховано 160,00 грн., в т.ч. ПДВ-26,67 грн.), № 297 від 27.08.2010р. (перераховано 8055,19 грн., в т.ч. ПДВ-1342,53 грн.), № 298 від 27.08.2010р. (перераховано 8479,15 грн., в т.ч. ПДВ-1413,19 грн.), № 304 від 03.09.2010р. (перераховано 762,50 гн., в т.ч. ПДВ-127,08 грн.), № 305 від 03.09.2010р. (перераховано 997,74 грн., в т.ч. ПДВ-166,29 грн.).

ТОВ «Концерн Європа»надало ТОВ «Стайлз Хауз»наступні податкові накладні, які були складені у момент виникнення податкових зобовязань «Концерн Європа», тобто в момент зарахування на поточний рахунок у банку коштів від ТОВ «Стайлз Хауз»як оплати за надані послуги: № 986 від 23.11.2009р. на суму ПДВ 1868,04 грн., № 987 від 23.11.2009 р. на суму ПДВ 1888,00 грн., № 1134 від 03.12.2010 р. на суму ПДВ 1880,70 грн., № 1135 від 03.12.2009р. на суму ПДВ 1900,80 грн., № 1284 від 30.12.2009 р. на суму ПДВ 1864,87 грн., № 1293 від 30.12.2009р. на суму ПДВ 1701,11 грн., № 1209 від 25.12.2009р. на суму ПДВ 116,42 грн., № 1210 від 25.12.2009 р. на суму ПДВ 124,46 грн., № 506 від 07.04.2010р. на суму ПДВ 1390,66 грн., № 507 від 07.04.2010р. на суму ПДВ 1463,85 грн., № 573 від 27.04.2010р. на суму ПДВ 1366,60 грн., № 574 від 27.04.2010р. на суму ПДВ 1438,52 грн., № 609 від 27.04.2010р. на суму ПДВ 143,55 грн., № 610 від 27.04.2010 р. на суму ПДВ 145,81 грн., № 694 від 21.05.2010р. на суму ПДВ 1413,19 грн., № 693 від 21.05.2010 р. на суму ПДВ 1342,53 грн., № 757 від 26.05.2010р. на суму ПДВ 141,83 грн., № 758 від 26.05.2010р. на суму ПДВ 146,56 грн., № 1040 від 21.07.2010р. на суму ПДВ 1342,53 грн., № 1041 від 21.07.2010р. на суму ПДВ 1413,19 грн., № 1075 від 22.07.2010р. на суму ПДВ 136,36 грн., № 1076 від 22.07.2010 р. на суму ПДВ 141,58 грн., № 1228 від 25.08.2010р. на суму ПДВ 25,33 грн., № 1229 від 25.08.2010р. на суму ПДВ 26,67 грн., № 1283 від 30.08.2010р. на суму ПДВ 1342,53 грн., № 1284 від 30.08.2010р. на суму ПДВ 1413,19 грн., № 1334 від 31.08.2010р. на суму ПДВ 127,08 грн., № 1335 від 31.08.2010р. на суму ПДВ 166,29 грн..

Зазначені податкові накладні відображені в реєстрах податкових накладних за відповідний період, а суми ПДВ по зазначених податкових накладних були включені до складу податкового кредиту у відповідному періоді.

Як встановлено під час розгляду справи, податкові накладні № 986 від 23.11.2009р., № 987 від 23.11.2009 р., № 1134 від 03.12.2010 р., № 1135 від 03.12.2009р. на суму ПДВ 1900,80 грн., № 1284 від 30.12.2009 р., № 1293 від 30.12.2009р. № 1209 від 25.12.2009р., № 1210 від 25.12.2009 р., № 506 від 07.04.2010р. на суму ПДВ 1390,66 грн., № 507 від 07.04.2010р., № 573 від 27.04.2010р., № 574 від 27.04.2010р., № 609 від 27.04.2010р., № 610 від 27.04.2010 р., № 1228 від 25.08.2010р., № 1229 від 25.08.2010р., № 1283 від 30.08.2010р., № 1284 від 30.08.2010р., № 1334 від 31.08.2010р., № 1335 від 31.08.2010р. не були визнані податковим органом як документи, що підтверджують право позивача на податковий кредит через помилку, допущену у індивідуальному податковому номері покупця ТОВ «Стайлз Хауз»: замість 365578326516 вказано 356678326516.

