Постанова № 16478618, 27.04.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/3567/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіЛабань Г.В.

при секретаріВересняк А.А.

за участі:сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" до Державної податкової інспекції у Волочиському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000142301/0 від 02.03.2011 року та податкової вимоги від 14. 03.2011 року № 53, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач -Волочиське комунальне підприємство теплових мереж "Тепловик" (далі ВКПТМ "Тепловик") звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Волочиському районі (надалі ДПІ у Волочиському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення- рішення № 0000142301/0 від 02.03.2011 року та податкову вимогу від 14. 03.2011 року № 53.

Позовні вимоги вмотивовує тим, що відповідачем невірно тлумачиться п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", в якому йдеться про перелік операцій, що не є об"єктом оподаткування. Позивач вважає, що вказані положення цього закону, не розповсюджуються на їх підприємство, оскільки бюджетні кошти у вигляді дотацій на покриття різниці, що виникла між встановленими тарифами, є коштами, що надійшли понад встановлені тарифи і не є об"єктом оподаткування, а відтак невключається до бази оподаткування, тому відсутні законодавчі потреби в розподілі податкового кредиту. Позивач вважає, що нарахування податкового зобов"язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 114587грн. та штрафних санкцій 28647 грн. є безпідставними.

Представники позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали і просили скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу від 14.03.2011 року, обґрунтовуючи тим, що вони прийняті з порушенням чинного законодавства. Позивач посилається на невірне тлумачення відповідачем пп 3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”, в якому йдеться про перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, вважають, що дії пп. 3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” не розповсюджується на позивача.

Представники відповідача позов не визнали та надали суду письмові заперечення. У своїх поясненнях вказали, що податкові повідомленне - рішення прийняті відповідачем на підставі акту про результати планової виїзної перевірки позивача № 0096/23/14151820 від 17.02.2011року, яким встановлені порушення позивачем податкового законодавства, заниження суми податку на додану вартість. Було визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів( робіт, послуг) за основним платежем в сумі 114587 грн. та штрафними санкціями 28647грн., а тому просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В силу ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Судом встановлено, що ДПІ у Волочиському районі проведена планова виїзна перевірка ВКПТМ "Тепловик" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 17.02.2011 року № 0096/23/14151820, в якому зазначено, що на порушення пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3; пп.7.4.3 пп..7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ВКПТМ "Тепловик" занижено суму ПДВ всього на 114587 грн., в тому числі за липень 2009 року в сумі 6761 грн.. за серпень 2009 року в сумі 19732 грн., за вересень 2009 р.- 36972грн., за жовтень 2009р.- 13659грн., за грудень 2009 року- 37463 грн.

Відповідачем, на підставі акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142301/0 від 02.03.2011 року про сплату за основним платежем в сумі 114587 грн. та штрафними санкціями в сумі 28647 грн.

14.03.2011 року відповідачем прийнято податкову вимогу №53 про сплату суму податкового боргу в сумі 137628,03грн. основний платіж -108981.03грн. та штрафні ( фінансові) санкції- 28647.00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ВКПТМ "Тепловик" є субєктом господарської діяльності, який надає житлово-комунальні послуги, зокрема постачання пари та гарячої води, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 228444 та копією довідки управління статистики у Волочиському районі.

У звязку з необхідністю покриття понесених ВКПТМ "Тепловик" витрат на надання населенню послуг з теплопостачання та відшкодування збитків підприємства, які є різницею між встановленим для позивача органами місцевого самоврядування тарифом та собівартістю збуту теплоенергії, підприємству була надана субвенція.

Між позивачем та фінансовим управлінням Волочиської РДА, виробничим об'єднанням “Хмельницькі теплові мережі” було укладено договори:№ 3 від 27.06.200року, № 23 від 28 жовтня 2009 року та №29 від 15.12.2009 року щодо організації проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст. 53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 193.

За умовами вищезазначеного договору, а саме, п.п.2.2, 2.3 фінансове управління Волочиської РДА перераховує Волочиському ВКПТМ "Тепловик" кошти в сумі 59250,24 грн. та 600331.00 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію; Волочиське ВКПТМ "Тепловик" перераховує виробничому об'єднанню “Хмельницькі теплові мережі” кошти в сумі 59250,24 грн., 208756,76 грн., та 600331.00 грн. для погашення заборгованості за газ по договорах. Тобто, перерахування субвенції здійснювалося для покриття понесених витрат позивачем в процесі виконання статутних завдань, а тому субвенції не є продажем товарів (робіт, послуг).