Стосовно взаємовідносин позивача з філією «Київський головний центр»ПАТ «Українська автомобільна корпорація»(далі- КГЦ ПАТ «УкрАвто») судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рахунків № 4087 від 15.04.2010р., № 4874 від 30.04.2010р., № 5655 від 20.05.2010р., № 5883 від 25.05.2010р., ТОВ «Стайлз Хауз»було перераховано на поточний рахунок КГЦ ПАТ «УкрАвто»грошові кошти згідно платіжних доручень № 180 від 16.04.2010р. (перераховано 1753,50 грн., в т.ч. ПДВ- 292,25 грн.), № 196 від 05.05.2010р. (перераховано 600,00 грн., в т.ч. ПДВ- 100,00 грн.), № 221 від 26.05.2010р. (перераховано 1213,50 грн., в т.ч. ПДВ-202,25 грн.), № 216 від 21.05.2010р. (перераховано 1117,50 грн., в т.ч. ПДВ-186,25 грн.) в оплату виконаних робіт по обслуговуванню автотранспортних засобів в зоні митного терміналу.

КГЦ ПАТ «УкрАвто»були виконані роботи по обслуговуванню автотранспортних засобів в зоні митного терміналу, що підтверджується актами виконаних робіт № ОУТ-217895 від 21.04.2010р., № ОУТ-221661 від 07.05.2010р., № ОУТ-224477/2 від 19.05.2010р., № ОУТ-224478 від 19.05.2010р., № 226853 від 28.05.2010р.

Матеріалами справи підтверджується, що КГЦ ПАТ «УкрАвто»були виписані на користь ТОВ «Стайлз Хауз»наступні податкові накладні: № 1261/16 від 16.04.2010р. на суму ПДВ 292,25 грн., № 34/16 від 05.05.2010р. на суму ПДВ 100,00 грн., № 1629/16 від 21.05.2010 р. на суму ПДВ 186,25 грн., № 1985/16 від 26.05.2010р. на суму ПДВ 202,25 грн., які були складені у момент виникнення податкових зобовязань КГЦ ПАТ «УкрАвто», тобто в момент зарахування на поточний рахунок у банку коштів від ТОВ «Стайлз Хауз»як оплати за надані послуги.

Вказані податкові накладні не були визнані податковим органом як документи, що підтверджують право позивача на податковий кредит через помилку, допущену у назві покупця: замість «ТОВ «Стайлз Хауз»вказано ТОВ «Стайл Хауз».

Вирішуючи спір в даній частині суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ “Стайлз Хауз” до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2009 року, а також за квітень, травень, липень, серпень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, які були сплачені ним у звязку з придбанням робіт та послуг, зокрема у звязку з придбанням послуг з оренди приміщень та робіт по обслуговуванню автотранспортних засобів в зоні митного терміналу.

При цьому судом також встановлено також фактичне надання контрагентами позивача - ТОВ «Концерн Європа»та КГЦ ПАТ «УкрАвто»- послуг та виконання робіт; реальність здійснених господарських операцій та використання придбаних позивачем товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, позивачем включено до податкового кредиту фактично сплачений ним в ціні отриманих послуг (робіт) податок на додану вартість в повному обсязі, на підставі податкових накладних, отриманих від виконавців робіт (послуг), які зареєстровані платниками ПДВ.

Фактична сплата позивачем податку на додану вартість у складі вартості отриманих послуг (робіт) підтверджується вищевказаними платіжними дорученнями та не заперечувалась представником відповідача в судовому засіданні.

Крім того, під час зустрічної перевірки ТОВ «Концерн Європа», за результатами якої відповідачем складено довідку № 447/0700/20046820 від 17.02.11р., не було встановлено факту недекларування вказаним контрагентом відповідних податкових зобовязань за наслідками операцій з ТОВ «Стайлз Хауз»та факту несплати контрагентом податку на додану вартість до бюджету.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що контрагенти позивача на момент складання податкових накладних не були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

З наявних в матеріалах справи документів вбачаться, що ТОВ «Концерн Європа»зареєстроване платником ПДВ з 13.01.1998 р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100325828 від 22.02.2011 р., ПАТ «Українська автомобільна корпорація»зареєстроване платником ПДВ з 17.07.1997 р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 031215626558 від 12.04.2011 р.

Даних про анулювання чи скасування свідоцтв платників ПДВ вказаних контрагентів під час перевірки встановлено не було.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За наведених обставин, суд приходить висновку, що позивач правомірно включив до податкового кредиту грудня 2009 року, а також квітня, травня, липня, серпня 2010 року суми ПДВ, сплаченого у складі вартості отриманих послуг, за датою першої із подій.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про включення до податкового кредиту сум за податковими накладними, отриманими від постачальників, які заповнені з порушенням норм підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Разом з цим, суд вважає, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій.

Згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту на підставі спірних податкових накладних, отриманих від ТОВ «Концерн Європа»та КГЦ ПАТ «УкрАвто», оскільки недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Вказаний висновок узгоджується також з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в ухвалі від 15.02. 2011 р. по справі № К-11878/07 (номер у ЄДРСР 14524750), в ухвалі від 29.01.2008р. № К-20794/06 (номер у ЄДРСР 1551264), в ухвалі від 18.06.2009 р. по справі № К-8673/07 (номер у ЄДРСР 4312963).

Стосовно здійснення позивачем імпортних операцій судом встановлено наступне.

30 грудня 2009 року ТОВ «Стайлз Хауз»згідно ВМД № 100000011/2009/324623 було ввезено на митну територію України вироби столярні на підставі Договору № 016/JLA/VIII/2009 від 14.09.2009р., укладеного з резидентом Індонезії, фірмою «P.T. Jati Luhur Agung». При імпорті товарів позивачем було сплачено ПДВ на митниці у сумі 50604,07 грн., що підтверджується відміткою у ВМД, де у рядку 47 «Нарахування платежів», в графі B "Подробиці розрахунків" вказано суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 50604,07 грн. та відбитком печатки митного органу - «Сплачено».

21 квітня 2010 року ТОВ «Стайлз Хауз»згідно ВМД № 100000026/2010/800885 було ввезено на митну територію України вироби столярні на підставі Договору № 016/JLA/VIII/2009 від 14.09.2009р., укладеного з резидентом Індонезії, фірмою «P.T. Jati Luhur Agung». При імпорті товарів позивачем було сплачено ПДВ на митниці у сумі 57266,28 грн., що підтверджується відміткою у ВМД, де у рядку 47 «Нарахування платежів», в графі B "Подробиці розрахунків" вказано суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 57266,28 грн. та відбитком печатки митного органу - «Сплачено».

07 травня 2010 року ТОВ «Стайлз Хауз»згідно ВМД № 100000011/2010/801721 було ввезено на митну територію України пилопродукцію з деревини на підставі Договору № 1/II/10 від 21.01.2010р., укладеного з резидентом Індонезії, фірмою «P.T. Dwijaya Selamat Maniri». При імпорті товарів позивачем було сплачено ПДВ на митниці у сумі 40119,60 грн., що підтверджується відміткою у ВМД, де у рядку 47 «Нарахування платежів», в графі B "Подробиці розрахунків" вказано суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 40119,60 грн. та відбитком печатки митного органу - «Сплачено».

28 травня 2010 року ТОВ «Стайлз Хауз»згідно ВМД № 100000011/2010/803020 було ввезено на митну територію України вироби столярні на підставі Договору № 016/JLA/VIII/2009 від 14.09.2009р., укладеного з резидентом Індонезії, фірмою «P.T. Jati Luhur Agung». При імпорті товарів позивачем було сплачено ПДВ на митниці у сумі 41175,42 грн., що підтверджується відміткою у ВМД, де у рядку 47 «Нарахування платежів», в графі B "Подробиці розрахунків" вказано суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 41175,42 грн. та відбитком печатки митного органу - «Сплачено».