Отримані з бюджету субвенції автоматично стали обіговими коштами підприємства та були спрямовані на оплату заборгованості за одержані в попередні періоди товари ( газ), які включали в свою вартість ПДВ та повністю використовувались в господарській діяльності в (оподатковуваних операціях з постачання тепла).

Згідно зі ст.53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень, визначених пунктом 41 статті 6 цього Закону, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Перерахування зазначеної субвенції може здійснюватися також за рахунок погашення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, яка була реструктуризована, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Міністерством фінансів України фінансової допомоги Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомам, Севастопольському міськвиконкому для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 року N 510 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення народного господарства і населення електричною і тепловою енергією в осінньо-зимовий період 1994/95 року"

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №193 затверджено Порядок перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, обєктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робот, послуг) на митній території України, а тому поставка підприємством - платником податку електричної і теплової енергії за регульованим тарифом є оподатковуваною операцією.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок а додану вартість”, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

При цьому, відповідно до п.1.18 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Так, відповідно до п.п.1.20.5 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

З огляду на викладене, вартість поставки виробленої енергії підлягає оподаткуванню податком на додану вартість незалежно від того, за рахунок яких джерел вона компенсується. Базою оподаткування таких поставок є затверджений органами місцевої влади чи органами місцевого самоврядування тариф. А одержувані субсидії є лише часткою плати за ці послуги в межах регульованого тарифу.

Крім того, відповідно до п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі), а тому відсутні підстави для віднесення операцій з отримання коштів цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання, до операцій, які не є обєктом оподаткування, на які розповсюджується дія п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Як випливає зі змісту 3.2.7 пункту 3.2 статті вказаного Закону він регулює оподаткування операцій саме з виплат, а не з отримання зазначеного у ньому цільового фінансування.

Водночас придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання.

В свою чергу, отримання цільового фінансування для компенсації відємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами Закону України “Про податок на додану вартість”не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

Зважаючи на викладене, у постачальників теплової енергії та послуг із теплопостачання відсутні підстави для застосування підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якою встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Оскільки товари та послуги, придбані виробниками теплової енергії, повністю використані ними в оподатковуваних операціях із поставки теплової енергії та надання послуг із теплопостачання, у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Таким чином, суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, включаються до складу податкового кредиту виробників теплової енергії у повному обсязі, а отримання цільового фінансування для компенсації відємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Оскільки товари та послуги, придбані виробниками теплової енергії, повністю використані ними в оподатковуваних операціях із поставки теплової енергії та надання послуг із теплопостачання, у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Таким чином, суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, включаються до складу податкового кредиту виробників теплової енергії у повному обсязі, а отримання цільового фінансування для компенсації відємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на п.3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки отримані позивачем дотації не є виплатами (дотаціями, субвенціями, іншими грошовими виплатами) позивачем фізичним особам.

Крім того підлягають задоволенню також вимоги позивача,щодо скасування податкової вимоги №53 від 14.03.2011року, оскільки вказана вимога прийнята з грубим порушенням, спірне податкове повідомлення - рішення прийнято 02.03.2011 року, не дотримано право ВКПТМ «Тепловика» на його оскарження в адміністративному чи судовому порядку, зобовязання є неузгодженим.

Відповідно до п.18 ст.56 Податкового кодексу України «при зверненні платника податків до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили».

Згідно до п.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання в установлені законом строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Так як грошове зобовязання, визначене податковим органом в спірному повідомленні - рішенні не було узгоджене, відтак зазначена вимога є необґрунтованою, відсутні правові підстави для іі винесення, а тому підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованми, оскільки вони є документально та нормативно обґрунтованими, а заперечення відповідача відхиляє як безпідставні.спростовуються наданими матеріалами, а відтак не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Волочиському районі № 0000142301/0 від 02.03.2011 року, яким було визначено суму податкового забовязання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 114 587 грн. та штрафними санкціями 28 647 грн. та скасувати податкову вимогу від 14.03.2011 року № 53 .

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2011 року

Постанова не набрала законної сили

Суддя/підпис/Г.В. Лабань

"Згідно з оригіналом" СуддяГ.В. Лабань