20 липня 2010 року ТОВ «Стайлз Хауз»згідно ВМД № 100000026/2010/806363 було ввезено на митну територію України пилопродукцію з деревини на підставі Договору № 152/ТМІ-SC/V/10 від 14.05.2010р., укладеного з резидентом Індонезії, фірмою «P.T. Tohitindo Multicraft Indastries». При імпорті товарів позивачем було сплачено ПДВ на митниці у сумі 39018,87 грн., що підтверджується відміткою у ВМД, де у рядку 47 «Нарахування платежів», в графі B "Подробиці розрахунків" вказано суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 39018,87 грн. та відбитком печатки митного органу - «Сплачено».

20 липня 2010 року ТОВ «Стайлз Хауз»згідно ВМД № 100000026/2010/806366 було ввезено на митну територію України вироби столярні на підставі Договору № 016/JLA/VIII/2009 від 14.09.2009р., укладеного з резидентом Індонезії, фірмою «P.T. Jati Luhur Agung». При імпорті товарів позивачем було сплачено ПДВ на митниці у сумі 55183,90 грн., що підтверджується відміткою у ВМД, де у рядку 47 «Нарахування платежів», в графі B "Подробиці розрахунків" вказано суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 55183,90 грн. та відбитком печатки митного органу - «Сплачено».

Згідно пп. 3.1.2. п. 3.1. ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому з метою оподаткування до імпорту також прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами, які не передбачають права власності на такі товари (майно).

Відповідно до п. 2.4 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку, зокрема, є будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством.

Пунктом 10.1 ст. 10 Закону «Про податок на додану вартість»встановлено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є, зокрема, митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у п. 2.4 ст. 2 цього Закону.

У випадку імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату ПДВ, або погашений податковий вексель (п.п. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

У відповідності до п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону «Про податок на додану вартість»для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, Київською регіональною митницею, де проводилось митне оформлення товарів, підтверджено сплату позивачем податкових зобов'язань на підставі вищевказаних вантажних митних декларацій, поданих до митного органу, шляхом проставляння відповідних печаток на ВМД. Тобто фактично сплата ПДВ до Державного бюджету України відбулась.

Митне оформлення ввезених матеріальних цінностей було здійснено підприємством відповідно до ст. 70-86 Митного Кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.97р. № 574, якою затверджено Положення про вантажну митну декларацію та інструкції про її заповнення.

Так, відповідно до статті 70 Митного Кодексу України (у редакції, чинній на момент складання ВМД), метою митного оформлення є підтвердження відомостей, отриманих при митному контролі товарі та транспортних засобів, що переміщуються через кордон України, та оформлення результатів такого контролю. Декларування здійснюється шляхом заявлення у встановленій формі відомостей про товари, мету їх переміщення, та інших відомостей необхідних для здійснення їх митного контролю. Такі відомості зазначаються у відповідних графах вантажно-митної декларації.

Відповідно до п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), вантажна митна декларація (далі ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Згідно з п. 4 вищезгаданого Положення митний орган не приймає вантажну митну декларацію для оформлення:

якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів;

якщо вона заповнена декларантом з порушенням цього Положення, Інструкції про порядок заповнення ВМД;

в інших випадках, передбачених законодавством України.

У разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення обовязково заповнюється картка відмови у митному оформленні згідно з порядком, установленим Державною митною службою.

Крім того, відповідно до пункту 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.07.1997 року вантажна митна декларація вважається оформленою у разі наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки посадової особи митниці, яка здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.

Залучені відповідачем до матеріалів справи вантажно-митні декларації від 30.12.2009 року № 100000011/2009/324623, від 21.04.2010 року № 100000026/2010/800885, від 07.05.2010 року № 100000011/2010/801721, від 28.05.2010 року № 100000011/2010/803020, від 28.05.2010 року № 100000011/2010/803020, від 20.07.2010 року № 100000026/2010/806363, від 20.07.2010 року № 100000026/2010/806366 оформлені відповідно до Положення «Про вантажну митну декларацію», затвердженого Постановою КМУ № 574 від 09.06.1997 року.

Вказані вантажні митні декларації містять відбиток номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів, що підтверджує фактичне здійснення імпорту та сплату ПДВ та підтверджує правомірність включення сплачено податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд вважає, що недоліки у заповненні спірних вантажних митних деклараціях, що виявлені ДПІ у Дарницькому районі м. Києва в результаті перевірки, а саме: неправильно вказана назва імпортера (ТОВ «Стайлз Хаус»замість ТОВ «Стайлз Хауз») - не роблять ці ВМД недійсними.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на момент проведення перевірки позивачем було внесено відповідні зміни до вищевказаних ВМД відповідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженому наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 р. № 314 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 р. за № 439/10719.

Відповідно до п. 5.2 зазначеного Порядку зміни чи доповнення вносяться декларантом до всіх аркушів ВМД шляхом перекреслення помилкових і зазначення правильних відомостей. Кожна зміна чи доповнення завіряється печаткою декларанта.

Одночасно декларантом уносяться зміни (доповнення) до електронної копії ВМД з використанням при цьому програмних продуктів декларанта.

Відповідно до п. 5.4. Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом ДМСУ від 20.04.2005 р. № 314, посадова особа митного органу, яка вчиняє записи та вносить відмітки до ВМД на паперовому носії, повинна внести ці записи та відмітки й до її електронної копії.

Внесення вказаних змін до спірних ВМД підтверджується листом Київської регіональної митниці від 28.02.2011 р. № 40/2-20/23116, де вказано, що згідно бази даних електронних копій вантажних митних декларацій ТОВ «Стайлз Хауз»проводило митне оформлення вантажів за ВМД, вказаними в запиті, де в графі 8 «одержувач/імпортер»та графі 9 «особа відповідальна за фінансове врегулювання»зазначено підприємство ТОВ «Стайлз Хауз».

Вказаний лист разом із виправленими ВМД були додані позивачем до заперечень на Акт перевірки (вих. № 16/03-11 від 21.03.2011 року) та отримані податковим органом 21.03.2011р., що підтверджується відбитком печатки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на першій сторінці заперечень.

Відповідно до абз. 2 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, який набув чинності на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Проте, всупереч зазначених вимог, лист Київської регіональної митниці від 28.02.2011 р. № 40/2-20/23116 та виправлені ВМД не були взяті податковим органом при прийнятті оскаржуваних рішень.

Крім того, з листа Київської регіональної митниці № 40/8-26/4058 від 05.04.2011 р., наданого на запит ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, вбачається, що ТОВ «Стайлз Хауз»надавався дозвіл на право внесення виправлення у графах 8, 9 ВМД № 100000011/2009/324623, № 100000026/2010/800885, № 100000011/2010/801721, № 100000011/2010/803020, № 100000011/2010/803020, № 100000026/2010/806363, № 100000026/2010/806366.

З вказаного вбачається, що на момент проведення перевірки були внесені відповідні зміни до вантажних митних декларацій шляхом виправлення назви підприємства-імпортера, тому посилання податкового органу на відсутність відповідних даних у електронних базах даних не може бути підставою для неврахування вказаних вище ВМД при визначенні податкового кредиту ТОВ «Стайлз Хауз».

Суд зазначає також, що згідно п. 4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.07.1997 р., у випадку подання декларації з порушенням вимог Митного кодексу України та цього Положення, митний орган відмовляє у прийнятті ВМД, про що складається картка відмови в прийнятті митної декларації.

В даному випадку картка відмови в прийнятті спірних митних декларацій митним органом не виносилась, натомість вказані ВМД містять відбиток особистої номерної печатки посадової особи митниці, що свідчить про прийняття їх для митного оформлення товару.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Стайлз Хауз» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2009 року та за квітень, травень, липень 2010 року на підставі вищенаведених вантажних митних декларацій, тому висновок Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковим.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

З матеріалів справи вбачається дотримання позивачем зазначених вимог. Відтак, позивач був вправі включити до бюджетного відшкодування за серпень 2010 року суми податку на додану вартість, які виникли у попередньому періоді, при тому, що з матеріалів справи вбачається відсутність заперечень відповідача щодо фактичної сплати позивачем суми податку в ціні товару (робіт, послуг).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на 111562,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000280700 від 25.03.2011 року.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та ст. 111, 112 Податкового кодексу України, який набув чинності на момент прийняття оскаржуваних рішень, штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 25 березня 2011 року № 0000290700, № 0000280700 є протиправними та мають бути скасовані.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Стайлз Хауз” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 25 березня 2011 року № 0000290700, № 0000280700.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайлз Хауз»судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 01 червня 2011 року.